WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Види контролю у педагогічній діяльності - Реферат

Види контролю у педагогічній діяльності - Реферат

нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї
11 Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, порушувати і розв'язувати проблеми. Визначає програму особистої пізнавальної діяльності, виявляючи власну позицію, оцінює різноманітні життєві явища і факти
12 Учень має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, вміє порушувати і розв'язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї. Розвиває свої обдаровання і нахили
(2). Рівні 10-12 взагалі досить важко виконати, адже чи зможе учень молодших або навіть середніх класів самостійно порушувати проблеми та розв'язувати їх?
Щоб допомогти вчителям, у перехідний період (2000/01 навчальний рік) було прийнято рішення застосовувати як 4-бальну (яка офіційно вважалася 5-бальною), так і 12-бальну шкалу оцінювання навчальних досягнень учнів. Нині 12-бальна система оцінювання вже стала нормативною для школи. Певною мірою адаптувались до неї як учителі, так і батьки, учні. Багато проблем, які вважалися вкрай складними на перших етапах, сьогодні вирішуються без особливих труднощів. Водночас це суб'єктивне полегшення часто відбувається знов-таки шляхом відмови певної категорії педагогічних працівників від усвідомлення проблемного характеру відповідних подій. Тому ми пропонуємо, визнаючи незаперечну цінність цієї системи оцінювання, звернути увагу на ті аспекти, які містять внутрішню суперечливість і потребують вдумливого ставлення до їх розв'язання кожного вчителя.
Так, відповідно до чинної системи було дещо змінено і періодичність оцінювання.
Обов'язковим залишилося тематичне і підсумкове оцінювання на-вчальних досягнень учнів, введено нові вимоги. Якщо раніше робота учнів не була прив'язана до окремих тем навчального плану (оцінки накопичувались у процесі навчання), то нині основною одиницею оці-нювання стала навчальна тема. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є обов'язковим і основним, його результати заносять до класного журналу в окрему колонку.
Правомірність такого нововведення зрозуміла. Адже раніше вчитель не міг бути впевнений, чи засвоїв конкретний учень увесь матеріал програми, чи є у нього прогалини в знаннях і які саме. На думку авторів чинної системи, доцільність тематичного оцінювання зумовлена психологічними закономірностями засвоєння навчального матеріалу, що передбачають реалізацію послідовних його етапів, які не можна здійснити на одному уроці.
Однак з позиції вчителя не зовсім зрозумілою є техніка впровадження цих, безумовно, доцільних принципів. Наприклад, якою є оцінка за тему: поточною чи підсумковою? З одного боку, її слід виводити обов'язково, а з іншого - вказується, що "поточне оцінювання на кожному уроці в традиційному розумінні (виставлення оцінок в класному журналі) не є обов'язковим, хоча й може здійснюватися за бажанням учителя або з урахуванням особливостей того чи того предмета". А як бути, якщо тема вивчається протягом одного уроку? Як оцінити всіх учнів (зважаючи, що нині чисельність їх у класах дуже велика)? Не можна давати нескінченні контрольні роботи, адже тоді постає проблема перевантаженості учнів.
Щоправда, нова система містить і певні пропозиції. Вказано, що "упро-довж вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити кілька проміжних атестацій. І навпаки, якщо на обґрунтування матеріалу теми передбачено, наприклад, одну-дві навчальні години, об'єднувати їх для проведення тематичної атестації".
Проте це відразу ж перекреслювало сам перехідний принцип, бо поставало питання, - а чи є ця оцінка тематичною? Бо, по-перше, розподіл на теми за такою схемою має робити сам учитель, а тому процедура структурування навчального предмета є досить суб'єктивною. Адже кожний учитель, щоб уникнути зайвого витрачання часу, прагне узагальнити навчальний матеріал. Тому для подолання цієї проблеми слід закласти в нормативи принаймні якісь орієнтири такого структурування (мінімальну кількість структурних одиниць).
По-друге, не пророблено окремі технологічні аспекти: як кваліфікувати декілька оцінок з великої за обсягом теми - поточними чи підсумковими; як поєднати оцінювання за темами з тезою, що нова система сприятиме визначенню індивідуального для кожного учня темпу засвоєння навчального матеріалу; як фіксувати поточне оцінювання, результати якого необов'язково відображати в балах і фіксувати в журналі й яким чином за такого підходу воно зможе виконувати заохочувальну, стимулювальну та діагностично-коригувальну функції?
По-третє, важко зрозуміти таке положення: "Під час поточного оціню-вання поточні оцінки не можуть негативно впливати на тематичне оці-нювання". Проте як бути, якщо учень упродовж усіх перевірок стійко демонструє низький рівень знань? Адже в самі критерії оцінювання, як було показано вище, закладаються саме такі параметри, зафіксувати які можна лише в певному лонгітюдному спостереженні. Так, ознаки відсутності самостійних суджень та дій, сформованості навчальних умінь, творчого підходу, здатності розв'язувати нетрадиційні ситуації учень виявляє не лише на одному уроці. Щоб зробити такий висновок про дитину, вчитель має спостерігати за нею упродовж тривалого часу, фіксуючи відповідні оцінки.
З психологічного погляду включення такого пункту до інструкції зрозуміле, адже в умовах гуманістично орієнтованої системи навчання всім учасникам педагогічного процесу хочеться усунути той травмів-ний вплив, який завдавали дитині низькі оцінки, захистити її від формалізму або упередженості з боку вчителя. Однак передусім слід реально зважити наслідки, що виникають при виконанні такої вимоги. За наведеною логікою, результати підсумкового контролю завжди мають бути вищі за поточні, тобто порушується принцип об'єктивності оцінювання, хоча цього разу на користь учня. А чи може бути така поблажливість стимулом пролонгованої навчальної активності учнів? Радше за все, ні. На нашу думку, цю позицію слід було 6 сформулювати толерантніше. Наприклад: у тих випадках, коли учень демонструє протягом вивчення навчального предметапомітне стійке зростання позитивних результатів, учитель має право при підсумковому оцінюванні врахувати лише кінцеві результати поточного оцінювання.
Нарешті, при застосуванні запропонованої системи виникають над-звичайно актуальні проблеми резервів навчального часу. Адже процедури підготовки та доведення до учнів результатів оцінювання потребують надто багато часу. Так, в інструкції вказано, що "тематичному оцінюванню навчальних досягнень учнів підлягають основні результати вивчення теми, які визначає вчитель на основі вимог навчальної програми і доводить до відома учнів із самого початку її вивчення, що слугує орієнтиром у процесі роботи над темою", тобто "перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо вона проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання... Кожну оцінку вчитель
Loading...

 
 

Цікаве