WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Колектив школярів як об'єкт системного аналізу (науковий реферат) - Реферат

Колектив школярів як об'єкт системного аналізу (науковий реферат) - Реферат


НАУКОВИЙ РЕФЕРАТ
на тему:
"Колектив школярів як об'єкт системного аналізу."
У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття "колектив" ви-користовують у двох значеннях. По-перше, під колективом розуміють групу людей, об'єднаних за певним організаційним принципом (наприклад, "колектив класу", "колектив учителів"). Другий, власне психологічний, смисл відображає визначення колективу як малої контактної соціальної групи високого рівня розвитку, в межах якої між особистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним та особистісно значущим змістом спільної діяльності. Власне, тільки в другому значенні колектив тлумачиться як те, чим він є насправді: високоорганізованою системою, яка має особливі системні якості: згуртованість (ціннісно-орієнтаційна єдність), колективістичне самовизначення, колективістичну ідентифікацію, соціальну орієнтованість мотивації міжособистісних виборів, високу референтність колективу для його членів, об'єктивність надання і прийняття відповідальності за результати спільної діяльності тощо.
Використання терміну "колектив" у другому розумінні імпліцитно припускає, що відповідна соціальна єдність (група людей) взаємодіє таким чином, що виникає особлива інтегральна система, якій притаманна специфічна сукупність системних якостей. Розглянемо найістотніші з них, скориставшись для цього наведеним раніше спрощеним алгоритмом якісного аналізу системних об'єктів.
1. Колектив школярів як система виникає на певному рівні інтеграції (об'єднання) його окремих членів. Окремі індивіди, які мають різну індивідуальність, нерідко протилежні за своїми психічними якостями, отримують нову загальну якість - колективізм, через яку в межах цієї системи виявляються всі інші якості як колективу в цілому ("колективного суб'єкта діяльності"), так і окремих його членів. Ця нова системна якість присутня в усіх діях школярів, надаючи їм особливої спрямованості: "Я люблю і ціную мій клас, моїх товаришів, мені приємно бути разом з ними, займатися спільними справами, хочеться зробити для них і для класу щось значуще, я відчуваю, що також потрібний їм і, якщо зі мною щось трапиться, це їм не байдуже, вони обов'язково прийдуть мені на допомогу в складний для мене час".
Труднощі визначення нової системної якості, що виникає в результаті інтеграції окремих, якісно різнорідних структурних одиниць (суб'єктів спільної життєдіяльності) полягають у тому, що кожна "одиниця" також є системним утворенням, що інтегрує різні аспекти стосунків, у які вступають члени колективу. В психології під колективізмом розуміють таку властивість особистості, коли в експериментальних ситуаціях альтернативного вибору (взяти привабливу річ "собі" або віддати "іншим", зробити приємне "мені" чи "іншому" тощо) перевага віддається колективним цілям, а не індивідуальним потребам. Тобто колективізм розглядається спрощено, як узагальнена тенденція діяти виключно у власних інтересах або зважати на присутність інших осіб. Однак поза експериментом у реальному житті колективізм як системне утворення, як "новий продукт" інтеграції радше означає безліч різнопланових "приростів" порівняно з діяльністю окремих індивідів: у межах ділових стосунків - істотне збільшення продуктивності спільної праці, емоційних - задоволення від наслідування інтеріоризованих колективних норм і принципів тощо. У будь-якому з цих проявів на перший план виступає таке: особистість починає усвідомлювати себе, співвідносячись із певною цілісністю (колективом), ідентифікуючи свій спосіб життя з тими правилами, що задає ця спільнота, і в межах і під впливом цієї соціальної спільноти реалізовувати ефективніший спосіб життєдіяльності. При цьому саме прийняття цієї цілісності як значущого об'єкта і водночас соціальної сфери життєдіяльності відбувається добровільно, без зовнішнього тиску, особистість не відчуває себе обмеженою в правах і свободах, пригніченою, швидше вона відчуває свою захищеність. Нова системна якість, що виникає в неї, як і в будь-якого члена колективу, сприяє розширенню індивідуальних можливостей.
Звернімося тепер до досвіду А. С. Макаренка, бо саме цей видатний педагог увійшов у світову педагогіку як неперевершений майстер системної організації колективного життя дітей.
Нині, коли суспільство і вітчизняна педагогіка принципово змінюють ціннісні орієнтації (від пріоритетів абстрактних ідей - до прагматизму, від формування узагальненої людини як носія певної ідеології і соціальних якостей - до конкретного індивіда в сукупності його особистісних властивостей), ставлення до досвіду А. С. Макаренка і в цілому оцінка його внеску в педагогіку також різко змінюється. Одним із аргументів, що найчастіше використовують опоненти його педагогічних поглядів, є те, що нібито запропонована ним система виховання спрямована проти особистості. Вона віддає пріоритети колективу, а отже, гальмує розвиток індивідуальності окремих вихованців, принижує їх особисті права, обмежує свободу поведінки.
І справді, у своїх творах Макаренко нерідко вказує, що головною метою педагога має бути не робота з окремою індивідуальністю, а формування дитячого колективу, що саме через колектив формується особистість вихованця. Часто зустрічаємо в його працях і висловлювання про те, що кожен член колективу повинен підкорятися колективним нормам і правилам, що особа, яка порушила ці норми, має бути суворо покарана. Однак пряма оцінка цієї логіки, зроблена при досистемному розгляді подій, стає неправильною, якщо розглядати колектив як особливу систему. Спробуймо аргументувати це, простежуючи, як системні ознаки втілювалися у виховній системі А. С. Макаренка.
2. На формально-логічному рівні аналізу кожен член колективу виступає як окремий структурний компонент системи колективного життя. Він зберігає певну незалежність, але, вступаючи у взаємодію з іншими членами колективу, вже існує водночас у двох ракурсах: з одного боку, залишаючись відносно самостійною цілісністю (індивідуальністю), а з іншого - втрачаючи цю самостійність, підпорядковуючись функціонуванню колективу. Саме цю двоїстість позиції індивіда в колективі важко зрозуміти з погляду щоденної, досистемної логіки. А ще важче - організувати стосунки в класі таким чином, щоб одразу врахувати обидві тенденції.
Нагадаймо, що однією з ознак системних об'єктів є те, що нові якості не можна прямо зрозуміти, виходячи з якостей кожного окремого елемента. Однак, якщо в ролі елемента виступає конкретна людина, цю ознаку не можна розглядати спрощено. Так, дитина може отримати колективістські якості не тільки в класі, а й у сім'ї, в тій школі, де навчалася раніше. Якщо ж вона переходить до класу, де переважають індивідуалістські тенденції, то це її "системне новоутворення" може стати каталізатором налагодження відповідних стосунків, стимулом переходу інших учнів на колективістичні позиції. А може бути втрачене в результаті важкої адаптації, постійного несхвалення або нерозуміння оточенням передусім тієї стратегії на інтеграцію або відокремлення, що її реалізуєвчитель, а також впливу прикладів поведінки і ставлень інших учнів.
Буває й так, що, втративши систему, в якій вона сформувалась як колективіст, дитина все-таки зберігає відповідні орієнтації (певний характер ставлень, стосунків, очікувань від соціального оточення) на все
Loading...

 
 

Цікаве