WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

уподібнення.
На підставі теоретичного аналізу і практичних досліджень було ви-явлено деякі типові ознаки психологічної адаптованості до нових умов діяльності у зіставленні з протилежним варіантом - дисадаптованістю за провідними системами відносин (табл. 1).
Отже, дисадаптованість до нових умов визначають глибокі психо-логічні зміни, без подолання яких діяльність молодого вчителя буде деструктуруватися або стримуватися.Зовнішні чинники, без сумніву, можуть сприяти оптимізації процесу адаптації, проте без включення
Ознаки психологічної адаптованості і дисадаптованості
Таблиця 1
Ознаки психологічної адаптованості Ознаки психологічної дисадаптованості
Цілісність особистості
Відсутність конфлікту між "бути" і "здаватися", наявність певної єдності думок, слів і дій. Соціально цілісна, послідовна орієнтація поведінки; відвертість і природність вчинків людини, вільної від навіюваних або запозичених міркувань і обставин, якій нічого приховувати від оточення, але яка оберігає свій внутрішній світ від грубих, нетактовних зазіхань; відкритість під час прийняття рішень Постійна внутрішня конфліктність, боротьба різних спонук, що породжує необхідність або стати в опозицію щодо іших, або підкоритися всупереч своїй думці; цілковита залежність від зовнішніх обставин або егоїстичних міркувань, неприродність поведінки, наявність "заборонених" для критики тем, легка вразливість до насмішок та іронії
Залежність від ситуації
Незалежність від безпосередньої ситуації. Під час конфліктів за складних обставин перевагу віддає інтересам справи над егоїстичними прагненнями. Отже, значущість будь-якої ситуації зумовлена її місцем у загальній низці подій. А в разі невідповідності її характеру прогнозові робиться висновок про відсутність адекватних засобів пізнання і пе-ретворення, що визначає необхідність їх розширення Залежність від ситуації, яка щоразу стає засобом самоутвердження. У конфліктних ситуаціях виявляється імпульсив-ність поведінки, некерованість, нервові зриви; у разі невідповідності очікуван-ням смисл ситуації вихоплюється із за-гального контексту відносин і подій, не-адекватно спрощується або ускладнюється, а вина за невдачу перекладається на інших учасників ситуації (самовиправ-лення за рахунок інших)
Ставлення до справи
Спрямованість на сутність справи, що виключає формальне ставлення до ви-конання завдання, пошук загального смислу виконуваної роботи, вихід на перспективні ділові стосунки, вміння бути над ситуацією, подивитися немовби з боку не тільки на інших, а й на себе; самокритичність без позування, дипломатичних хитрувань, обхідних маневрів є спонукоою для перегляду своєї точки зору, неупередженого аналізу виконуваної діяльності
Спрямованість "на себе у справі", а якщо не виходить - формальне ставлення, пасивність, розслабленість, байдужість або заперечення доцільності, підвищений критицизм і негативізм, блокування діяльності, незважаючи на ділову перспективу. Самокритичність більше схожа на самоутвердження, але за допомогою інших засобів. У самокритиці помітно виявляється позування, прагнення похизуватися
Характер мотивації
Реалізувати себе, виявити себе зовні - віддавати людям свою енергію, сили, знання, працю і тільки через це отримувати віддачу у вигляді суто людських зв'язків, емоційно насичених і значущих за змістом інтересів і переживань. По-треба у подальшому зростанні й розвиткові
Очікування негайної, безпосередньої віддачі - будь-який вчинок нібито має свою "ціну", яку навколишні мають "сплачувати" у вигляді певних поступок, надання позитивних переживань тощо. Потреба у збереженні особистісного статус-кво (пік розвитку досягнутий, не треба йти далі)
Регуляція соціальних стосунків
Добровільне самообмежування заради інтересів справи або колективу не має травмівного характеру. Вчитель знаходить засоби самоутвердження, саморегу-ляції, що органічно включаються в соціальну ситуацію і не обмежують інтересів і потреб інших людей. Загалом взаємовідносини з оточенням мають характер активної взаємозалежності Потреба самообмежування обтяжує, спричинює нудьгу, стереотипізацію і ригідність мислення та вчинків, підвищену тривожність. У цілому взаємовідносини особистості й соціуму можна схарактеризувати як пасивну залежність, якщо вона не замінюється однобічною агресією. Самоутвердження найчастіше за рахунок інших
Позиція
Відсутня зосередженість на власних чеснотах і недоліках, рівень домагань співвідноситься із ситуацією, індивідуальними можливостями, в разі невдач немає травмівних переживань, намічаються перспективи подолання труднощів. Тому стресові ситуації не набувають великої гостроти, формується стійкість (толе-рантність) до фруструючих чинників. Прагнення більше віддавати, ніж отримувати. Претензії передусім до себе, а потім до інших Зосередженість переважно на собі, своїх чеснотах і недоліках. Рівень домагань неадекватно високий, хоча зовнішньо може декларуватися як надто низький. Невдачі справляють травмівний вплив, викликають афективний стан, підвищують помисливість, тривожність, посилюють психологічний захист. Виявляються впертість, негативізм, різкість, конф-ліктні стосунки з оточенням, прагнення більше отримати, ніж віддати. Претензії здебільшого до інших, а не до себе
самого індивіда в активне регулювання системи своїх відносин, в упо-рядкування дійсності, що його оточує, досягти відчутних успіхів неможливо.
Тому так важливо, щоб молодий учитель сам усвідомлював не-обхідність подолання наявних труднощів, контролював виникнення пси-хологічних стереотипів та упереджень, переборював не лише зовнішні обставини, а й ті свої внутрішні особливості, які можуть призвести його до порушення відносин з професійною діяльністю та середовищем.
3. Адаптація до педагогічного колективу
У системі чинників, що впливають на адаптацію молодих учителів, більшість дослідників (С. В. Овдій, С. В. Кондратьева, О. Г. Мороз та ін.) на перше місце ставлять емоційне спілкування. Професійна адаптація молодого вчителя, особливо у перші два роки роботи, характеризується високою емоційною напругою. По-перше, у цей період молода людина, яка ще тільки опановує нову царину життя та діяльності, робить чимало помилок, зазнає постійних невдач. По-друге, їй здається, що всі бачать її похибки, засуджують, негативно оцінюють її. Ця залежність від соціального оцінювання зберігається ще з навчального закладу, де інша людина (викладач) виступала в ролі "головного судді" діяльності та поведінки студента, а власні критерії оцінювання та механізми самовідповідальності ще не були відпрацьовані. Відчуття постійних невдач, ускладнене високою залежністю від думки інших, спричинює засмучення, подекуди й розчарування. Проте не менш глибоко переживається й радість від перших успіхів, саме вона дає сили для продовження діяльності, творчого пошуку, подолання труднощів адаптації, визначає загальний тонус життя
Loading...

 
 

Цікаве