WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

прагнення до досконалості і вибір настільки високого взірця, що порівняно з ним наявні досягнення і властивості "Я" здаються незначними. Проте в першому випадку конфлікт реального й ідеального "Я" розв'язується в діяльності, чи це навчання, чи праця, чи самовиховання. Цей конфлікт розгортається на основі сильного "Я", яке може ставити собі складні завдання, і в цьому виявляється ступінь самоповаги. Навпаки, типова риса невротика - слабке "Я". Невротична рефлексія залишається на рівні пасивного самоспоглядання, вироджується в "самозадоволене нянькання індивідуума зі своїми йому одному дорогими особливостями". Визнання і навіть гіпертрофія власних недоліків слугує тут не стартовим майданчиком для їх подолання, а засобом самовиправдання, відмови від діяльності аж до "виключення" з реального світу" (Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989. - С. 103).
Отже, завдання вчителя - навчитися поважати себе, повірити в уні-кальність власної особистості. Це зовсім інший психологічний механізм, ніж гіпертрофована зарозумілість. Нерідко вчитель настільки концентрується, зосереджується на власних негативних якостях, що позбавляє себе можливості безпосередньо взаємодіяти з оточенням. Пригадаймо, як поводить себе вчитель-початківець: він надто напружений, його руки гарячково стискують класний журнал, він не може рушити з місця, голос ледь чутний або ж занадто гучний, тремтить від напруги. Все це тому, що його увагу прикуто до думок: "Який я маю вигляд? Як мене сприймають інші? Чи не поводжусь я так, що це робить мене смішним?" Нерідко саме в результаті цієї самозосередженості він втрачає природність, виглядає справді смішним, незграбним. Щоб подолати це, інколи достатньо простого зміщення акцентів, приміром, перенесення уваги з власних невдач на саму справу, на спілкування з учнями. Наприклад, можна обрати одного учня з останньої парти і розповідати нібито тільки для нього. Або перервати розповідь, підійти до вікна і зачинити (або відчинити) кватирку.
Проте найскладніша робота має стосуватись оптимізації власного внут-рішнього світу, подолання слабкості власної "Я-концепції", розуміння власної схильності до вибудови неоптимального психічного захисту. Найповніша модель людини, яка цілковито реалізує свої індивідуальні можливості, вступає у відкриті, неускладнені недоцільним захистом стосунки, запропонована в межах гуманістичної психології. Це теоретична модель самоактуалізованої особистості.
Люди, яких можна віднести до самоактуалізованих, зазвичай прагнуть до реалізації вищих цінностей, які стають актуальними життєвими потребами (прагнення до істини, краси, добра, досконалості тощо). Життя - це процес постійного вибору, який щохвилини здійснює особистість: просування вперед, подолання труднощів, що виникають на шляху до високої мети, або ж відступ, відмова від боротьби і здача позицій. Однак ці рішення приймаються не тому, що цього очікують навколишні, тиснуть соціальні стереотипи або конкретна ситуація, а саме завдяки тверезій і неупередженій оцінці обставин, що склалися, власних сил і можливостей, "ціни" тих зусиль і жертв, які потрібні для досягнення мети. Самоактуалізація - це опора на власні сили, власну думку, процес подальшого розвитку і практичної реалізації власних можливостей, відмова від ілюзій, позбавлення хибних уявлень про себе. Самоактуалізація, тобто прагнення до самовдосконалення і виявлення самого себе, - головна потреба людини, але у багатьох вона несформована. Основними ознаками особистості, яка прагне до самоактуалізації, є:
- активне сприйняття дійсності, здатність добре орієнтуватися в ній;
- прийняття себе та інших людей такими, якими вони є, безоцінне ставлення (вміння реагувати на емоційні вияви людини, її вчинки, не вдаючись до недоречних штампів та стандартів);
- безпосередність у вчинках і спонтанність у вияві власних думок і почуттів, відсутність мімічних "масок";
- зосередженість на тому, що відбувається зовні, а не на внутрішньому світові, власних почуттях і переживаннях;
- почуття гумору;
- розвинені творчі здібності, розвиток і втілення яких у конкретних досягненнях має самостійне значення в системі життєвих цінностей (підвищення потенціалу особистості);
- неприйняття умовностей, але без демонстративного їх ігнорування;
- занепокоєність благополуччям інших людей, а не власним, готовність іти їм назустріч, зазнавати певних нестатків, проте лише тоді, коли це не зачіпає їх особистісної самоідентичності;
- здатність до глибокого розуміння життя і постійного розширення засобів його пізнання;
- встановлення з навколишніми, хоча й не з усіма, доброзичливих особистих взаємин, але в будь-якому разі це щире ставлення до іншої людини як до рівної і яка має право бути такою, якою вона є;
- здатність дивитися на життя відкритими очима, оцінювати його неупереджено.
Особистість, яка прагне до самоактуалізації, демонструє такі особли-вості поведінки:
- безпосередню включеність у життя з повним зануренням у нього, як це зазвичай роблять діти;
- надання переваги новим, непроторованим і небезпечним шляхам;
- уміння покладатися на свій досвід, розум і почуття, а не на думку більшості;
- відкриту, чесну поведінку в будь-яких ситуаціях;
- готовність стати непопулярним, зазнавати осуду з боку більшості людей, якщо власні погляди не збігаються з їх думкою;
- схильність брати на себе відповідальність, а не уникати її;
- докладання максимуму зусиль для досягнення поставленої мети;
- уміння помічати і за потреби долати опір інших людей.
Звичайно, зміст цього розділу не розкриває всієї специфіки конфліктів, що виникають у житті вчителя, та й будь-якої людини. Нині з'явилася нова прикладна дисципліна - конфліктологія, яка детально розглядає відповідні проблеми і шляхи їх подолання. Проте майбутні вчителі мають орієнтуватися хоча б у найзначніших сферах виникнення цих конфліктів, підготуватися до зустрічі з ними у подальшій діяльності.
Використана література:
1. Исайчева Н. Д. Школа глазами учеников // Вопр. психологии. - 1990. - № 4.
2. Миллер Р. М. Этика, развитие, мораль // Перспективы. - М., 1989.
3. Ямбург Є. О. Воспитание историей. - М., 1989.
4. Грановская P. M., Крыжанская Ю. С. Творчество и преодоление стереотипов. - СПб., 1994.
5. Бетти Лу Ливер. Обучение всего класса. - М., 1995.
6. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. - М., 1989.
7. Берне Р. Развитие "Я - концепция" и воспитание. - М., 1986;
8. Кон И. С. Открытие Я. - М., 1978;
9. Сталин В. В. Самосознание личности.- М., 1983.
10. Святовець В. Ф. Алгоритми виховання. - К., 1989.
11. Шибутани Т. Социальная психология. - М., 1969.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. - СПб., 1992.
13. Харрис Т. Я хороший, ты хороший.- М., 1993.
14. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991.
15. Кон И. С. Психология ранней юности. - М., 1989.
16. Скотт Дж. Г. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991
17. Воробьев Г. Г. Школа будущего начинается сегодня. - М.: Просвещение,1991;
18. Черноушек М. Психология жизненной среды. - М.: Мысль,1989.
Loading...

 
 

Цікаве