WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфлікти в діяльності вчителя Соціальні процеси й особистість учителя - Реферат

Конфлікти в діяльності вчителя Соціальні процеси й особистість учителя - Реферат

значущого). Оскільки багато людей дотримуються соціальних норм, наслідують певні соціальні вимоги автоматично, необхідність змінювати загальний стиль поведінки, осмислювати нові цінності, впроваджувати в своє життя навіть ті з них, що не прийняті особистісно, пов'язана з великим психічним навантаженням. У сукупності з реальними фізичними та емоційними навантаженнями, без яких неможливе життя в сучасному суспільстві, це нерідко провокує інтенсивний розвиток соціально і професійно зумовлених неврозів.
У невротизованої людини зростає немотивована агресія, спостерігаєть-ся деструктивна поведінка. Водночас зменшується здатність до спонтанної, невимушеної продуктивної активності, вияву ініціативи. Збільшується та інтенсифікується вияв різноманітних непродуктивних "втеч" та "захистів".
"Нормальна" (неневротизована) людина передусім має продуктивний спосіб формування своїх стосунків з довкіллям та самооцінки. Якщо вона зазнає певних невдач, то, безумовно, переглядає власну оцінку з окремої позиції, але цей перегляд є локальним, він не зачіпає оцінки себе як особистості в цілому. Сукупність таких різноманітних оцінних ставлень забезпечує загальне, інтегроване визнання власної самоцінності. Зріла, здорова особистість приймає і цінує себе, і тому спокійно може дозволити покритикувати себе іншим, сама критично ставиться до певних своїх рис. Вона впевнена у собі, довіряє власним реакціям іпочуттям, а тому не боїться довколишнього світу, зокрема інших людей. Вона й підсвідомо, й усвідомлено впевнена, що в будь-якій ситуації знайде та реалізує конструктивний засіб розв'язання проблеми. Тому вона відкрита до того, що діється навколо неї, готова і прагне сприймати події, навіть ті, що спочатку незрозумілі або невідомі.
Якщо ж у людини з тих чи тих причин порушено нормальні стосунки зі світом, ситуація принципово змінюється. По-перше, виникає стан постійного внутрішнього неспокою. Особа, яка була раніше позбавлена чітких орієнтирів або зазнала їх руйнування, не довіряє своїм реакціям та здатності їх аналізувати, тому все, що відбувається навколо неї, прямо або опосередковано лякає її своїми можливими непередбачуваними наслідками. Відчуття своєї безпорадності, нездатності до продуктивної діяльності призводить до зниження самооцінки, певного остраху самої себе.
Постійне усвідомлення низької самооцінки емоційно надто болісне, тому людина час від часу немовби "відмовляється" переживати це почуття, виштовхує його зі свідомості. Однак оскільки загальний неспокій, відчуття навколишнього світу як загрози залишається, вона починає захищатися від інформації, яка могла б виявити її неспроможність успішно взаємодіяти зі світом, будує перешкоди та бар'єри на шляху її сприйняття та усвідомлення. Якщо нормальна людина нездатність розв'язати якусь часткову проблему сприймає як локальну невдачу, то в невротизованої вона є показником загальної, особистісної неспроможності. Будь-який (навіть уявний) натяк на загрозу призводить до того, що людина "закривається", відчуваючи при цьому ворожість щодо відповідного чинника. Виникає зачароване коло: що більше вона боїться, то більше чинників вважає загрозливими, а що більше чинників у ЇЇ суб'єктивному сприйнятті стають загрозливими, то вищим стає її внутрішній неспокій.
Невроз у розвиненій формі має такі прояви:
- дискомфорт у спілкуванні, гостра вибірковість у соціальних контак-тах, звуження кола осіб, з якими людина відчуває себе спокійно, розкуто;
- коливання самооцінки: вона може високо злітати вгору і відразу стрімко знижуватися, особливо у присутності значущих осіб;
- дефіцит активності, який також різко підсилюється у присутності значущих осіб;
- зміни в мові: нестримна балакучість може змінюватися мовною загальмованістю, і навпаки;
- тенденція підміняти діяльність ставленням до неї: тривалі розмір-ковування на зразок "нічого не вийде", "я цього ніколи не робив, тому марно сподіватися, що щось вийде" блокують продуктивну діяльність;
- поганий розподіл і переключання уваги, постійна зосередженість на власних переживаннях та побоюваннях, страхах;
- підвищена тривожність, остороги (найчастіше безпідставні) постійних ускладнень з навколишніми (Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989. - С. 23).
Спираючись на цей перелік ознак, великій групі студентів - майбутніх педагогів та вчителів-практикантів було запропоновано упродовж певного часу спостерігати за собою, фіксуючи відповідні невротичні прояви. Індивідуальні спостереження доповнювалися аналізом незалежних спостерігачів - експертів. Було отримано такі показники: звуження кола спілкування визнали у 4 % студентів і 80 % педагогів (учителів та викладачів); коливання самооцінки - у 16 % студентів, 5 % викладачів і ЗО % учителів; дефіцит активності - відповідно у 8, 12 і 9 %; мовні зміни - у 16, 18 і 20 %; підміну діяльності ставленням до неї - у 40, 28 і 15 %; поганий розподіл і переключання уваги - у 40, 78 і 72 %; підвищену тривожність - відповідно у 32, 54 і 76 %.
Безумовно, робити категоричні висновки про те, що переважна біль-шість студентів і педагогів невротизовані, не можна. Однак той факт, що майже всі визнали в себе наявність тих чи тих симптомів внутрішнього неблагополуччя, свідчить про негативні психологічні тенденції.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве