WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні надбання представників Львівсько-варшавської філософської школи (В. Вітвіцький, М. Кройц) - Реферат

Психологічні надбання представників Львівсько-варшавської філософської школи (В. Вітвіцький, М. Кройц) - Реферат


Реферат
на тему:
Психологічні надбання представників Львівсько-варшавської філософської школи (В. Вітвіцький, М. Кройц)
Видатними представниками школи Твардовського, які плідно працювали в царині психології, були такі вчені, як Владислав Вітвіцький та Мечислав Кройц.
В. Вітвіцький (1878-1948 pp.) був надзвичайно обдарованою людиною. Йому вдалося свій талант виявити як у психології, філософії, так і в мистецтві. Дитинство, шкільні та юнацькі роки В. Вітвіцького пройшли у Львові. У Львівському університеті одночасно з природничими науками Вітвіцький вивчає основи малярства. Під впливом К. Твардовського зосереджується також на філософії. Ступінь доктора Вітвіцький здобув у 1900 році за працю "Психологічний аналіз амбіцій". На підставі роботи "Психологічний аналіз проявів волі" Владислав Вітвіцький почав викладати психологію у Львівському університеті. В 1919-1948 роках керував кафедрою загальної психології у Варшавському університеті.
Вітвіцький залишив після себе значний науковий доробок, написав багато праць, статей у галузі філософії, психології, етики, історії й теорії мистецтва, декілька праць з перспективи і художньої анатомії.
Науковим досягненням Вітвіцького стала теорія кратизму (від гр. ?????? - сила), яка в багатьох пунктах збігалася з поглядами Альфреда Адлера. В основі цієї теорії лежала думка про те, що в людини існує інстинктивне прагнення до міцності, яке розвиває чотири основні емоційні положення й форми компенсації: схильність до підвищення чи пониження, яка спрямована на інших або на самого себе. З цих основних схильностей Вітвіцький виводить різноманітні емоційні стосунки між людьми, які формуються на основі почуття спільності (повага, честь, захоплення, любов, дружба) чи навпаки - боротьби (зневага, ненависть, гордування, заздрість). Теорію кратизму Вітвіцький застосував також під час вивчення питань художньої творчості й реакції на твори мистецтва.
Великий вплив на світогляд В. Вітвіцького мав феноменалізм, який у свою чергу приводив до тієї чи іншої форми агностицизму. Вітвіцький, відстоюючи принципи емпіризму у психології, так характеризував свої розуміння чуттєво даного. Безпосередньо даним, за В. Вітвіцьким, є не зовнішній світ, а суб'єктивний, внутрішній світ, у якому конструюється внутрішній предмет сприйняття. Існування зовнішнього ми сприймаємо як допоміжну конструкцію, тобто як гіпотетичне твердження. Звідси випливають висновки, які стосуються характеру наукового пізнання. На думку Вітвіцького, фізика будує об'єктивний світ, виходячи із властивостей, відомих нам із суб'єктивного досвіду, зокрема насолоди, болю. Тому поняття, що виражають геометрично-механічні властивості і явища, він трактує як засоби, які полегшують розрахунки, пов'язують зовні несхожі факти, полегшують роботу розуму та уяви, але не як відображення реальних, дійсних елементів світу.
В. Вітвіцький, будучи прихильником позитивістської емпіричної психології, визнає існування душі як суб'єкта психічної діяльності. Але питання безсмертя й вічності існування душі він вважає неможливим для наукового вирішення, оскільки цього не може ствердити емпіричне спостереження. Тому "справа безсмертя душі не належить взагалі до науки про психічні факти й диспозиції; буде завжди тільки предметом віри"1.
До галузей, які викликали науковий інтерес у Вітвіцького, належала також релігія. Програму занять зі слухачами вчений доповнював психологічним аналізом Старого й Нового Заповіту. Вітвіцький піддавав релігійні переживання експериментальним дослідженням і дійшов висновку, що у справах віри - навіть у освічених людей - перестають діяти логічні, етичні та естетичні почуття.
Вітвіцький переклав 25 діалогів Платона, коментував тексти Гомера, Софокла, Арістофана, Геракліта, Арістотеля, Лукіана й багатьох інших учених. В царині образотворчого мистецтва з-під його руки вийшли численні портрети, написані олією, у тому числі Казимежа Твардовського й Густава Пжихоцького.
Формуючи розумові здібності й характер молоді, передаючи їй свої знання, Вітвіцький діставав творче задоволення. Він не обмежувався заняттями, приписаними програмою, рекомендував вивчати близькі між собою науки, студіюючи зі слухачами анатомію, фізіологію, хімію, фізику, історію, філософію, логіку. В. Вітвіцький вів також курс малюнка й фотографії, навчав різьбі, столярству й токарству.
Інший представник школи Твардовського - Мечислав Кройц (1893-1971 pp.) заглиблювався переважно в проблеми методології, аналіз інтроспективних методів і психологічних тестів. Професором психології Львівського університету М. Кройц став у 1934 році, з 1946 - він працює у Вроцлавському університеті, а з 1952 року - в університеті Варшави. Мечиславу Кройцу належать такі праці, як "Про схожість вражень" (1931), "Техніка інтроспективних методів" (1935), "Мінливість результатів тестів" (т. 1 - 1927, т. 2 - 1935), "Нарис загальної теорії волі" (1935), "Головні напрями сучасної психології" (1946), "Формування характеру" (1946), "Основи психології" (1949), "Методи сучасної психології" (1962).
Приступаючи до класифікації психологічних методів, Кройц дає визначення терміна "метод". "Метод - це спосіб досягнення певної мети"1. Залежно від мети, М. Кройц вирізняє виховні, наукові, виробничі та інші методи. Психологічні методи, за Кройцом, належать до наукових методів. Завдяки науковому методові добуваються правдиві судження про предмет науки, а "... в нашому випадку метод психологічний є спосіб добування правдивих суджень про психічні процеси та властивості людей"2. Кройц висловлює важливу думку про те, що психологія має спільні ознаки з предметами інших наук, і ці науки дають їй свої методи дослідження.
М. Кройц поділяє психологічні методи на:
а) неспецифічні, які використовуються не лише в психології, але і в інших науках;
б) специфічні, що застосовуються тільки в психології. До методів неспецифічних належать:
1. Певні методи мислення, необхідні під час опрацювання емпіричних матеріалів. Такі методи розглядає логіка, вони застосовуються в загальних наукових дослідженнях, однак є специфічними для психології.
2. Методи статистичні, що використовуються в економіці, соціології, антропології, психології, біології.
3. Методи фізіологічні, які знаходять застосування як у психології, так і у фізіології.
Методи специфічні об'єднують:
1. Методи безпосередні, так звані інтроспективні.
2. Методи непрямі, тобто предметні.
У свою чергу, кожен із цих методів М. Кройц поділяє на дві підгрупи: метод спостереження та експериментальний метод. Важливу роль, за Кройцом, відіграє інтроспективний метод. Суть його полягає в безпосередньому пізнанні психічних процесів особистості, в яку потрібно проникнути.
Даний метод, на думку М. Кройца, має дві властивості: 1) властивість негативну, яка полягає в тому, що власне психічний процес пізнається без посередніх рецепторів; для пізнання не потрібно думок, бажань, прагнень, а також спостережень і вражень; він непотребує другорядного змісту; лише те, що ми чуємо, бачимо, відчуваємо на нюх, тобто те, що ми сприймаємо безпосередньо; 2) друга властивість, яка тут неодмінно наявна - це незалежність пізнання. Вона полягає в тому, що судження, невід'ємні від поведінки індивіда, не ґрунтуються на розумових даних; вони з'являються "безпосередньо", незалежно від нашої свідомості. Подібні погляди і спостереження об'єднуються словом "інтроспекція".
Метод інтроспекції є фундаментальним психологічним методом, без нього не було б психології і він є початковою точкою, необхідною підставою свідомих психічних процесів. Без інтроспективного методу, на думку Кройца, і методи предметні були б зовсім непридатними, а психічні процеси недоступними для пізнання.
Таким чином, слід зазначити, що не випадково в основу психологічного експерименту представники Львівське-Варшавської школи (К. Твардовський, В. Вітвіцький, М. Кройц та інші) поклали метод інтроспекції. Адже в період формування психології як самостійної науки цей метод мав найбільше прихильників і у світовій психологічній науці.
ЛІТЕРАТУРА
Kreutz M. О podobieristwie wrazeii. Lwow, 1931.
Kreutz M. О potrzebie metafizyki // Ruch fifozoficzny. T. XIV. 1936-1938.
Kreutz M. Psychologiczne pqjecie opisowe. Lwow, 1939.
Kreutz M. Melody wspotszesnej psychologii: Studium krytyczne. Warszawa, 1962.
Witwicki W. Kazimierz Twardowski // Przeglad Filozoficzny. R. XXXIII. 1921.
Witwicki W. Filozofia nauki // Przeglad Warszawski. 1923. T. 3.
Witwicki W. Psychologie. Lwow, 1930. T. 1; 1933. T. 2.
Loading...

 
 

Цікаве