WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфлікти в діяльності вчителя Соціальні процеси й особистість учителя - Реферат

Конфлікти в діяльності вчителя Соціальні процеси й особистість учителя - Реферат

Енергія, що вивільняється через агресивність, нерідко має деструктивний характер, адже знижується не тільки соціальний, а й індивідуальний самоконтроль. Людина втрачає минулі (більш високі і складні) критерії саморегуляції, гостроту переживань з приводу порушень моральних норм, етики поведінки і стосунків, знижуються рівень взаємної вимогливості. Потреби огрубляються, стають менш різноманітними потяги. Знижується роль мистецтва в соціальному та індивідуальному житті, регресують естетичні смаки.
І, нарешті, починається V етап - відродження, прогресивні зміни. Соціальну "ломку" закінчено, деструктивні процеси вичерпали себе, емоційну "пару" випущено, суспільна та індивідуальна свідомість приходить до тями. Оновлення відбувається не тільки на рівні інтегральних процесів суспільства, а й на рівні кожної конкретної особистості, яка вибудовує нову систему життєвих цінностей, зокрема й власну "Я-концепцію" з оптимістичнихпозицій.
На якому етапі ми перебуваємо нині? Безумовно, кожна людина пе-реживає цю динаміку по-різному. Проте можна сказати, що наше суспільство вже проминуло перші - негативні - етапи (спад на рівні масової свідомості, що полягає в зниженні рівня соціальних інтересів, культурних запитів, моральності) і повертається до оновлення пріоритету загальнолюдських цінностей. Проте надалі слід ураховувати ті уроки, що їх надає нам життя під час суспільних перетворень. Багато залежить від самої людини, якщо вона знайде силу протидіяти негативним соціальним впливам. Для цього потрібно самому контролювати те, що відбувається, і не пасивно наслідувати загальні тенденції, а свідомо регулювати власний стан.
Так, на першому етапі суспільної кризи для багатьох громадян було б доцільнішим не кидатися бездумно за будь-якими яскравими, спокусливими політичними гаслами, а зберігати здатність до поміркованості, критичного розгляду ідей, які висуваються. Наприклад, у нас стало модним цілковито відкидати роки, прожиті за радянської влади. Це супроводжується постійними нагадуваннями про те, що ми втратили історичну пам'ять, національну гідність, жили, як "манкурти". Проте чим відрізняється манкуртизм щодо далекого минулого від повного заперечення тих років, які кожен прожив і відчув? Адже в цьому випадку бездумно відкидається те, що становило сутність усього життя з його поганими чи добрими сторонами. У психотерапевтів є такий закон: щоб людина відчула в собі нові сили, вона має прийняти все, що з нею було в минулому. Тільки тоді вона здатна долати труднощі в майбутньому. Ви-креслення з пам'яті певних періодів життя, неприйняття їх як значущих для її особистісного розвитку - це ознака не сили, а слабкості.
Тому завдання сучасної людини - не виштовхувати зі своєї свідомості історію власного життя та життя всієї країни, не впадати в розпач і не сприймати на віру всі сенсаційні "викриття" останніх років, а спробувати самостійно відокремити добро від зла, осмислити своє минуле.
На другому етапі не можна піддаватись апатії, байдужості, втрачати віру в здоровий глузд, в здорові сили суспільства, ставати похмурим песимістом. Нове ніколи не перемагає відразу в усьому, воно бореться зі старими силами, які прагнуть утримати вже вичерпані форми організації життя суспільства й окремих людей. Важливо сформувати внутрішній баланс "розумного консерватизму" і "чутливості до змін", побачити в новаціях паростки майбутніх досягнень, а не відгорожуватись від них, занурюючись у болісні переживання й спогади.
На третьому етапі важливо контролювати зростання внутрішньої напруги і тоді, коли "тиск дійшов до краю", критично сприймати і свідомо використовувати (або відштовхувати) ті засоби розрядки, які нав'язуються ззовні або підказуються підсвідомістю. Енергія деструктивного імпульсивного руйнування, переведена в енергію творіння, може робити дива. Пошук ворогів в уряді, серед політичних опонентів, сусідів, колег і, нарешті, в учневі, який не хоче вчити уроки, - також певний вихід із напруги, але тимчасовий, той, що веде в глухий кут загального особистісного регресу. А можна, всупереч логіці відчуттів, прикладам інших людей, прямому прагматизму (який підказує: "а навіщо тобі це потрібно?"), повернути цю енергію на самоосвіту, самовиховання, професійне самовдосконалення, навчитися отримувати повноцінні позитивні емоції від кожного вдалого уроку. Того самого уроку, на якому, попри зниження суспільного престижу знань, усі учні ще й досі захоплено завмирають, слухаючи правдиві слова вчителя. У такий спосіб на індивідуальному рівні можна подолати період регресу без особистісних втрат. Якщо ж учитель відчуває, що під впливом соціальних процесів мимоволі знижує вимоги до себе й оточення, то його завдання - хоча б уповільнити цей процес, не прискорюючи темпи регресу для тих, з ким він взаємодіє.
У складній, напруженій соціальній ситуації в людей постійно виника-ють внутрішні конфлікти. Належачи водночас до різних спільнот (соці-альних, національних, професійних, міжособистісних), вони опиняються в полоні різних вимог. Якщо власна система вимог, ідеалів, цінностей дискредитована, то людина губиться, в якій послідовності задовольняти очікування наколишніх або виконувати їхні побажання. Так, від учителя вимагають упровадження демократичного стилю відносин в умовах, коли діти втрачають нормативи соціальної поведінки, а анархія пропагується як атрибут особистісної незалежності; дотримання плюралістичних поглядів, коли жорстко нав'язуються нові соціальні ідеали; негайного переходу на державну мову, коли в Конституції записано про право національних меншин здобувати освіту рідною мовою, а таких "представників меншин" у класі половина; дотримання соціального обов'язку, коли саме це поняття девальвоване; пропагування культу знань, хоча у суспільстві вони з кожним днем знецінюються, і т. ін. За таких умов учитель часто змушений кидатись від однієї крайності до іншої, маневрувати, маніпулювати і постійно щось порушувати.
Нерідко захисна реакція від подібних ситуацій виявляється в тому, що людина відчужується від самої себе, звужує сферу свідомості, формалізує свої стосунки та ставлення, емоційно збіднює їх, ховається за стереотипами поведінки або навіть втрачає відчуття особистісної визначеності. Якщо ж це їй не вдається, розвивається невроз, тобто емоційний розлад, спричинений порушеннями звичних стосунків з довкіллям. Із експериментів на тваринах відомо, що невроз може виникати, якщо стимули, які раніше супроводжувались якимись нагородами (підкріпленнями), починають каратись (або просто позбавляються чогось
Loading...

 
 

Цікаве