WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Засоби педагогічної діяльності - Реферат

Засоби педагогічної діяльності - Реферат

формі вони подаються. На практиці цей стереотип обертається неуважністю до своєї поведінки в процесі спілкування, наївною вірою в те, що партнер зрозуміє навіть невдалі вчинки.
3. Процес взаємодії має розгортатися послідовно, а перехід до на-ступного етапу (нової стадії) - здійснюватися тільки за наявності певних ознак того, що попередню стадію пройдено повністю. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксуючи особливостей самого процесу досягнення.
Стадії контактної взаємодії:
1. Нагромадження згоди. Не можна відразу переходити до предмета розмови, якщо ви підозрюєте, що він не зовсім приємний для співроз-мовника. Можливо, він очікує вашого осуду, боїться іронії, вважає, що внаслідок розмови на нього чекають неприємності, а може, впевнений, що ви його все одно не зрозумієте, тому не треба "лізти в душу". Отже, завдання першого етапу - нейтралізувати настороженість, тривожність партнера, вести розвідувальний пошук спільних тем для розмови. Роздратований, нетактовний підліток може провокувати вас на аналогічний стиль спілкування, проте ваше завдання - підвести його до згоди хоча б з незначного приводу. Слід ставити запитання, на які йому доведеться давати тільки позитивні відповіді. На цій стадії прагнуть домогтися первинного співзвуччя, збігу у висновках і міркуваннях. Про досягнення цього співзвуччя свідчить скорочення пауз, поява власних висловлювань партнера, його певна розслабленість, зниження самоконтролю. Тепер можна переходити до наступної стадії.
2. Пошук інтересів, що збігаються. На цій стадії важливо накопичити все, що вказує на схожість позицій. Дорослий начебто стає на один рівень з підлітком, доводить йому, що вони можуть порозумітися. Важливо показати готовність до поступок: підліток повинен зрозуміти, що дорослий може і хоче піти йому назустріч, якщо той доведе свою правоту. Тому слід виявити інтерес до захоплень підлітка й водночас продемонструвати свою компетентність у проблемах, що його хвилюють, готовність вести обговорення "на рівних". Свідченням проходження цієї стадії є розповідь підлітка про свої уподобання, позитивний емоційний настрій.
3. Взаємне прийняття для обговорення особистісних якостей і прин-ципів. До цього етапу спілкування вже набуло позитивного відтінку, тепер можна розпочати пошук міцнішої і ґрунтовнішої основи для поглиблення стосунків. Тут дорослому дуже важливо поводити себе так, щоб підліток зрозумів: незалежно від фактичного стану справ (попередніх вчинків, нещодавньої провини) у ньому бачать позитивні якості, приймають його як особистість. На цьому етапі в жодному разі не можна вступати в суперечку, якщо підліток приписуватиме собі неіснуючі позитивні якості (наприклад, боягуз стверджує, що він сміливий). Завдання взаємодії на цьому етапі - підвести співрозмовника до висновку, що у них є не тільки спільні інтереси, а й єдині погляди на коло життєвих проблем, певна схожість характерів.
4. Виявлення якостей, що створюють загрозу для взаємодії. На цій стадії настороженість підлітка зменшується настільки, що він уже без будь-яких побоювань може поділитися своїми тривогами, погодитися із думкою опонента щодо наявності у нього негативних якостей. Найчастіше на цьому етапі його начебто "прориває", він вдається до самокритики, щоправда не завжди в прямій формі ("А ось у мене є один знайомий, так він..."). Його цікавить реакція дорослого, але він не насмілюється відверто запитати, як той до нього ставитиметься, якщо дізнається про його недолік. Тут дорослий має виявити розуміння, не боятися навіть непередбачених "відвертостей", висловити співчуття і віру в те, що "той знайомий" зможе подолати проблему, знайти вихід.
5. Перехід до реалізації відправної мети, що її було намічено перед розмовою. Тепер обидві сторони відчувають достатню довіру одна до одної, немає потреби у психологічному захисті, окреслено коло взаємних інтересів і сфер взаєморозуміння. Можна відверто казати співрозмовникові про те, що йому слід змінити у своїй поведінці, ставленні або характері.
6. Узгодженість взаємодії. Тепер і тільки тепер можна розпочати принципову розмову про проблеми. Негативні установки вже нейтралі-зовано, взаємної довіри досягнуто, з'явилася реальна можливість розмовляти без побоювання бути незрозумілим, сприймати аргументи партнера неупереджено, без нагромадження особистісних конфліктів та психологічних бар'єрів.
Як бачимо, кожна стадія контакту потребує особливих прийомів, а ті, що були корисними спочатку, надалі можуть навіть заважати спілкуванню. Така відносність ефективності використовуваних засобів взагалі притаманна педагогічній діяльності. Тут не може бути жодних універсальних рецептів, прийомів, що за їх допомогою можна розв'язати будь-яку проблему.
У цілому характер оволодіння вчителем таким структурним елементом, як засоби педагогічної діяльності, також можна подати у вигляді окремих рівнів.
1. Діапазон засобів, якими оволодіває вчитель, спрямований на вибудову власних психологічних захистів, охорону себе від негативних зовнішніх впливів. Це може бути вельми складна система прийомів, однак усі вони функціонують нібито в одній площині - розв'язуючи завдання забезпечення нормальної життєдіяльності самого вчителя.
2. Учитель звертає особливу увагу на оволодіння типовими прийо-мами педагогічної діяльності, захоплюється пошуками нових "рецептів" розв'язання педагогічних проблем, намагається їх адаптувати й реалізувати у власній діяльності. Ці прийоми спрямовані на підвищення безпосередньої результативності педагогічної діяльності, її зовнішніх показників (успішності навчання або дисципліни).
3. Учитель не просто стихійно напрацьовує або запозичує ефективні прийоми роботи, він будує власну систему засобів, яка відповідає його індивідуальним можливостям та особистісним якостям. Ця система достатньо гнучка, варіативна, дає можливість враховувати всі аспекти діяльності та конкретні педагогічні ситуації, тобто відмова від засобу, який не виправдав себе, не є для вчителя проблемою.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П.Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве