WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

колеги можуть ще довго бачити в ньому недосвідчену, безпорадну "дитину", яка сама потребує опіки й допомоги.
3. Звикання до нового середовища, що потребуєіншого життєвого ритму: відбувається різка зміна режимів праці, відпочинку і побуту (інша періодичність занять, частіше виникнення стресових ситуацій, тому що збільшується кількість соціальних контактів, змінюються побутові умови внаслідок переїзду на нове місце проживання). Істотний вплив справляє зміна життєвої перспективи. Якщо раніше в житті школяра, студента була присутня певна сьогоднішня нестабільність ("ось закінчу школу - поїду навчатися", "закінчу інститут - і працюватиму в школі"), то тут повинна формуватися нова якість - осілість ("я тут надовго, може, й назавжди, а тому маю будувати моє життя ґрунтовно").
Період життя, коли від індивіда вимагається постійно визначати нові змісти подій, що відбуваються (тобто змінювати вже засвоєні стереотипи оцінювання), виробляти та засвоювати нові нормативи поведінки, поступово трансформує його психіку. Проте, зазначають учені, не кожна ситуація, породжуючи новий стереотип поведінки, перебудовує всю психіку людини. Нові форми поведінки справді додають щось нове в психіку людини, поступово видозмінюють її. Водночас у процесі стабілізації особистішої структури спеціаліста інтенсивність цих змін зменшується.
Вивчаючи структуру процесу адаптації, дослідники розглядають кож-ну подію і в цілому весь процес як систему, що складається з двох взаємозумовлених компонентів: адаптивної ситуації та адаптивної потреби (О.І. Милославова). Адаптивна ситуація пов'язана з переходом особистості з одного середовища в інше або зі зміною середовища. Адаптивна потреба розглядається як відповідна реакція особистості на зміну певних умов соціального середовища й супроводжується приведенням у відповідність власних стереотипів, звичаїв, уявлень і т. ін. Якщо людина не усвідомлює необхідності власних змін або ж структура її психіки настільки ригідна, що не може змінитися, вона не здатна пристосуватися до нових умов життя, прагне змінити переважно оточення з будь-якого, навіть незначного приводу.
Тому можуть виникати такі відношення:
1) незмінне середовище - мінлива особистість;
2) мінливе середовище - не здатна до змін особистість;
3) мінливе середовище - мінлива особистість;
4) незмінне середовище - не здатна до змін особистість.
Неважко помітити, що кожне з цих співвідношень створює свою, особ-ливу ситуацію адаптації. В першому варіанті прогноз стосунків людини з новими обставинами доволі позитивний. Шляхом власного пристосування молодий учитель може засвоїти нові вимоги, змінити свої якості або знайти компенсаторні засоби. Залишає надію на покращення і другий варіант - соціальне середовище пристосовується до нової людини, якщо вважає це за доцільне. Безумовно, найсприятливішим є третій варіант, якщо напрями і темпи розвитку середовища й особистості в цілому збігаються. Найбільш песимістичний четвертий варіант - незмінне середовище і не здатна до змін людина. Але і тут є певний вихід - пошук особистістю середовища, в якому її якості цілковито відповідають нормативним або, навпаки, суворий професійний відбір серед претендентів.
Потреба різкої зміни багаторічного, звичного робочого стереотипу, прийняття нової системи орієнтацій, інших принципів організації процес доволі складний і супроводжується негативними переживаннями, нервовими зривами і стресовими реакціями в разі незадовільної адаптації (дисадаптації). Чинниками, що поглиблюють труднощі адаптаційного періоду на індивідуальному рівні, є такі:
- відсутність умінь і навичок самоорганізації, несформованість умінь здійснювати психічну саморегуляцію поведінки і діяльності. За різкої зміни змісту, обсягу, характеру діяльності, принципово інших вимог до виконавця подібна "діяльнісна" ригідність призводить до постійних невдач, некоригованих, неадекватних дій, що може викликати в молодого вчителя сумніви у своїх здібностях до цього виду діяльності;
- нездатність усвідомлювати вимоги до рівня інтеграції діяльності, адже нова система міжособистісних стосунків з навколишніми не може бути засвоєна відразу (до речі, деякі вчителі так і не можуть нею повністю оволодіти). Проте часто неминучі ускладнення процесу оволодіння цими відносинами молодий учитель розцінює як прояв його власної, особистісної неготовності до педагогічної діяльності. Найбільше переживають ці аспекти адаптації особи з неадекватно заниженою самооцінкою, із підвищеним прагненням до самоаналізу;
- особистісна схильність фіксуватися на негативних сторонах повсяк-денного життя: помисливість, зосередженість на своїх моральних, інтелек-туальних, вольових недоліках, які ще більше посилюються у світлі нових соціальних вимог. При цьому головна увага зосереджується на власних переживаннях, а не на пошуках способів виходу з напружених ситуацій шляхом неупередженого самоаналізу й активного самовиховання;
- розлука із сім'єю, з людьми звичного кола. Гострота переживань поглиблюється побутовими труднощами, незадовільним матеріальним становищем;
- болісні сумніви у правильності вибору професії внаслідок відсутності необхідних стимулів праці (адже до перших помітних результатів ще далеко, а недоліки трапляються на кожному кроці), розходження між раніше сформованою ідеальною моделлю діяльності та її реальним характером, недостатня психологічна підготовленість до педагогічної діяльності, несформованість професійної позиції;
- незадовільні стосунки з колегами, відсутність позапрофесійного спілкування, зниження можливостей у встановленні неформальних зв'язків, що посилює переживання, пов'язані з професійними невдачами;
- відсутність спрямованості на конструктивне подолання труднощів, особливо в тих, хто в школі і вищому навчальному закладі навчався тільки "на відмінно" і звик до того, що навколишні захоплюються їх успіхами. Тепер вони очікують звичного визнання з перших днів роботи на новому місці.
Наведемо приклади "важкого" входження у професійні відносини.
Юля. Педагогічний клуб інституту взагалі не уявляв своєї діяльності без цієї студентки. Вона була прихильницею ідеї гуманізації освіти, чимало сил і часу віддавала вивченню досвіду А. Макаренка, В.Сухомлинського, педагогів-новаторів. її відповіді на семінарах завжди дивували натхненністю, загальні педагогічні положення доповнювались її власними думками, ідеями. "Який прекрасний учитель з неї вийде!" - захоплено говорили викладачі. Юля часто мріяла про ту школу, в яку вона потрапить після інституту. Звичайно ж, учителі, що працюють у цій школі, мають консервативні погляди, працюють не так яскраво, "святково", як новатори, але Юля постарається їх переконати, вона допоможе їм, поділиться своїми знаннями, і всі разом вони будуватимуть школу майбутнього, школу гуманізму!
Де ти тепер, Юлю? Через рік після закінчення інституту тебе зустріли на вулиці. Ледве стримуючи
Loading...

 
 

Цікаве