WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

Внутрішні конфлікти особистості та їх вияв у педагогічній діяльності - Реферат

було негаразд. Інколи з пам'яті випадають цілі сторінки життя, замість них людина може створювати свої версії і легенди.
Так, один чоловік розповів колегам про свою прикрість: після занять у танцювальному гуртку він погано закріпив сумку з документами на ба-гажнику мотоцикла, і вона загубилася. Через рік версія про подію набула такого вигляду: "Сумка з усіма моїми документами стояла в костюмерній, там були тільки свої, і хто ж міг подумати, що туди зайде якийсь негідник!" Коли колеги нагадали, що рік тому він розповідав про це зовсім по-іншому, той образився: "Я не міг такого казати, адже все було саме так, як я розповідаю зараз. Ви ж знаєте, я завжди такий обачливий, акуратний, хіба я міг погано закріпити сумку з такими важливими речами!"
Переконувати його недоцільно. Він не погодиться з будь-якими аргу-ментами, бо тут має місце захист у вигляді витиснення. Людина не хоче пам'ятати про неприємні для себе події, визнати, що документи загубилися через власну недбалість. Привабливішою є версія зі зрадженою довірою.
Якщо в людини розвинена схильність до витиснення, з нею важко вирішувати будь-які питання, особливо в емоційно напружених ситуаціях. Адже вона постійно витискує зі свідомості те, що несе неприємні емоції або загрозу, наприклад власну некоректну поведінку, образливі висловлювання. Така людина може сказати або зробити щось неприємне і тут же стверджувати, що цього не було взагалі. Сперечатися з нею марно, бо це лише призведе до поглиблення непорозумінь.
Є люди, які пам'ятають про минуле тільки добре, витискуючи погані спогади. Однак іноді пам'ять зберігає переважно події, які несуть негативний емоційний заряд. Тоді ми маємо справу з людиною, в якої не спрацьовує відповідний механізм психологічного захисту. Вона знову й знову переживає неприємні події, "зациклюється" на негативних почуттях, порушує безпосередні зв'язки зі світом.
Формування реакцій. Якщо в людини є певні пріоритети, явища, які їй емоційно найприємніші, то вона може вдатися до складнішого захисного прийому: перебільшення одного емоційного аспекту ситуації, щоб у такий спосіб загальмувати протилежну реакцію. Відомо, що з віком найбільшими моралістами стають саме ті, хто замолоду не вирізнявся високоморальною поведінкою. Вчитель, який сам відчуває дискомфорт від надмірної регламентації свого життя, вимагає від учнів надмірної пунктуальності. Ліберальний учитель, якому в душі майже все байдуже, схильний постійно звинувачувати учнів у непослідовності, недбалості, незацікавленості. Що авторитарніший учитель або директор школи, то активніше він пропагує демократизацію стосунків і водночас критикує підлеглих за безвідповідальність, безініціативність.
Отже, формування реакцій - це прагнення завуалювати якийсь недо-лік або провину через протилежні, контрастні прояви. Буває, що людина із сильним відчуттям своєї неповноцінності поводиться пихато, сором'язлива людина поводиться нахабно. Подекуди такий вид захисту може давати позитивні результати: боягуз, прагнучи виглядати сміливим, згодом навчається долати свій страх.
Ось ознаки, за якими в повсякденному житті можна впізнати, що перед нами - природні реакції людини або прояв її психологічних захистів:
1. Контрастні захисні реакції неприродні, вони мають нав'язливий і жорстко детермінований характер. Наприклад, людина за будь-яких обставин проголошує і доводить, що вона добра. Нормальна людина може бути і доброю, і сердитою, і люблячою, і ворогуючою. Учитель, доведений до відчаю, може відчути, що зараз зненавидить своїх учнів. Він може заявити їм про те, що в нього урвався терпець. Якщо ж він завжди й усюди твердить про свої незмінно ніжні почуття до дітей, то швидше за все внутрішньо він до них взагалі байдужий. Особа, яка компенсує почуття меншовартості, хоче завжди відчувати себе "на висоті", надто чутлива до будь-яких зазіхань на її гідність. Людина ж з нормально розвиненим почуттям власної гідності може відчувати вищість і гордість, якщо обставини склалися на користь цих почуттів, а може й власну меншовартість, сумніви в собі. Проте вона не вважає, що, коли інші люди дізнаються про ці самокритичні почуття, від цього постраждають її гордість та авторитет.
2. Справжні риси виявляються в реальній поведінці. Надтурбота стає дедалі сильнішою і нещаднішою в міру того, як об'єкт опіки все більше страждає від неї; добрі справи обертаються злом для того, на кого вони звернені, а потік доброти все триває; пихата людина постійно шукає ситуації, в яких вона могла б ще більше виявити свою гордість (Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности. - М., 1991. - С. 100-101).
Перцептивні захисти (викривлення сприйняття). Для збереження певного рівня уявлень про себе людина може ненавмисно викривляти сприйняття подій. Наприклад, якщо людина вважає себе невдахою, вона "бачитиме" в реакціях інших тільки ті ознаки, які підкреслюють негативне ставлення до неї. Дивлячись у дзеркало, вона може помічати самі лише вади своєї зовнішності. І навпаки, той, хто впевнений у собі, бачить лише нові докази своєї значущості або привабливості, ігноруючи інші.
Переміщення. Це зміна об'єкта почуттів, перенесення їх з того об'єкта або події, які зумовили їх виникнення, на інші (нейтральні або безпечні). Відомо, що найбільшим тираном є людина, яку зневажали, пригнічували (або пригнічують) в якійсь важливій для неї життєвій сфері. Можна навіть виділити дві категорії таких індивідів: одні накопичують негативні емоції на роботі і зривають їх удома на дружині, дітях, домашніх тваринах, інші ж "заряджаються" вдома й зриваються на роботі. Після неприємної розмови з батьком учитель може почати упереджено ставитися до учня.
Певним виявом переміщення є перенесення емоційного ставлення до вчителя на предмет, що він викладає.
Заперечення. На відміну від витиснення, яке усуває болісні почуття, заперечення "працює" з відповідним матеріалом, але прагне пояснити його таким чином, щоб він втратив свій травмівний вплив. Так, дитина, яка розбила тарілку, звертається до відповідного прийому захисту, щиро кажучи: "Це не я, а кішка". Студент, який невдало відповідав на екзамені, дивується: "Чого ви мені ставите "трійку", адже я все відповів". Молодий учитель усупереч фактам після першого уроку каже: "І зовсім я не хвилювався, навпаки, поводився цілком спокійно". Лідер, який втратив свої позиції в колективі, поводиться так, немовби всі від нього залежать, як і раніше.
Інколи заперечення набуває парадоксального характеру. Людина, яка в суперечці зазнала цілковитої поразки, вважає, що перемогла саме вона, переконала інших у своїй правоті. Учень, який програв змагання, може згодом розповідати про свою перемогу.
Розщеплення - розділення позитивного й негативного в "Я-образах" і об'єктах. Характеризується коливанням самооцінки,чергуванням періодів з низьким рівнем самоповаги (в "Я-коицепції" переважають негативні якості: я неспритний, несміливий, невдаха, у мене нічого не виходить) з періодами своєрідної ейфорії (я розумний, здібний, за що не візьмуся - все вдається, мене всі люблять).
Ми вже згадували, що ставлення людини до себе амбівалентне, але в нормі вона визнає в себе і позитивні, й негативні якості. При цьому ж способі захисту
Loading...

 
 

Цікаве