WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → К. Твардовський — засновник Львівське-Варшавське ї філософської школи й фундатор теоретичних засад психології - Реферат

К. Твардовський — засновник Львівське-Варшавське ї філософської школи й фундатор теоретичних засад психології - Реферат


Реферат
на тему:
К. Твардовський - засновник Львівське-Варшавське ї філософської школи й фундатор теоретичних засад психології
К. Твардовський (1866-1938 pp.) після закінчення в 1889 році Віденського університету, здобуття в 1891 році ступеня доктора філософії, короткого навчання в Ляйпцигу у Вундта й у Мюнхені у Штумпфа, у 1894 році на підставі праці "До вчення про зміст і предмет уявлень" дістає посаду доцента філософії у Віденському університеті. В 1895 році він приїздить до Львова, де протягом 35 років працює професором філософії Львівського університету.
Виникнення Львівсько-Варшавської школи пов'язується саме з педагогічною діяльністю К. Твардовського, який виховав у студентських осередках цілу плеяду учнів. У 1895 році Твардовський стає науковим керівником філософського гуртка академічної читальні. У 1897 році він створює філософський семінар у Львівському університеті, а в 1907 році - перший заклад експериментальної психології.
Філософський гурток академічної читальні сформувався в 1886/87 академічному році. Він спочатку існував як гурток філософсько-природничий, потім як філософсько-естетичний, історико-філософський, а з 1889 року - як гурток науково-філософський. З того часу, коли керівником гуртка став К. Твардовський, поглиблюється інтерес молоді до вивчення філософських і психологічних питань.
В лютому 1904 року з ініціативи К. Твардовського виникло Львівське філософське товариство, яке в рік заснування налічувало 78 осіб. По певному часі Львівське філософське товариство переростає в одне з найчисельніших наукових товариств, що існували не лише в Західній Україні, а й у всій Польщі. До Товариства входили представники найрізноманітніших поглядів. Члени Товариства не обов'язково мали належати до Львівсько-Варшавської школи. Однак ядро Львівського філософського товариства становили учні й послідовники К. Твардовського.
До 1919 року доповіді обговорювалися на загальних наукових засіданнях. Лише з 1919 року починають утворюватися секції. Зокрема в 1925 році з ініціативи доктора філософії і медицини Степана Балея та доктора Мечислава Кройца виникла психологічна секція.
Вже з перших років свого існування Львівське філософське товариство багато уваги приділяло видавничій діяльності, вбачаючи в ній один з найважливіших засобів поширення філософських знань і піднесення рівня філософської освіти. Побачило світ 11 томів видань Львівського філософського товариства. З 1912 року починають виходити окремими зошитами "Odczyty filozoficzne".
12 травня 1917 року комітет Товариства ухвалив рішення приступити до видання бібліотечки "Психологічних досліджень". Усього вийшло 4 томи цієї серії, що містили наукові праці членів Товариства в царині психології. Активізація діяльності Товариства, збільшення наукової продукції потребували видання періодичного журналу. У 1911 році Львівське філософське товариство почало друкувати статті у своєму періодичному органі - журналі "Ruch filozoficzny". За 1913-1939 роки вийшло 15 томів цього видання. Прагнення до розширення і зміцнення зв'язків із західноєвропейським філософським рухом знайшло свій вияв у виданні ще одного періодичного журналу "Studia philosophika". Це видання виходило раз у рік, і мало на меті - слугувати справі зближення між філософами різних народів.
Починаючи з 1931 року до інвентарного списку бібліотеки Товариства вписуються українські книжки з позначкою про те, що це дар "Української Академії наук у Києві", засвідчуючи таким чином зв'язок з науковими установами Наддніпрянської України.
Львівське-Варшавська школа - це не філософська школа в тому розумінні, що її послідовники повинні були представляти один певний філософський напрям. Представників Львівське-Варшавської школи об'єднували не спільні філософські погляди, а єдність походження (із львівської школи К. Твардовського), додержання методичних постулатів учителя. Твардовський мав вирішальний вплив на своїх учнів, його філософські погляди - синтез схоластики й філософської концепції раннього Конта (початкового позитивізму), певне зацікавлення неореалізмом - визначили основний напрям їхнього світоглядного розвитку.
Неореалізм К. Твардовського проявляється в його теорії предмета, яка органічно пов'язана з його ж вченням про уявлення. Виходячи з брентанівського розуміння психічних актів як інтенціональних психічних явищ (спрямованих на певний предмет), Твардовський виокремлює в уявленні акт, зміст і предмет. Акт - це сам психічний процес уявлення. Зміст - ідеальний образ, що створюється в уявленні, предмет - те, на чому зосереджене уявлення. Акт, зміст, і предмет - це ті елементи, які тільки в органічній єдності дають уявлення. Проблема предмета у Твардовського, на думку українського філософа М. М. Вернікова, у своїй первісній формі виступає у зв'язку зі з'ясуванням предмета конкретного психічного акту уявлення.
К. Твардовський постійно підкреслює відокремленість змісту уявлення від його предмета. Зміст уявлення він іноді називає інтенціональним предметом, відокремлюючи його від предмета уявлення, який він наділяє епітетами "реальний", "дійсний", вважаючи неприпустимим їх ототожнення.
Розглядаючи предмет у гносеологічному аспекті, Твардовський під прикриттям нейтрального ставлення до проблеми об'єктивності предметів уявлення проводить лінію феноменалізму. Він пояснює, що "предмет уявлень, відчуттів, а також бажань є чимось відмінним від речі самої в собі, якщо під нею розуміється невідома причина, яка діє на наші органи відчуття"1. Він ототожнює предмет уявлення з кантівським явищем, або феноменом.
Характерною рисою предмета в теорії уявлення Твардовського стає не об'єктивне його існування, а даність його у свідомості. Таким чином у ході міркувань К. Твардовський абстрагується від конкретного психічного акту уявлення. Предмет розглядається як усе, що є об'єктом уявлення й мислення. Під метафізикою Твардовський розуміє науку про предмети взагалі, вживаючи слово "предмет" у прийнятому тут сенсі.
Отже, предмет конкретного уявлення в "загальній теорії предмета" перетворюється на предмет взагалі. Якщо в першому аспекті він становить більший інтерес для психології, то в другому - ототожнюється з проблемою буття і, внаслідок цього вводить нас у сферу "метафізики". Теорію предмета, яку слідом за Брентано розробляв Твардовський, можна вважати як таку, що передувала виникненню багатьох наукових напрямів у психології.
Під філософією К. Твардовський розумів групу наук, спорідненість яких полягає в тому, що всі предмети філософських досліджень можна звести до явищ розумового життя. Все, що взагалі може становити філософську проблему, є психічними витворами в різних формах. Психологія як наука про явища розумового життя або про явища психічні (духовні), на думку Твардовського, вивчає психічні явища, що лежать в основі індивідуального пізнання або в основі формування етичних і естетичних понять. Тому психологія дає філософії не лише метод, а й предмет дослідження. К. Твардовськийрозглядає психологію як основу всіх філософських наук. Низка метафізичних проблем, що стосуються психічного життя людини, також може бути науково розв'язана завдяки психології.
Твардовський вважав, що психологія є основою, а метафізика - доповненням філософії. Вся наукова психологія, зазначав учений, має бути емпіричною, досвідною, інакше вона перестає бути психологією і стає метафізикою. Експериментальну психологію він розумів як органічну частину емпіричної психології, яка, поступово, дедалі ширше пронизуючи всю психологію, робить її науково точною у вирішенні проблем. Вираз "експериментальна психологія", стверджує К. Твардовський, став назвою певного напряму психологічних досліджень, напряму, який визнає засаду про те, що належить у психологічних дослідженнях застосовувати експеримент усюди, де це можливо.
Так само, як і В. Вундт, в основу психологічного експерименту Твардовський поклав так звану інтроспекцію, внутрішній досвід. Експеримент, який має посідати належне місце в арсеналі наукових засобів досліджень у царині емпіричної психології, зводиться до внутрішнього досвіду індивіда, до самоаналізу штучно викликаних психічних процесів, які лежать в основі певних психологічних явищ.
Методологічною підставою для такого розуміння психологічного експерименту й емпіричної психології є психофізичний паралелізм. Під впливом Твардовського, який великої уваги надавав експерименту в науці, майже всі представники Львівське-Варшавської школи - як психологи, так і філософи - здійснювали психологічні дослідження.
ЛІТЕРАТУРА
Верников М. Н. К истории львовско-варшавской философской школы // Философские науки. 1969. № 4.
Верников М. Н. Методологический анализ кризиса философского идеализма. Киев, 1978.
Twardowski К. Metafizyka duszy // Przelom. Wiedeii, 1896.
Twardowski К. Monista-Mistir // Przelom. Wiedeii, 1896.
Twardowski K. Psychologia w obec fizyologii і filozofii. Lwow, 1897.
Twardowski K. О metodzie psychologii. Lwow, 1910.
Twardowski K. О jasnym і niejasnym stylu filozoficznym // Ruch filozoficzny. 1919-1920.
Twardowski K. Co znaczy "fizyczny"? // Ruch fitozoficzny. 1919-1920.
Twardowski K. Wybrane pisma fitozoficzne. Warszawa, 1965.
Loading...

 
 

Цікаве