WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Педагогічна діяльність з різних поглядів (науковий реферат) - Реферат

Педагогічна діяльність з різних поглядів (науковий реферат) - Реферат

голова невідомо чим зайнята", - дорікають інші. А часто, нічого не кажучи, ставлять двійку - для "виховання" уважності і відповідальності. А ось у наведеному випадку саме помилка стала приводом для діалогу різних поколінь, показала, що за тисячі років розвитку будь-якої науки найкращі уми шукали істину і помилялися так само, як і нинішні школярі. "Геніальна" помилка - це природний момент пошуку істини, процесу складного і сповненого суперечностей. У такому разі дія самого вчителя стає не просто оцінювальною або коригувальною (частковим прийомом), а морально-виховною (стратегічна термінальна функція).
Наведімо ще один підхід - цього разу від фізики знову повернімося до історії, до погляду на неї та на функції педагогів-істориків, учених та видатних особистостей.
Ось як оцінює роль учителя-історика в житті людини Є. О. Ямбург, аналізуючи події, що відбувалися наприкінці вісімдесятих років минулого століття:
"Історія сьогодні стала однією з больових точок суспільної свідомості: руйнуються звичні догмати, виходять з небуття забуті прізвища, люди наново відкривають для себе недавнє минуле. Для багатьох переосмислення історії стає глибокою особистою драмою. При цьому ледь не найдраматичнішою постаттю стає шкільний учитель історії і суспільствознавства. Ще вчора головний ідеолог - провідник ритуальних вихвалянь, вільний чи невільний міфотворець, сьогодні він мусить руйнувати власноручні нагромадження, формуючи в учнів справжнє історичне мислення. Було б несправедливо вбачати нове мислення і нове відчуття тільки в нетерпимості до маніпулювань громадською свідомістю. Повернути людині гідність через історію - умова необхідна, але недостатня. Значно складніше виробити історизм мислення.
Поступово для школярів стає очевидною неможливість вести сумлінний історичний аналіз без занурення в атмосферу епохи, що, у свою чергу, потребує включення в тканину уроків питань історичної психології. Яку безліч актуальних завдань можна розв'язати, розглядаючи, наприклад, психологію перегину, відшукуючи тонку грань, коли цілісність особистості, що прямує до ідеалу, непомітно переходить у нетерпимість, у догматизм і фанатизм з усіма моральними і політичними наслідками! Наближаючи минуле до школярів, пробираючись з ними крізь лабіринт історичних зв'язків, ми привчаємо їх мислити культурами. Хто ж, як не вчитель історії, покликаний навчити учня розглядати історичні явища всебічно, в діалектичному зв'язку, допомогти дивитися на минуле з позицій сьогодення і начебто зсередини. Як прищепити дітям відчуття зв'язку епох, єдність особистісного й історичного? Впевнений, що сьогоднішній урок історії, крім традиційних завдань навчання, виховання і розвитку, має містити глибоку внутрішню тему. Знайти точки перетину інтелектуального й емоційного, морального і політичного в історичному матеріалі - хіба це не головний шлях прилучення школярів до минулого? Тільки в такому контексті інформація, яку вони отримують, матиме характер сучасних знань" (Ямбург Е. А. Воспитание историей. - М., 1989).
Специфіку завдань, які стоять перед істориком (і в тому числі вчителем історії), чудово розкрив видатний учений В. Й. Ключевський:
"До чого може придатися вивчення історичних творів і положень, які колись і для когось склалися в тій чи тій країні, ніде більше не повторюваних і не передбачених? Ми хочемо дізнатися з цих творів і положень, як розкривалася внутрішня природа людини в спілкуванні з людьми і в боротьбі з навколишньою природою, хочемо бачити, як у явищах, що становлять зміст історичного процесу, людство розгортало свої приховані сили, - словом, простежуючи за неозорим ланцюгом зниклих поколінь, ми хочемо виконати заповідь давнього оракула - пізнати себе, свої внутрішні властивості і сили, щоб за ними влаштувати своє земне життя" (Ключевский В. О. Собр. соч.: В 9 т. - М., 1987. - Т. 1. - С. 37).
Такий зміст діяльності вчителя-історика істотно відрізняється від знайомої більшості із шкільного досвіду картини уроків історії, на яких учні переказують тексти посібників або марно прагнуть згадати дати тих чи інших подій. Проте нерідко і тепер завдання формування історичного мислення підмінюються завданнями політичними. Не слід заплющувати очі на той факт, що сьогодні саме історія стає засобом маніпулювання суспільною та індивідуальною свідомістю: певні політики вихоплюють із загального історичного контексту окремі періоди й інтерпретують їх у своїх інтересах. Не випадково підтасовування історичних фактів у світовому досвіді є одним з найпоширеніших прийомів боротьби за владу. Тому так важливо сформувати у молодого покоління справжню історичну культуру, озброїти його об'єктивними фактами. А для цього сам учитель історії повинен бути об'єктивним, зберігатитверезість мислення, мати цілісне бачення людського суспільства, процесу його історичного розвитку. Бо якщо вчитель є надто небезстороннім, це може призвести до втрати поміркованості в його діяльності.
На одній із зустрічей учених і педагогів слово взяла мила, чарівна вчителька. Вона вийшла на трибуну і палко заговорила про відповідальність учителя перед суспільством, про виконання вчительством України нового соціального замовлення, про роль педагогів у становленні незалежної України. І раптом пролунали страшні слова: "Історія нашої країни замішана на крові, і наше завдання - виховати на цій крові нове покоління, щоб воно ніколи і нікому не вибачило жодної нашої образи як у минулому, так і в майбутньому".
Справді, останнім часом літературні джерела немовби змагалися в тому, хто відшукає страшнішу історію з минулого. Це нікого не може залишити байдужим (хоча не слід забувати, що подекуди журналісти в гонитві за сенсацією йдуть на певні викривлення об'єктивних фактів або інтерпретують їх з інших позицій). Можна зрозуміти конкретну людину, в якої біль за долю свого народу, своєї нації стає нестерпним. Але чи можна виховати в ненависті добру людину, формувати нове покоління на відчутті образи на весь світ, бажанні помститися? В сьогоднішньому світі, який прагне до об'єднання, нескінченно витягати з історії тільки те, що роз'єднує? Робити дітей нещасними, формувати в них комплекс меншовартості? Сила впливу вчителя настільки велика, що його погляди та ідеї, підсилені емоціями і переживаннями, можуть заповнити свідомість учня, позбавити його здатності до тверезого обмірковування, виховати фанатика.
Звернімося тепер до діяльності викладачів літератури. З погляду психології література є унікальним засобом, що дає змогу проникнути у внутрішній світ людини, показати механізми психічного життя, розширити індивідуальний досвід відчуттів і переживань досвідом інших людей. До того ж людина, яка читає літературний твір, "вдивляється" в цей внутрішній світ крізь призму сприйняття письменника, має змогу вступити з ним у діалог-співроздум.
Аспірантка Р. А. Маметдінова, досліджуючи специфіку діяльності вчителя літератури, пише: "Урок літератури за зовнішньої легкості його спостереження і вивчення є одним з найменш досліджених педагогічних явищ... Особлива трудність уроку літератури в тому, що об'єктом його змісту є твір мистецтва і водночас науки. Уроки літератури покликані справляти вплив на особистість учня, його моральне обличчя, сприйняття ним навколишнього світу, цілеспрямовано формувати світогляд. Специфіка літератури дає можливість через емоційну сферу впливати на переконання та вчинки
Loading...

 
 

Цікаве