WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфлікти в діяльності вчителя Соціальні процеси й особистість учителя - Реферат

Конфлікти в діяльності вчителя Соціальні процеси й особистість учителя - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Конфлікти в діяльності вчителя
Соціальні процеси й особистість учителя
Конфлікти в діяльності вчителя
Життя кожної людини передусім залежить від загального стану су-спільства, яке визначає інтегральні чинники впливу й критерії людського життя: стабільність або соціальну напруженість, атмосферу доброзичливості або підозрілості, орієнтацію на деперсоніфіковані цінності або на конкретну особистість тощо. Це зумовлює бажання особистості співпрацювати з державою, представниками урядових органів або прагнення позбутись їх впливу, недовіру, зменшення контактів із різними соціальними і професійними прошарками суспільства.
Загальна атмосфера в суспільстві не тільки визначає прямі форми впливу, вона детермінує людське життя через безліч опосередкованих чинників: норми життя, традиції, сукупність визнаних форм поведінки, соціальні очікування тощо. Водночас будь-яка людина живе в безпосе-редньому оточенні, яке специфічним чином трансформує та реалізує ці загальні чинники, робить їх неповторними й унікальними, висуває свої вимоги. Зрештою, сама людина також сприймає і перетворює чинники попередніх рівнів, створює власну систему цінностей, трансформує загальні й особливі впливи так, що вони стають якісно новими.
Ця сукупність впливових чинників людської поведінки нерідко поро-джує суперечності, адже гармонізувати, привести до спільного знаменника велику кількість їх окремих складників просто неможливо. Все це призводить до зовнішніх та внутрішніх конфліктів, які людина має розв'язувати, що вона й робить більш або менш вдало.
Саме аналізу провідних чинників, що породжують у житті вчителів різні конфлікти, присвячено цей розділ.
Соціальні процеси й особистість учителя
Сьогодні у суспільстві відбуваються значні соціальні, політичні та економічні зміни. Ці процеси зачіпають кожного громадянина, істотно змінюючи психологію як окремих соціальних груп, так і кожної конкретної особистості. Важко зорієнтуватися в швидкоплинному світі, а ще важче усвідомити, зрозуміти нові психологічні тенденції в собі самому і в навколишніх. Найскладніше і водночас найважливіше адекватно орієнтуватися в тому, що відбувається, саме вчителеві. Адже він змушений працювати в так званому метаплані: з одного боку, усвідомлювати, що ж відбувається з ним самим, вчасно коригувати небажані зміни в структурі власних особистісних якостей, а з другого - розуміти те, що відбувається з іншими, знати об'єктивні причини, що детермінують особистісний розвиток його колег, учнів, їх батьків.
Нині найвагомішим чинником, що зумовлює ці зміни, є соціальні процеси, докорінна перебудова суспільства. Проте так склалося, що під впливом загалом позитивних процесів суспільна й індивідуальна психологія можуть розвиватися нелінійно, не лише в теоретично спрогнозованому оп-тимальному напрямі. Соціальні зміни супроводжуються низкою побічних небажаних психологічних наслідків. І не можна заплющувати на це очі, ігнорувати викривлення, що виникають, бо інакше розвиток суспільства в цілому може зазнавати опору з боку саме психологічного чинника.
Сучасна психологія не вперше стикається з аналізом тих психологічних наслідків, що виникають у процесі змін суспільства. Ті явища, що виявилися несподіваними для більшості сучасників, здавна були предметом дослідження вчених. Багато фактів настільки типові для різних країн, держав, націй, соціальних спільнот, що подекуди можна лише дивуватися: чому, перш ніж починати соціальні реформи, державні діячі, політики не ознайомляться з відповідними теоретичними і практичними дослідженнями, не зроблять їх відомими кожному громадянинові. Тоді б і самі зміни, і труднощі, що їх супроводжують, не сприймалися багатьма людьми як всесвітня катастрофа, як крах власної долі.
Є чимало чудових книг з питань соціальної та індивідуальної психоло-гії, проте більшість з них недосяжні для масового читача, зокрема й учителів. Тому в цьому розділі викладено найважливіші, на наш погляд, аспекти відносин особистості з суспільством у кризовий період, простежено деякі наслідки, що впливають на педагогічну діяльність.
Відомо, що поведінка індивіда підпорядковується так званим конвен-ційним нормам (системі суспільних вимог). За стабільних життєвих умов дотримання цих норм визначається насамперед індивідуальною схильністю (готовністю) людини наслідувати або порушувати їх, що на психологічному рівні може супроводжуватися бажанням не виділятись із соціального оточення або ж протиставляти себе йому. У кризових ситуаціях виникає інша схема взаємодії людини із суспільством. Ті цінності, які раніше вважались абсолютними, руйнуються, водночас знижується соціальний контроль. Старі норми вже не діють, а нових ще немає або вони поки що недостатньо закріпилися. За такої ситуації можливі два шляхи:
1) суспільство або окремі впливові соціальні групи не встигають ви-робити нові соціальні стандарти, і процес їх утвердження проходить етапи стихійного формування нових цінностей, досягнення загальної згоди щодо їх значущості й необхідності, асиміляції системи індивідуальних цінностей, вироблення механізму санкцій щодо порушників цих норм (механізму соціального контролю за їх дотриманням) і, нарешті, звички їх виконувати більшістю громадян оновленого суспільства;
2) у суспільстві з'являється соціальна група, яка перебирає на себе нормотворчу ініціативу. Вона висуває сформульовані нею цінності як безумовно важливі, такі, що не підлягають критиці, й не визнає жодних заперечень з боку опонентів. Тут цільовим тиском скорочується (або зовсім анулюється) тривалість перехідного періоду, коли припускаються розбіжності думок і цінностей, сперечання щодо можливих типів поведінки. Люди мають беззастережно прийняти нові цінності та слідувати їм.
Форми впровадження норм можуть бути більш-менш жорсткими. Згадаймо, як довго тривала і як "м'яко" здійснювалася зміна свідомості громадян Радянського Союзу, переорієнтація від тези "ми будуємо ко-мунізм" на тезу "йдемо до капіталізму". Поступово розхитувалися установки, орієнтації на певний соціальний устрій, розвінчувалися його головні цінності та норми життя, з'являлися нові погляди та критерії, спочатку ретельно дозувалася кількість інформації, яка подавала інший соціальний устрій у позитивному ракурсі, а існуючий - у негативному. Минуло кілька років, поки ці установки почали закріплюватися в масовій свідомості та діяти. Після розпаду Радянського Союзу уряди більшості держав, що постали на його території, негайно прийняли нову стратегію: відхід від
Loading...

 
 

Цікаве