WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Елементи системного підходу в діяльності вчителя - Реферат

Елементи системного підходу в діяльності вчителя - Реферат

під впливом системних вимог.
Зворотним боком цієї системної ознаки є такий системний парадокс: частка більша, ніж ціле. Це слід розуміти так: будь-яке явище, що розгля-дається відокремлено від інших систем, втрачає на цьому рівні розгляду численні системні зв'язки. Коли ж його розглядають як певний структурний елемент або коли в його складі виокремлюють для самостійного аналізу такі самі елементи, то відповідний ракурс розгляду потребує включення цього явища в безліч актуальних зв'язків, тобто розширення ракурсу розгляду.
13. Відносність властивостей "і стосунків, які належать окремій події при несистемному її розгляді, їх зміни при аналізі цієї події як компонента різних систем. Внутрішньосистемні ознаки, зв'язки і стосунки можуть бути зрозумілі не в своєму абсолютному (незалежному від обставин) значенні, а лише стосовно конкретної системи. Із переходом до іншої системи їх склад, співвідношення, значущість, ієрархічні зіставлення істотно змінюються. Головна складність полягає в тому, що нові системи можуть морфологічно й функціонально бути схожими, складатися з тих самих структурних елементів, однак нові системоутворювальні чинники і засоби взаємодії визначають іншу диференціацію системних властивостей.
Звичайно, специфіка системних об'єктів не обмежується цими пара-метрами, але наведений перелік достатній для первинного системного розгляду конкретних об'єктів, розв'язання практичних завдань.
Інша складність роботи із системними об'єктами полягає в тому, що всі згадані властивості на рівні окремої системи також наповнюються особистісним змістом, мають свою специфіку. Це слід обов'язково вра-ховувати у процесі аналізу, щоб уникнути некоректного перенесення закономірностей, виявлених у межах певної системи (наприклад, в умовах лабораторного експерименту), на інші системи (об'єктивну реальність). Специфічний клас систем становлять соціальні об'єкти. Головна їх особ-ливість у тому, що в них діють як підсистеми (структурні компоненти) або навіть як елементи живі люди, які внаслідок філогенетичного розвитку людства отримали найвищу в природі свободу вибору засобів самореалізації. Усередині систем, що складаються з людських індивідів, діє "зворотна ентропія": адже будь-яка людина має певний ступінь незалежності від системних подій, вона може виявляти свою активність, яка не відповідає системним вимогам, ігнорувати ці вимоги і навіть цілеспрямовано протидіяти їм. Тому будь-яка система, що ґрунтується на "людському чинникові", відрізняється більшим ступенем невизначеності, невпорядкованості, випадковості, ніж інші системи (природні або штучні). Інакше кажучи, засіб поведінки людей усередині систем, а відповідно, і результативність цих систем (зокрема задоволеність людини своїм перебуванням "всередині" системи та взаємодією з нею) залежатимуть не тільки від стихійного збігу обставин, а й від вибору та волі самих людей. А вони можуть протиставляти об'єктивній логіці подій власну, суб'єктивну логіку поведінки.
Нерідко буває так. Обставини вимагають від людини реагування на події, в які вона включена, за системним принципом (співвіднесення своєї поведінки з цілями системи; обмеження індивідуальних, тобто локальних для системи, цілей і прагнень, навіть незважаючи на їх очевидну привабливість; розуміння неможливості отримати від системи безпосередній результат, прогнозування особистісних наслідків складноопосередкованого системного впливу; співвіднесення власних очікувань від системи зі ступенем індивідуальних зусиль, що їх слід докласти для досягнення бажаного результату; розуміння свого становища в структурі системи, її ієрархічній будові, прийняття необхідності "підкорення" впливам з "верхніх поверхів" і водночас повне використання власних можливостей коректного впливу як по вертикалі, так і по горизонталі). Проте, не маючи елементарних знань щодо специфіки системних відносин, людина часом порушує свої стосунки з життєво значущою для себе системою, делегує їй відповідні вимоги, тоді як власний рівень активності спрямований на події інших систем. Та ж система, з якою пов'язані найбільші особистісні очікування, фактично виявляється дезорганізованою діями самої людини.
Типовим прикладом може бути діяльність деяких студентів. Пов'язу-ючи із системою професійної підготовки свої життєві плани, вони водночас порушують значну частину системних вимог: орієнтуються не на професійний розвиток, а на оцінку, найвищу активність виявляють не у навчанні, а в інших сферах студентського життя (спілкуванні, культурній або спортивній діяльності тощо). Ці сфери є, безумовно, важливими для загального розвитку особистості, але подекуди вони настільки приваблюють студента, що в нього бракує часу для навчання, а отже, страждає його професійний розвиток (провідна система).
Будь-яка ланка діяльності й стосунків учителя має об'єктивно сис-темний характер, тому для того щоб якнайповніше проникнути в сутність педагогічних процесів і явищ, слід навчитися розглядати їх із позицій системного підходу.
Властивості педагогічних об'єктів як систем вивчали багато дослідників (Н. В. Кузьміна, Ю. М. Кулюткін, Г. С Сухобська, Я. О. Поно-марьов та ін.), тому немає потреби доводити правомірність застосування системного підходу в діяльності вчителя. Однак у реальній педагогічній практиці системний підхід поки що не знайшов широкого втілення. Відмова ж від наукового інструментарію, здатного істотно розширити індивідуальніможливості вчителя в пізнанні й управлінні, оптимізації і перетворенні своєї професійної сфери, недоцільна.
Водночас слід зазначити, що трансформація загальних системних ознак у конкретному педагогічному об'єкті часто надто велика. У прямій формі ці ознаки "не спрацьовують", їх застосування до конкретних внутрішньо та міжсистемних подій передбачає наявність певного досвіду. Тому виникає потреба навести приклади системного опису педагогічних об'єктів. Для аналізу обрано найтиповіші явища педагогічного життя: колектив школярів та педагогічну ситуацію. Для глибокого розуміння і, головне, для роботи з цими явищами вчитель повинен орієнтуватися в їх системних властивостях та організовувати взаємодію з ними за системною логікою. Перше з них (системний розгляд учнівського колективу) описано повніше, загальні теоретичні думки проілюстровано поглядами видатного педагога, майстра організації колективного життя дітей А. С. Макаренка. Системний опис педагогічної ситуації подано більш стисло для того, щоб показати інші варіанти трансформації системних ознак відповідно до розглядуваних явищ.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986.
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978.
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991.
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991.
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве