WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

Особистість учителя і найближче соціальне оточення - Реферат

з думками навколишніх щодо тих якостей, що її утворюють. Людина може бути повністю, з усіма притаманними їй якостями прийнятою в певній соціальній групі (неформальний лідер групи) або ж не визнаватися, відкидатися цією групою (аутсайдер). Однак майже в кожної людини є свій "заповітний" куточок, де вона приховує уявлення про себе, що не поділяються соціальним оточенням. Подекуди індивідуальні уявлення принципово розходяться з думками інших людей. Так, людина, яку всі вважають організованою, впевненою, сильною, постійно незадоволена собою, бо думає про себе як про недисципліновану, занадто поступливу, невпевнену особу. Інша вважає себе надто м'якою, образливою, тоді як навколишні, навпаки, постійно стикаються з її грубощами, агресією. Людина нерішуча і боязка може думати про себе як про дуже сміливу, якій обставини заважають виявити себе відповідним чином.
Якщо думки інших людей не збігаються з власною, конфлікту може не бути. Бо найчастіше люди певною мірою "узгоджують" між собою, яких тем слід торкатися, а яких ні. В більшості випадків одна людина не вкаже іншій на її недоліки, бо це не відповідає моральним нормам життя. Найчастіше непорозуміння виникають там, де подібна інформація проривається опосередковано. Наприклад, чоловік розповідає жінці, як він полаявся з начальником, який його образив. Жінка починає його повчати: "На твоєму місці я сказала б йому те й те..." У відповідь чоловік несподівано ображається. Чому? Бо своїм повчанням вона фактично поставила під сумнів його здатність розв'язати проблему, дорікнула в неспроможності відстояти себе, тобто піддала сумніву його чоловічу гідність, ставлення до себе як до людини, яку є за що поважати. Такі суперечки нерідко заводять у глухий кут, адже інша людина, яка хотіла дати пораду виключно з добрими намірами, не розуміє, що відбувається з партнером по спілкуванню й сама ображається.
Подібні ситуації непорозуміння часто виникають у педагогічній діяль-ності. Дитина, яка не отримує визнання конструктивним шляхом, може побудувати уявний світ, в якому вона бачить себе такою, що має всі привабливі для неї якості. Іноді межа між мріями і реальністю в її свідомості стирається настільки, що дитина починає свої мрії видавати за дійсність і сама вірить у них. Така самоомана рідко дає реальну віддачу у вигляді підвищення соціального статусу. Найшвидше такого учня вважатимуть брехуном, і від цього його становище лише погіршиться. У подібних випадках саме вчитель може надати такій дитині допомогу, створивши умови для вияву тих якостей, які вона хотіла б мати, ситуації успіху.
Слід також пам'ятати, що інколи саме думка вчителя є для учня найбільш значущою. Негативна особистісна оцінка з боку улюбленого вчителя найуразливіша. До того ж слід ураховувати також вікові особливості учнів. Відомо, що в початкових класах саме вчитель є для учня найавторитетнішою людиною, тому його оцінки, ставлення можуть накласти відбиток на все подальше життя. Дитина цього віку не може оцінити, чи має вчитель рацію чи ні, відрізнити ситуативні зауваження від загальної особистісної оцінки. Так, учитель може бути роздратований реальними обставинами, сердитий на учня за конкретний вчинок. Однак його непродумані, автоматичні репліки на зразок "ти ненадійна людина", "тобі ні в чому не можна вірити", "ти ледар" можуть стати стрижневими у формуванні знань учня про себе, ставлення до себе, подальшої поведінки.
Динамічною складовою "Я-концепції" є так зване реальне "Я", тобто та актуальна сукупність якостей, що реалізуються в поточній поведінці, "обслуговують" її. Реальне "Я" не в усьому збігається з "Я-концеп-цією" (більш жорсткою, стійкою сукупністю програм, що визначають ставлення до себе і, відповідно, поведінку людини) і особливо з "Я" ідеальним. Що більшу значущість для особистості або для соціуму має риса, запрограмована в ідеальному "Я", то важче переживається неможливість ЇЇ реалізувати в дії або спілкуванні. В людини виникає почуття провини, сорому, образи, гніву, огиди до себе.
Порушення процесу формування самосвідомості і його найважливішої складової - "Я-концепції" - можуть виявлятися в таких формах: роздвоєність, втрата себе, невиправданість власного "Я", відчуття власної безпорадності, фальшивість самосвідомості і "Я-образу", когнітивна таемоційна незрілість, некритичне включення невластивих елементів у "Я-образ", сплутаність ідентичності та інфантильна ідентифікація (докладніше про це див: Столин В. В. Самосознание личности. - М., 1983).
Якщо думки людини про себе та її реальна поведінка не збігаються, і це сталося в значущій для неї ситуації (наприклад, у присутності авторитетної особи), переживання можуть бути настільки важкими, що навіть наступні спогади про них завдаватимуть емоційних травм. Тому психіка виробила спеціальні механізми зняття напруги, які дістали назву психологічних захистів.
Ми докладно зупинилися на понятті "Я-концепції", виходячи з таких передумов:
1) "Я-концепція" - важливе особистісне утворення - є провідним чинником, що зумовлює особливості діяльності вчителя;
2) вітчизняна педагогічна психологія, зокрема та її галузь, що сто-сується професійної підготовки, більше уваги приділяє пізнавальному компоненту, ніж розвиткові особистості, впливу на неї процесів самопізнання та самовдосконалення. Формування особистості майбутнього педагога, його "Я-концепції" здійснюється найчастіше стихійно, без належного психолого-педагогічного керівництва і методичного забезпечення;
3) в умовах соціальних змін розгубленість людини, її деструктивна поведінка, невпевненість у своїх силах для подолання негативних чинників і зовнішнього впливу часто зумовлюються особливостями її внутрішнього світу, нездатністю до особистісних змін, у тому числі консерватизмом та недостатньою сформованістю "Я-концепції";
4) той внутрішній дискомфорт, який відчуває людина в невизначеній соціальній ситуації, нерідко зумовлюється негативними змінами саме "Я-концепції".
Тому формування адекватної, здатної до доцільних змін "Я-концепції" майбутніх педагогів є важливим завданням їхньої професійної підготовки.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве