WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

("розщеплення") завжди домінує тільки одна категорична позиція. Найполярніші точки оцінювання дістали назву самостійних прийомів захисту: девальвації і примітивної ідеалізації (всемогутності). Девальвація - це зведення значення чогось важливого до мінімуму, що передує його відкиданню: "Навіщо мені ця фізика?" або: "В мене все одно нічого не вийде, тому не варто й пробувати". Примітивна ідеалізація - перебільшення сили і престижу іншої людини, віра в її всемогутність. "От розкажу татові, він вам усім покаже", - кричить маленька дитина. "Припиніть хуліганити, бо покличу директора", - заявляє класові вчитель. Усемогутність - це перебільшення й власної сили, і могутності: "Та якби я тільки захотів, краще за всіх навчався б!"
Цікавим засобом захисту є проективна ідентифікація (проекція своїх почуттів на якусь людину, над якою потім встановлюється контроль). Наприклад, роздратований учитель вважає, що учень увесь час ціле-спрямовано порушує дисципліну на уроці. І не помічає, що сам постійно прискіпується до цього учня, викликає в нього негативну реакцію своїми критичними поглядами, кепськими зауваженнями, фіксацією та обговоренням кожного поруху. Таке перенесення джерела неприємностей на іншу людину дає змогу не аналізувати власну поведінку.
Проективний механізм психічного захисту є дуже поширеним. Проек-ція найчастіше виявляється у формі приписування іншим людям виявлених у себе негативних якостей. Думка ніби працює за такою схемою: "Якщо ці недоліки є в інших, то мені тоді не соромно, що вони є в мене". Так, вирішивши, що "всі люди - звірі, а світ - цілковита боротьба", ми можемо не хвилюватися з приводу власної моральної недосконалості. Зла людина в своїх думках і вчинках виходитиме з того, що всі навколо неї злі і їх слід випереджати, першою завдаючи ударів. Є і зворотний процес: людина добра приписуватиме іншим таку саму доброзичливість.
Проекція виразно виявляється під час інтерпретації картинок із зоб-раженням потенційно неоднозначних подій. Якщо людина перебуває в пригніченому стані, у неї переважають описи негативних сюжетів (підкреслюється безвихідь ситуації, безперспективність будь-яких дій). У стані збудження вона приймає більше агресивних рішень; під впливом радості вона трактує ситуації доброзичливіше, оптимістичніше, прогнозує позитивні наслідки.
Так само і в житті. Учитель, який не симпатизує певному учневі, схильний приписувати йому погані наміри, з негативною установкою реагує на його поведінку, надає власну недоброзичливу інтерпретацію. Навіть у нейтральних репліках і вчинках він бачить негативний смисл.
Протилежне почуття - зміна імпульсу, переведення його з активного в пасивний і навпаки. Наприклад, у той момент, коли, здавалося, людина має відчувати позитивні емоції (склала останній іспит, досягла перемоги), вона відчуває байдужість, спустошення. Так, на випускному вечорі багато старшокласників замість радості відчувають глибокий сум. Одна випускниця після отримання атестата зрілості гірко ридала: "Як страшно! Цього ніколи-ніколи більше не буде! Не буде ні школи, ні нашого класу, ні нашої дружби! Нічого не повториться! Все вже закінчилося!"
Народна мудрість давно зафіксувала цей механізм захисту у вислов-люванні: "Від любові до ненависті - один крок" (і навпаки).
Ще один спосіб захисту - відступ: людина, відчуваючи, що вона не в змозі впоратися з певним завданням, кидає свої спроби, але при цьому знаходить якісь виправдання такого відступу (наприклад, намагається применшити значущість ситуації або ж оголосити проблему такою, що принципово не може бути розв'язана). Якщо проблема виникла на рівні міжособистісних стосунків, винуватець може визнати свою помилку і вибачитись. Якщо відступ здійснюється свідомо ("В суперечці перемагає той, хто перший замовкне"), така стратегія зветься стримуванням. Цей спосіб захисту справді ефективний. Проте блокування імпульсів не означає їх усунення. Вони можуть накопичуватись, а згодом зумовити відповідну реакцію. Ця реакція може бути спрямована на себе - знайти вихід у вигляді нервових розладів, соматичних захворювань, оскільки блокована енергія імпульсів начебто "роз'їдає" організм, шукаючи в ньому найслабшу ланку. Багатьом батькам та вихователям знайома така картина: дитина, яку нескінченно "виховують", зовні спокійно сприймає зауваження, докори дорослих, але потім раптом починає чинити незрозумілі дії: ламати іграшки, рвати книжки, зошити, вигукувати безладні слова. Блокаду стримування прорвано.
Коли між протилежними збудниками виникає гострий конфлікт, відступ відбувається неусвідомлено. Такий психологічний захист отримав назву пригнічування. Найболючіші спогади виводяться зі свідомості, хоча й не усуваються цілком. Людина певною мірою весь час перебуває в стані напруги, бо неусвідомлено прагне не дати відповідним спогадам повернутися до свідомості. Проте пригнічувані імпульси часто повертаються в "замаскованому" вигляді: в обмовках, жартах, снах. Психологи вважають, що насолода деяких людей від збирання та поширення пліток є засобом отримання опосередкованого задоволення від нападів на репутацію тих, хто їм неприємний або кому вони заздрять.
Пригнічення нерідко виявляється як обмеження думок або дій для того, щоб уникнути чинників, які можуть спричинити тривогу. Наприклад, учень, який боїться іспиту, повинен стримувати своє хвилювання, інакше під час екзаменування відчує повну дезорганізацію мислення. Тому він відганяє від себе думки про можливий негативний результат.
Пригнічування часто спостерігається в ранньому дитинстві. Здавалося б, людина про це нічого не пам'ятає, але в психіці залишаються відповідні "рубці". Пряме або опосередковане "доторкання" в зрілому віці до цих "рубців" може викликати в людини негативні реакції, джерело яких буде їй незрозумілим. Так, якщо в дитинстві вчитель був під гіперопікою когось із батьків, він може болісно переживати втручання колег, адміністрації у свої справи, адже сприйматиме це як прагнення обмежити його особисту свободу, встановити контроль над його поведінкою. Якщо, караючи за дитячі пустощі, його позбавляли батьківської любові (уваги, емоційного тепла, збільшували психологічну дистанцію або просто залишали на деякий час самого), то його ставлення до інших людей буде вкрай тривожним. Що ближчою стає для нього людина, то більше відчуває він до неї недовіру, адже весь час він очікує, що ось несподівано почнеться різке погіршення стосунків. У необразливих жартах, репліках він вбачатиме подвійний смисл, додаткові негативні значення.
Людина може змусити себе не думати про неприємні події, а може звернутисядо ще одного виду психологічного захисту - так званої ізоляції афекту. Спогади не хочуть іти зі свідомості, але людина прагне розглядати їх без емоційного супроводу. Тамуються почуття, пов'язані з певною думкою.
Оволодіння таким прийомом захисту дуже важливе для вчителя. Адже, виконуючи свої професійні обов'язки, він повинен постійно аналізувати те, що відбувається, утримувати в свідомості, осмислювати навіть емоційно неприємні події. Якщо він не навчиться відокремлювати думки про подію від її афективного сліду, то його психіку постійно травмуватимуть негативні емоційні наслідки.
Однак у своєму крайньому
Loading...

 
 

Цікаве