WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Захер-Мазох про характер любовного діалогу. Психологічний зміст феномену мазохізму - Реферат

Захер-Мазох про характер любовного діалогу. Психологічний зміст феномену мазохізму - Реферат

найбільше в цьому оповіданні нас цікавить романтичний мотив, яким автор прикрашає подальшу історію Довбуша, коли в його життя входить Дзвінка. Захер-Мазох наділяє її типовими для його жіночих постатей рисами: красою, пристрастю й жадобою панувати над чоловіком і його упокорювати. Вивідавши таємницю сили Довбуша, Дзвінка проробляє магічні дії, й Олекса стає жертвою свяченої кулі.
Л. Васильович-Сапогівський у розвідці "Захер-Мазох і русини" (1880 р.) із задоволенням стверджував, що "...руські селяни, дівчата і жінки, сталися ідеалом для Захер-Мазоха. Не находить він між ними жодної поганої, а гуцулки - то вже над міру величає"2.
До осягнення ж того, що згодом дістало, з легкої руки сексопатолога Р. Краффта-Ебінга, назву "мазохізм", найближче підійшов з-поміж західноукраїнських інтерпретаторів творчості Мазоха С. Лабаш, обізнаний, як можна зрозуміти з його висловлювань, з оцінкою Мазохової белетристики в німецькомовній критиці, де проблема еротизму в його своєрідних писаннях досить жваво дискутувалася: "Захер-Мазох між нинішніми романістами виділяється оригінальним поглядом на значення жінки в житті чоловіка, а так як вона у нього завжди стоїть на першому плані, повна всепоглинаючої пристрасті, то ми маємо право як основну ідею цілого циклу романів Захера покласти незвичайний фаталізм плоті"3.
Щоправда, слід зауважити, що "мазохістський комплекс", який згодом небезпідставно побачили в белетристиці Захер-Мазоха Р. Краффт-Ебінг, 3. Фройд, Ж. Дельоз та інші, не лежав на поверхні його творів, а був прихований від читацького загалу товстим шаром усталених літературно-художніх умовностей і традиційних цінностей. Однак сучасний дослідник, озброєний методологією психоаналізу, без труднощів зможе помітити в ритуальному танці (що "стає колом весільним"), описаному Захер-Мазохом, характерну рису мазохізму - мужчина оволодіває гордою, сильною й деспотичною жінкою після завданого нею приниження, зазнавши душевних мук і самокатувань.
Як уже згадувалося, термін "мазохізм" ввів до спеціальної літератури з питань статевої патопсихології у 1886 році віденський психіатр Р. Краффт-Ебінг. Олександр фон Захер-Мазох у статті "Захер-Мазох. З його життя" зазначив, що "Краффт-Ебінг, не спитавши дозволу, використав при нагоді імена живих людей у своїх працях"1. І сам Мазох не зовсім був задоволений від того, що Краффт-Ебінг взяв його прізвище для назви відомого збочення. .
Проблему мазохізму одним з перших розглянув Зігмунд Фройд у "Трьох нарисах з теорії сексуальності" (1905 р.) і в метапсихологічній праці "Потяги й долі потягів" (1915 р.). До неї він звернувся також пізніше у статтях "Дитину б'ють" (1919 р.) та "Економічна проблема мазохізму" (1924 p.).
Фройд поділяв мазохізм на чоловічий і жіночий. Причому зауважував, що чоловіки, як правило, ставлять себе в мазохістських фантазіях, так само як і в інсценуваннях, які необхідні для їх реалізації, на місце жінки, - значить їхній мазохізм збігається з жіночою установкою. Фройд вважав комплекс Едіпа центральним комплексом неврозів і досить часто за його допомогою пояснював сексуальні відхилення. Різниця між мазохізмом чоловічим і жіночим, на думку Фройда, полягає в тому, що в жіночої статі мазохістська фантазія йде від нормальної едіпової установки, а в чоловічої - від спотвореної, яка вибирає об'єктом любові батька.
У більш пізній праці "Економічна проблема мазохізму" Фройд виокремлює мазохізм ерогенний, жіночий і моральний. Ерогенний мазохізм, задоволення від болю, закладено в основу обох форм. Жіночий мазохізм повністю ґрунтується на первинному, ерогенному задоволенні від болю. Фройд не випадково назвав цей мазохізм жіночим, адже фантазії мазохіста переміщають його "в ситуацію, що характерно для жіночості, тобто означають його перевтілення в істоту кастровану, яка виступає об'єктом коїту, народжуючу"1.
Якщо для всіх інших мазохістських страждань є необхідною умовою те, аби вони йшли від коханої людини й перетерплювалися за її наказом, то в моральному мазохізмі це обмеження відпадає. Стверджуючи, що небезпека морального мазохізму полягає в тому, що він виникає від потягу до смерті, Фройд водночас зауважує, що навіть саморуйнування особистості не відбувається без лібідозного задоволення.
Проаналізувавши погляди на садомазохізм Фройда, який вважав, що садист є водночас і мазохістом, і у своїй схемі пропонував такий ряд: агресивний садизм - спрямування проти самого себе - мазохістський досвід - гедоністичний садизм (завдяки проекції і регресії), французький учений Ж. Дельоз дійшов висновку, що тема садомазохістської єдності в усіх фройдівських аргументах становить проблему. На його думку, аналогія двох органів не обов'язково передбачає перехід від одного до іншого, і зовсім недоречно виступати з якимось "еволюціонізмом". Суть мазохізму тільки у формі. Світи збочень, вважає Дельоз, взагалі вимагають того, щоби психоаналіз був дійсно формальним, майже дедуктивним психоаналізом, який передусім розглядає форми вчинків у ролі певних романічних елементів.
З точки зору формального психоаналізу найкраще висвітлив мазохізм Теодор Рейк. Він вирізнив чотири основні риси мазохізму: 1) "особливе значення фантазії", тобто фантазму (фантазм, що переживається заради нього самого, або вимріяна, драматизована, ритуальна сцена, яка абсолютно необхідна для мазохізму); 2) "гарячковість", або "підвішеність" (чекання, затримка, що виражає той спосіб, яким страх впливає на сексуальне напруження й перешкоджає йому дорости до оргазму); 3) "демонстративність" або, скоріше, переконливість (завдяки якій мазохіст виставляє напоказ свої страждання, засоромленість і приниження); 4) "виклик" (мазохіст агресивно, зухвально вимагає покарання, яке рятує від страху й дарує йому заборонене задоволення)1.
Дельоз зауважує, що Рейк, подібно до інших аналітиків, нехтує п'ятим, дуже важливим фактором: формою договору в мазохістських взаєминах. Як у реальному житті Мазоха, так і в його романах договір є ідеальною формою й необхідною умовою любовних стосунків. Смисл мазохі-стського договору полягає в передаванні символічної влади закону образові матері.
Слід зауважити, що прагнення людини до власного поневолення необов'язково пов'язане зі статевими потягами. Звичайно підкреслюють прагнення людини до самодіяльності й самоутвердження, самореалізації, але є також потяги протилежні - втрата інтересу до такої самореалізації. Йдеться не про специфічне задоволення від такої втрати, а передусім про те, що людина позбавлена життєвої наснаги, відповідальності перед собою приймати рішення. Перед нею постає певна домінанта, і вона підпорядковує домінанті свою істоту, щоб дістати якусь данину від іншої особи. При цьому певні частки своєї істоти людина залишає для самодіяльності й самореалізації, про що, зокрема, зазначається під час підписання договору між Захер-Мазохом і Вандою фон Дунаєвою.
Проте безпосередній сенс мазохізму, зауважує В. А. Роменець, можливо, полягає в тому, що людина прагне за допомогою інших відчуттів посилити відчуття статеве, яке в цьому випадку стає домінантою, а інші відчуття, хоч би якими сильними вони були, набувають властивостей субдомінантних, уніфікуються під статеву рубрику, яка стає абсолютизованою.
Список використаної літератури
1. Делез Ж. Представление Захер-Мазоха // Венера в мехах. Москва, 1992.
2. Захер-Мазох Л. Вибрані твори. Львів, 1999.
3. Нахлик Є. Рецепція Леопольда фон Захер-Мазоха в західноукраїнському літературному процесі XIX ст. // Українська література в Австрії, австрійська - в Україні: Матеріали міжнародного симпозіуму. Київ, 1994.
4. Фрейд 3. Работы о мазохизме // Венера в мехах. Москва, 1992.
5. Alexander von Sacher-Masoch. Sacher-Masoch. Aus seinem Leben // Sacher-Masoch L. Der Juden-raphael: Geschichten aus Galizien. Wien; Koln; Graz, 1989.
Loading...

 
 

Цікаве