WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

об'єктивних причин, що по-глиблюють його нервовий стан:
- він не знає учнів в обличчя, відчуває значні утруднення в тому, як звертатися до дітей. Тому, якщо потрібно розв'язувати конкретні ситуативні завдання, він щоразу повинен шукати нові форми звернення (на зразок "Дівчинко з червоними бантиками, припини розмову з подругою" або "Хлопчик за третьою партою, заспокойся і слухай"). Такі звернення смішать клас, провокують на нові бешкетування, щоб побачити, як "викручуватиметься" вчитель;
- він ще не вміє правильно розподіляти час уроку, тому одну його частину затягує, а іншу стискає, втрачає послідовність етапів, повертається до того, що вже пройдено. Такі ситуації демонструють дітям недосвідченість учителя, а його інфантильні реакції (на зразок "Ой, я забув, ось тут треба було ще це розповісти", або "Зачекайте, я щось випустив, зараз пригадаю") стають приводом для іронічного ставлення або прямих глузувань;
- він іще не "вписався" в простір класу, не знайшов у ньомусвого місця, тому неусвідомлено прив'язується до якогось зручного куточка, де відчуває відносну безпеку. Так, маленька, тендітна випускниця педінституту, зайшовши до десятого класу, відчула себе зовсім пригніченою, бо учні були значно вищі за неї. Сівши за стіл, вона впродовж уроку жодного разу не встала. Цим вона відгородилася від дії неприємних для неї пропорцій, що свідчили не на її користь. І водночас зробила заяву на пасивно-пристосовницький стиль поведінки, позицію захисту від неприємних емоцій за рахунок втрати ініціативи. Клас же сприйняв таку поведінку вчительки як зневажливу, як доказ прагнення заради власних зручностей ігнорувати потреби учнів, небажання спілкуватися з ними, неввічливість.
Отже, перший вхід до класу має бути не тільки ретельно "проробле-ний" за змістом (планування окремих етапів уроку, обсяг і якість інфор-мації). Молодому вчителеві слід передбачити різні можливі варіанти, наприклад: клас незацікавлений, діти втомилися або, навпаки, збуджені, може бути якась несподіванка тощо. Слід передбачити основні засоби реагування, враховуючи свої індивідуальні можливості, повністю відрепе-тирувати свою поведінку в класі, а не тільки переказ навчального матеріалу (обрати головну точку розміщення, пози, жестикуляцію, маршрути пересування по класу і т. ін.).
Але ось минули перші дні. Вчитель уже відчуває впевненість у собі, в своїй спроможності впоратися з будь-якою ситуацією. Все менше учнів бажають випробувати його нерви. І водночас, як свідчать численні дослідження педагогів та психологів, більше половини вчителів продовжу-ють відчувати неабиякі труднощі у встановленні контактів з учнями.
Які ж причини заважають учителеві та учневі зрозуміти одне одного? Річ у тому, що процес міжособистісної взаємодії може значно усклад-нюватись через виникнення між сторонами, що взаємодіють, специфічних перешкод - бар'єрів. Розгляньмо деякі з них, маючи на увазі, що наведена диференціація досить умовна. Адже будь-який з бар'єрів є психологічним, тобто виникає на рівні суб'єктивного відображення учасниками взаємодії обставин, що склалися. Виокремлення деяких видів бар'єрів зумовлене передусім частотою їх виникнення та значущістю впливу, що потребує звернути на них особливу увагу, визначити провідні причини їх виникнення та найістотніші ознаки.
Фізичні, або просторово-часові, бар'єри. Вже саме місце вчителя в просторі класу начебто протиставляє його учням. Виникнення цього бар'єра можна наочно побачити на поведінці студентів вищого навчального закладу. Вони доволі впевнено відповідають "за партою", але якщо поставити їх обличчям до аудиторії, розгублюються, не можуть відповідати без конспекту, відчувають значну додаткову напругу. Неабиякі труднощі для молодого вчителя становить знаходження перед класом, коли учні спостерігають кожний його рух.
Якщо протягом уроку вчитель жорстко фіксує своє положення в класі, цей бар'єр закріплюється. Тепер, якщо вчителеві доведеться зробити якесь просторове переміщення, і сам він, і учні відчуватимуть певні незручності. Проте метушіння інших учителів по класу також не означає, що вони подолали просторовий бар'єр. Він також виникає, але в іншому вигляді.
Відмінність у просторовому положенні вчителя й учня виявляється і в тому, що перший має (хоча і не завжди використовує) більший діапазон пересування по всьому класу, тоді як учневі відведено мінімальний простір і фактично заборонено свободу рухів.
Може бути ще один вид просторового бар'єра. Психологи встановили, що в кожної людини є своя індивідуальна дистанція взаємодії (відстань, на якій вона прагне утримати співрозмовника, щоб не відчувати дискомфорту) . Щодо приємних для неї людей цей інтервал скорочується, а якщо співрозмовник викликає негативні емоції - збільшується. Якщо дітям самим дозволити обирати собі місце в класі (хоча найчастіше вчителі цьому перешкоджають, вважаючи за доцільне самим розсаджувати учнів), то віддаленість парти від учительского столу свідчитиме не тільки про прагнення учня уникнути контролю, щоб бешкетувати, а й про його реальну потребу в більш віддаленій дистанції. Пересування такого учня вперед, ближче до вчителя, може створювати негативний емоційний фон взаємодії. Буває, що учень зовсім не може відповідати, коли вчитель стоїть надто близько.
Часовий бар'єр також постійно виникає між учителем та учнями. Відомо, що сприйняття часу дуже суб'єктивне. Людині, яка займається цікавою справою, здається, що пройшло зовсім мало часу, тоді як людині, яка нудьгує, той самий інтервал здається нескінченним. Значно збільшує суб'єктивне сприйняття часу й очікування можливих неприємностей, тривожність.
Загалом для вчителя, зацікавленого в результатах своєї роботи, бажано "розширити" межі уроку, затримати плин часу, вмістити якомога більше подій. Для учня, в якого процес навчання співіснує з іншими, не менш важливими для нього видами занять та потребами (наприклад, у фізичній активності - сильнішої, ніж у дорослого); у відпочинку і зміні виду занять; в уникненні ситуацій несприятливого оцінювання та ін.), навпаки, привабливішим є якнайшвидше завершення уроку.
Учитель, який без зрозумілого учневі приводу затримує його під час перерви, залишає після уроків, випускає з поля зору, що цим він створює та посилює часові бар'єри. Монотонне ведення уроку, ігнорування інтересів дітей також закріплює часовий бар'єр.
2. Вікові бар'єри - відмінності в потребах, уявленнях, мотивах, що зумовлюються різними етапами індивідуального розвитку. Можуть виникати постійно як результат стабільних розбіжностей у засобах життєвої реалізації дорослих і дітей. Наприклад, для учнів молодших класів природною є підвищена потреба в рухах, учителеві ж здається, що діти навмисно несамовито бігають коридорами, гомонять, щоб дратувати дорослих. Проте основою такої поведінки найчастіше є потреба в компенсації, що виникає внаслідок обмеження рухів на уроці, втомлення від статичної
Loading...

 
 

Цікаве