WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → С. Балей — один з фундаторів західноукраїнської школи психології. Проблеми педагогічної та дитячої психології у його творчості - Реферат

С. Балей — один з фундаторів західноукраїнської школи психології. Проблеми педагогічної та дитячої психології у його творчості - Реферат

об'єктивних методів і критеріїв у психологічному дослідженні. Учений, збагачений більш ніж двадцятирічним досвідом дослідницької праці, солідною ерудицією в царині психології, який детально вивчив позитивний доробок і хиби багатьох дослідників і шкіл, намагається виділити раціональні моменти, синтезувати їх, аби закласти об'єктивні підвалини для наукової психології. Зацікавлення педагогічною психологією розширює межі його досліджень, виводить його на грунт суспільної психології і пов'язаних з нею соціальних проблем.
Балей визначає психологію як науку, предметом якої є психічні явища, які він називає також суб'єктивними явищами. Він розуміє її як "сучасну науку про людську душу", пояснюючи, що слово "душа" уживає як назву на загал психічних явищ, що їх переживає певна особа. Психічні явища, стверджує Балей, - це внутрішні, суб'єктивні переживання людини, недоступні для зовнішнього спостереження.
Серед психічних явищ, що "творять склад нашого душевного життя", Балей виокремлює так звану "свідомість нашого"Я"". "Свідомість нашого "Я"" у Балея по суті означає пізнання власного психічного "Я". Фізичне "Я" ми характеризуємо, пояснює Балей, якщо мова йде про наше тіло, наприклад його вагу чи зріст. Психічне "Я" ми маємо на увазі, коли говоримо: "я думаю", "я хочу", "я зображаю". Психічне "Я" С. Балей розуміє як "підмет наших зображень, почувань та бажань, себто щось, від чого виходять от сі психічні чинності"1. Балей стверджує, що одні психологи вважають це "Я" недоступним для внутрішнього досвіду, інші - взагалі відмовляють йому в існуванні.
С. Балей спирався на теорію психофізичного паралелізму як у ранній науковій творчості, так і в пізніший період. Такого висновку можна дійти, проаналізувавши його працю початку 1930-х років "Нарис психології у зв'язку з розвитком психіки дитини". Ведучи мову про те, що психолог, вивчаючи формування психіки дитини, не може не враховувати її фізичного розвитку, С. Балей пояснює таку необхідність тим, що людський організм являє собою певну цілість, в якій тіло і душа пов'язані найрізноманітнішими вузами. Вчений зазначає, що фізичний розвиток і розвиток психічний взаємовпливають один на одного.
Теорія психофізичного паралелізму в Балея органічно поєднується з позитивістським розумінням "наукової психології", яка має прийти на зміну "метафізичній" психології. Зокрема, праця "Експеримент в науці психології" присвячена проблемі викладання наукової психології у школі. Наукову психологію Балей ототожнює з емпіричною, описовою, експериментальною психологією. Така психологія зводиться ним до опису психічних явищ, без заглиблення в пошуки їх причин.
Експеримент Балей вважає основним методом дослідження психологічних явищ. Головне завдання, яке поставив перед собою учений у книзі "Нарис психології", полягало в тому, щоб "дати читачу спромогу експерименту та обсервації для психології та запізнати його з їх основою"2.
Психологічний експеримент, на думку Балея, полягає в тому, що за певних умов викликається бажане психічне явище. Але якщо під час фізичного експерименту викликане фізичне явище доступне для спостереження всім присутнім при цьому, то викликане психічне явище доступне лише для тієї особи, в якій воно викликане. Тому в першому випадку (пояснює Балей) ми маємо справу із зовнішнім спостереженням і зовнішнім досвідом, а під час психологічного експерименту - з внутрішнім досвідом і внутрішнім спостереженням (інтроспекцією). Таким чином, основним методом експериментального дослідження у психології, за Балеєм, є інтроспекція, всю*ж вимогу щодо її науковості він обмежує інтроспекціонізмом. Самоспостереження є для психології "...головним джерелом пізнання психічних проявів. Бо з огляду на те, що ми не в силі заглянути безпосередньо у свідомість інших людей, є самоспостереження одинокою безпосередньою основою нашого знання психічних проявів"12.
Описова, емпірична психологія, яка не ставить перед собою завдання досліджувати докорінні причини психічних явищ, задовольняючись їх поверхневим описом, разом з експериментальним методом, який обмежується інтроспекціонізмом, таким чином, жодною мірою не виходить за межі психофізичного паралелізму. Це характерне і для поглядів С. Балея.
Проблеми педагогічної та дитячої психології у творчості С. Балея
Степан Балей упродовж тривалого часу вивчав психологію дитини. Зокрема, він вважав, що об'єктивним вивчення психології дитини стане тоді, коли ставитиметься питання "як є", а не "як повинно бути". С. Балей спочатку стверджував, що потрібно досліджувати факти, не упереджуючись тим, яким має бути ідеал.
Психічний розвиток дитини Балей розглядає як постійний процес пізнання навколишнього світу. Кожний період характеризується властивим йому способом пізнання. Зокрема, у перший рік життя (стверджує Балей) діти пізнають чуттєві властивості предметів світу, що їх оточує. Коли дитина починає говорити - настає "вік запитань". Дитячу гру й фантазію Балей розглядає також як форму пізнання. У процесі гри дитина контактує з різними предметами, пізнає їхні властивості і вчиться ними користуватися. Але дитина стає здатною систематично здобувати знання про світ у 6-7 років. Цей вік вважається достатнім для відвідування школи. Шкільне навчання С. Балей (під впливом І. П. Павлова) пояснює як навчання шляхом утворення умовних рефлексів.
С. Балей вважає, що людина - це не tabula rasa, а що вона має вроджені спадкові властивості, інстинкти, які у формі так званих психічних диспозицій є матеріалом у виховному процесі. Основною ознакою психофізичного організму, завдяки якій він вступає у взаємини із навколишнім світом (на думку Балея), є його здатність відповідати на різні подразнення якимось визначеним способом, або, інакше кажучи, "поводитися ріжнородно в примінен-ню до ріжнородності подразнень"1. Ці види поведінки в людини, як і у звірят, почасти вроджені. Прикладом такого вродженого способу поведінки дитини повертання голови в той бік, з якого подразнює
Loading...

 
 

Цікаве