WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

Проблеми адаптації молодого вчителя - Курсова робота

входження, вона може усвідомлено дозувати свої стосунки з певною соціальною групою, без особистісних втрат, навіть якщо соціальні обставини виявилися несприятливими, а змінити їх немає можливості. Наприклад, учитель не може змінити умови проживання і змушений працювати з колегами, чиї погляди істотно відрізняються від його власних. Тоді, якщо в нього не було досвіду попередньої позитивної включеності, він може або прийняти їх без критичного усвідомлення (особистісний регрес), або відокремитися від колективу, культивувати ворожнечу (соціальна дезадаптованість). Якщо ж на попередніх етапах у нього був такий колектив, він прагнутиме порозумітися з колегами, допомогти їм змінитись у бажаному напрямі.
4. Адаптація до учнівського колективу
Якими б не були стосунки з педагогічним колективом, а головним "пробним каменем" професійного становлення вчителя є стосунки з учнями. Саме тут можереалізуватися те, заради чого він свого часу обрав професію вчителя, і саме тут можуть зазнати остаточного краху його ідеалізовані очікування, проявитись той факт, що професійний вибір зроблено неправильно. І якщо постійні, тривалі конфлікти з педагогічним колективом ще залишають надію, що на новому місці роботи все буде інакше, то стійкі негативні стосунки з учнями найчастіше спричинюють рішення залишити педагогічне середовище.
Кожен учитель надовго, якщо не назавжди, зберігає в пам'яті свій перший робочий день, перший прихід у клас. Одного зустріли відносно спокійні, доброзичливі учні, що з цікавістю дивилися на нового вчителя. Іншому не пощастило - йому влаштували "випробування на міцність". Фантазія дітей невичерпна, тому передбачити, що станеться, майже не-можливо. Педагогічні мемуари, збірники педагогічних задач містять багато відповідних прикладів, а також взірців більш-менш вдалого розв'язання ситуації. Готових рецептів немає, кожен учитель шукає власний вихід.
Нову вчительку математики зустріло "зудіння". Учні спокійно сиділи за партами, зацікавлено розглядали її... і безперервно зуділи. Перша думка -бігти до директора, нехай допоможе встановити дисципліну. Але схаменулась: якщо одразу показати свою педагогічну неспроможність, то навряд чи потім учні забудуть це. Тому мовчки підійшла до дошки, не звертаючи уваги на клас, написала умову задачі й почала її розв'язувати. Через деякий час, переконавшися, що "математичка" не запанікувала, діти почали придивлятися до того, що вона робить. А коли вчителька навмисно зробила помилку, хтось голосно сказав: "А у вас тут неправильно, ви знак після дужки забули поміняти".
Учителя хімії також зустріло "звукове" випробування. Точніше, спершу урок розпочався начебто спокійно, але наприкінці, коли він давав домашнє завдання, в класі пролунало дружне... нявчання. Зрозумівши, що відразу клас заспокоїти не вдасться, вчитель підійшов до столу, сперся обома руками, зробив стійку..., а потім кілька разів гавкнув. Діти здивовано замовкли. Тоді вчитель став на ноги і сказав: "Це я дав вам домашнє завдання. Хто потребує перекладача - подивіться на дошку, там усе записано".
Учителька літератури, ввійшовши до класу, жахнулася: перед нею сиділи якісь чудовиська. Потім зрозуміла, що всі учні були в протигазах: перед цим був урок військової справи. Рішуче підійшовши до столу, вчителька заявила: "Добре, якщо ви вважаєте, що вам так буде зручніше, можете сидіти в протигазах. Тільки умова - як ви почали урок, так маєте досидіти його до кінця. Заразом перевіримо вашу силу волі". Хвилин через десять учні засовались, почали тихенько знімати протигази. Вчителька вела урок далі, не звертаючи на це жодної уваги.
Інколи діти можуть бути дуже жорстокими. Бажання випробувати вчителя "на міцність" найчастіше зароджується в таких ситуаціях:
- коли в дітей є досвід негативної взаємодії з учителями або з одним учителем і вони очікують, що новий педагог проводитиме таку саму лінію поведінки. Тоді вони приймають рішення - показати, що в разі потреби можуть постояти за себе;
- коли з цього предмета вже змінилося кілька вчителів, і діти впевнені, що і цей надовго не затримається. Тоді вони роблять висновок: "Все одно і цей рано чи пізно піде, вірити їм не можна, всі вони поспішають втекти зі школи. Так нічого перед нами комедію грати. Думає, ми нічого не розуміємо - тільки підвернеться щось краще, про нас і не згадає. Будемо себе поводити так, щоб не було шкода розлучатись";
- коли вчитель, котрого змінили, був дітям особливо дорогий і близь-кий. Тоді вони: а) відкидають будь-якого нового вчителя, вимагаючи повернути попереднього; б) розцінюють доброзичливе прийняття нового вчителя як зраду того, хто пішов; в) прагнуть негайно випробувати новачка, щоб пересвідчитись у тому, чи він взагалі може претендувати на те, щоб посісти місце їх учителя;
- і нарешті, діти бешкетують просто для того, щоб хоча трошки попустувати, погратися, скрасити шкільне життя, якщо воно в цілому нудне, нецікаве.
Неважко помітити, що всі ці причини не мають нічого спільного з особистістю самого молодого вчителя. Більше того, перша і друга причини хоча й не виправдовують вчинку, але є доволі поважними (адже це наявний у дітей досвід негативної взаємодії з педагогами провокує їх на таку поведінку). І дорікати слід не цим "негідним учням", а горе-педагогам, що зробили дітей такими жорстокими. В третьому випадку взагалі можна проникнутись повагою як до дітей, що зберігають вірність улюбленому вчителеві, так і до самого вчителя, що залишив про себе такі теплі спогади, спробувати знайти корені його популярності, зрівнятися з ним.
На жаль, молодий учитель рідко схильний до об'єктивності у своїх міркуваннях. У нього самого цей період украй напружений. Адже навіть на педагогічній практиці, де відповідальність за результати праці була незрівнянно нижча, ніж у вчителя, майбутні педагоги через хвилювання подекуди діють у напівшоковому стані.
Наведемо кумедний, але досить показовий приклад.
Учителька захворіла, і провести урок у четвертому класі доручили студентові-практикантові. Весь вечір він ретельно готувався, повністю розписав хід уроку, свої дії, перечитав конспекти та підручник. Але коли зайшов до класу, остаточно розгубився. Вже в перші хвилини він витяг з кишені коробку сірників і почав її машинально підкидати - і коли викликав учнів відповідати, і коли пояснював новий матеріал. Коли урок закінчився, він так само неусвідомлено сховав сірники в кишеню і підійшов до керівника, який був присутній на уроці. Той зробив йому зауваження, навіщо він "торохтів" сірниками, відволікав увагу дітей. Проте студент цілком природно здивувався: "Які сірники? У мене в руках нічого не було". Хвилювання було таке сильне, що вчитель-початківець майже не усвідомлював, що і як він робить.
Таким чином, початок педагогічної діяльності, перший контакт з дітьми пов'язаний зі значним нервовим навантаженням, з яким учитель не завжди може впоратись. Крім того, є низка
Loading...

 
 

Цікаве