WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

варіанті такий спосіб захисту призводить до емоційного збіднення, втрати здатності щиро й безпосередньо реагувати, байдужості, повного ігнорування емоційного боку життя. Якщо таке безафектне відтворення подій виявляється постійно (як загальний спосіб переживання конфліктів із позицій стороннього спостерігача, збереження спокою), то такий спосіб захисту зветься інтелектуалізацією.
У відповідь на ситуацію, яка викликає фрустрацію людини (блокування її життєво важливих потреб, прагнень, намагань, бажань, інтересів), деякі люди вдаються до активної зустрічної атаки. Такий спосіб захисту має назву агресії. Агресивні дії можуть бути спрямовані на джерело фрустрації - перепону або відповідний подразник (наштовхнувшись на стілець, людина відкидає його вбік або лає того, хто поставив цей стілець на дорозі); на себе (дорікає собі в неуважності, неспритності) або на інший, замінний об'єкт (штовхає кішку, яка підвернулася під ноги). Роздратований учитель може зламати олівець, грюкнути дверима, а може вилити нереалізовану агресію на учня, який ні в чому не винний.
Якщо людина стає об'єктом зовнішньої агресії, то вона може захищати-ся через механізм ідентифікації з агресором. Щоб помітити це, досить поспостерігати, як маленькі дівчатка граються з лялькою: і голосом, і тоном, і мімікою вони відтворюють манеру суворої матері ("Якщо не будеш слухатись, я тебе покараю. Станеш у куток і стоятимеш до ранку"). Або б'ють ляльку, кажучи: "Ти чого телевізор без дозволу ввімкнула? Ось тобі за це!" Тут дитина імітує агресивні, загрозливі манери та дії зовнішнього авторитету, і це дає змогу трошки пом'якшити власні травми (відчути себе в ситуації, яку контролює вона сама).
"Ідентифікація з агресором" у дорослих часто відбувається неусвідомлено - як копіювання, відтворення певного виду поведінки в інших ситуаціях. Проте цей прийом, застосовуваний усвідомлено, може стати чудовим засобом підвищення психічної стійкості в напружених ситуаціях. Наприклад, розмовляючи з роздратованим співрозмовником (директором, батьком учня тощо), вчитель може ідентифікувати себе з ним, щоб зрозуміти його, виявити причини роздратування. Найчастіше це знижує гостроту власного реагування, сприяє покращенню самої ситуації або ставлення до співрозмовника.
Некерована агресія, вичерпавши енергетичний і психічний потенціал особистості, може призвести до досить примітивного виду психологічного захисту - регресії. Це тимчасове зниження рівня інтелектуальної організованості поведінки, повернення до шаблону, який сформувався значно раніше і колись давав задоволення. Наприклад, у стані надмірного хвилювання мова людини змінюється на лепетання або неконтрольовані балачки.
Придивіться, як ходять люди, що почуваються нікчемними, невпевне-ними, боязкими: плечі опущені, голову схилено до грудей, руки зігнуті в ліктях, коліна підігнуті. Психоаналітики стверджують, що це - несвідоме повернення до пози ембріона, яка символізує повну безпеку.
Людина, яка регресує, начебто повертається до певного дитячого віку. Є чимало дорослих, які відтворюють певні стереотипи поведінки дітей: підлітковий етап з його суперечностями, метушнею, потребою в допомозі та визнанні і водночас загостреною реакцією емансипації; молодший шкільний - з його залежністю від зовнішніх чинників, "прилипанням" до впливових осіб, відсутністю власних критеріїв оцінювання, запозиченням чужих думок та оцінок; "кризу триліток" - загострену, болісну потребу робити все самому, хоча б і погано, невдало, непрогнозованість вчинків, переважання імпульсивних, не контрольованих свідомістю дій.
Найчастіше людина, яка регресує, стає занадто критичною, засуджує всіх і з будь-якого приводу, вся активність її в словах, на справу не залишається ані часу, ані бажання. Нерідко можна спостерігати, як людина, яка прагне якоїсь посади, обійнявши її, стає нервовою, вередливою, примхливою, мстивою, виявляє зайвий максималізм навіть у дрібницях.
Це підтверджує тенденцію до регресу: в результаті різкої зміни професійного статусу посилюються почуття тривоги, страх зробити помилку, значно зростає напруженість праці, а це призводить до зниження рівня організованості поведінки.
Іноді люди, які не можуть впоратися з життєвими навантаженнями, звертаються до ще одного виду захисту - ізоляції, обмеження і навіть припинення міжособистісних контактів. Навколишні можуть трактувати таку поведінку як пихатість, зневагу до них. Насправді ж в її основі лежить захисна реакція - страх зробити щось не так, не впоратись із завданням, прагнення зменшити напругу міжособистісного спілкування, що виникає внаслідок нових статусних відносин. Розрив дружніх зв'язків, збільшення психологічної дистанції може ще більше посилити тенденцію до ізоляції, при цьому сама людина, яка ізолюється, страждає від цього відчуження, але не може зробити крок назустріч іншим людям.
Механізм регресії також використовують у психотерапії. Дорослому задається ігрова ситуація, пропонується грати так, начебто він знову став дитиною. Наприклад, матерям рекомендують гратися з дитиною на рівні її світосприйняття, викликати в себе відповідні інтереси, емоції. Відчуття справжності гри сприяє не лише покращенню стосунків між матір'ю та дитиною, самі жінки почувають себе набагато краще. Контрольована регресія дає змогу зняти повсякденну напругу. Чи не в цьому секрет психічного здоров'я тих учителів, які, без посилань на свій педагогічний авторитет, можуть захоплено гратися з дітьми, жартувати, в тому числі й над собою?
Сублімація - спосіб зняття напруги шляхом виконання такого виду діяльності, в якому вона в зміненій формі знаходить свій вихід, тобто перенесення енергії на іншу справу або об'єкт. Наприклад, накопичення агресії можна зняти активним фізичним навантаженням, творчістю. Під-вищений інтерес підлітків до сексуальних питань, пов'язаний із гормо-нальним розвитком організму, може бути переорієнтований на літературу, поезію, моральні, етичні, естетичні, філософські проблеми.
У важкі хвилини може допомогти жарт, дотепне зауваження, відволі-кання на цікаву книжку, перегляд улюбленого фільму. Часто ті, хто переживає важкі випробування, неусвідомлено бояться звинувачень у байдужості, душевній черствості й не можуть дозволити собі зайнятися чим-небудь. Проте йдеться про безумовно позитивні дії, які не тільки зберігають душевні сили, а й сприяють духовному розвиткові. Аджезанадто сильні особистісні переживання, поєднані з естетичними почуттями під впливом мистецтва, ведуть до духовного очищення, катарсису. Одна вчителька розповідала, що зовсім занепала духом від безвиході свого життя, доки не прочитала книгу М. Мітчелл "Розвіяні вітром". Власні негаразди видалися їй меншими, а життєздатність головної героїні, її стійкість надали сил. Порівняно з трагедією громадянської війни напружена соціальна й економічна ситуація сьогодення стала сприйматись менш загострено. "Крім того, - додала вона, - я немовби вперше зрозуміла, що з будь-якої ситуації рано чи пізно знайдеться вихід".
У психотерапії прийом сублімації застосовують досить широко. Сфор-мувалися цілі напрями, які спеціалізуються за спрямованістю на різні об'єкти та процеси сублімації: музикотерапія, бібліотерапія, театротерапія,
Loading...

 
 

Цікаве