WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Аналіз психології творчості Шевченка західноукраїнськими вченими (С. Балей, Г. Костельник, І. Франко, М. Шлемкевич, Я. Ярема) - Реферат

Аналіз психології творчості Шевченка західноукраїнськими вченими (С. Балей, Г. Костельник, І. Франко, М. Шлемкевич, Я. Ярема) - Реферат

значенні, в якому це слово часто вживається. Спосіб відчування поетом величі космічних витворів, здатність вступати в контакт з ними межує, на думку Балея, з містицизмом. "Шевченко був у силі відчувати контакт між світом і собою ще в іншій, до містицизму ще більш зближеній формі; що його часом захоплював стан екстази, захват, в якім здалось йому, неначебто він був у царстві божім, а світ цілий ставався його власністю"1.
Якщо ми візьмемо до уваги визначення суті релігії Віндельбандом, для якого центральним поняттям релігії є "святість" ("das Heilige"), а релігійною є людина, для якої існують "святі" вартості, зазначає Балей, то можна говорити про релігійні прояви у творчості Шевченка, коли беремо поняття релігії в цьому другому значенні. Душа Шевченка потребувала, крім естетичних і етичних, також святих цінностей і їх добачав поет у постатях деяких жінок, що викликали в його психіці урочистий настрій молитви.
Це друге розуміння релігії веде до іншої форми містицизму, "зав'язки якої можна добачувати у Шевченка". Містичний екстаз вбирає в себе завжди чинники, які можна вважати своєрідним пізнанням. Адже містик, зауважує Балей, коли з'єднується з космосом, пізнає водночас через акт цього єднання, що він і космос утворюють єдність. Спільне обох форм містицизму полягає в тому, що вони виростають з почуттів і бажань людських, які розум не в змозі задовольнити.
У творчості Шевченка Балей віднаходить постаті, котрі є, очевидно, "витвором містичної синтези елементів, якої розум не може довершити", її джерело, на думку дослідника, це, безперечно, несвідоме бажання поєднати в одному дві речі, які є найціннішими для поета: дівоча непорочність і материнство. Балей вважає, що жіноча постать є найкращим для творчості Шевченка виявом поєднання двох згаданих тенденцій, найдосконалішим вираженням такого ідеалізму, який - аби піднестися вгору, мусить зачепитися за дійсність.
У праці "Трійця в творчості Шевченка" (1925 p.) C. Балей детально розглядає улюблене Шевченком число "три". Він вважає, що цей нібито незначний факт веде до основних глибин творчості поета. Трійця здавна відігравала важливу роль у релігійних обрядах, культах, народних віруваннях, забобонах, чарах, заклинаннях і тим пояснюється привілейоване місце, яке віддає трійці народна поезія, й не лише українська. Із цього джерела, на думку Балея, трійця переходила в романтичну поезію. З цього ж джерела почерпнув, безперечно, і Шевченко свою схильність до частого вживання числа "три" - під час вичислювання предметів і осіб (зокрема в "Трьох шляхах"), повторювання дії (наприклад у "Тополі: "За перший раз, як за той рік..."); означування частоти (приміром у "Наймичці": "Тричі крига замерзала...") та поділу ідеального поля зору на три частини (трихотомія). У Шевченка, як і в народній поезії, трійця стає не лише орнаментальним, а й конструктивним чинником, що сягає глибин психіки поета. Артистичний твір являється неначе відблиском і відгомоном власного "Я" поета.
У психоаналітичній літературі, зазначає Балей, зображення або ідеї, що глибоко закарбовуються в душу тієї чи іншої особи й "через те простягають глибоко свій вплив на різнородні області її проявів, називаються комплексами"1. Слід зазначити, що термін "комплекс" ввели в психоаналіз представники Цюріхської психоаналітичної школи (Блейлер, Юнг). Комплекс, як трактує його психоаналітична школа, має особистий характер. Він є низкою тих зображень і почувань, які у внутрішньому житті людини висуваються на перший план, підпорядковуючи собі хід внутрішніх явищ.
Один із найвидатніших представників психоаналітичної школи Юнг, стверджував, що кожний правдивий твір мистецтва виростає з таких комплексів. Шевченкова трійця, на думку Балея, якраз і є одним із прикладів такого комплексу. Однак комплекс трійці не є поодиноким комплексом поета, поряд з ним існують інші комплекси, які зростаються між собою, взаємно перенизуючись. Тобто трійця віддзеркалюється і в інших комплексах, зокрема в комплексі дівчини - матері - покритки. Ці комплекси, вважає Балей, у деяких точках збігаються між собою, адже важко відмежувати вплив особистих переживань і настроїв на поетичну творчість, від впливу творів мистецької уяви на особисті мрії і бажання.
Відшукати в душі поета спільне джерело, з якого виростають обидва комплекси, на думку дослідника, досить важко. Тож Балей вказує на один із шляхів, що, можливо, колись приведе до повного вирішення даного питання. З цією метою він звертається до галузі психопатології. Психічні недуги для пізнання людської душі мають ту важливу прикмету, що показують у перебільшенні й чистоті деякі зв'язки та прояви психічні, які в "нормальному" житті сплетені з іншими та прикриті певними проявами, не так легко впадають в очі. Якраз ця обставина, вважає Балей, дає змогу зіставити геніальність із божевіллям і помітити з обох боків деякі подібності й аналогії.
Схильність до лічби, до точного означування кількості предметів є одним з проявів "пересадної скрупулятності", яка має назву аритмоманії. Отже, продовжує далі Балей, коли схильність "...до рахування трійками лежить по лінії того, що, багатократно побільшене, дало б так звану аритмоманію, то знов зображення дівчини-покритки виросло у нашого поета на тлі іншого комплексу, дало би в такім самім побільшенню те, що в психології зовуть напосідною ідеєю (ideeobsedente)"1.
Шевченкова ідея дівчини-покритки виявляє деякі аналогії з провідними ідеями тим, що має ознаку постійності й подекуди характер прикрий і примусовий. Прикрий, бо знеславлює те, що для поета найдорожче, а почасти також примусовий, бо поет, як знаємо, не може дивитися на красиву молоду жінку без того, щоб його уява не показала йому цієї дівчини знеславленої лихими людьми. Балей дійшов висновку, що коли від проявів та явищ патологічних до нормальних перехід завжди є "тяглий", а межа часто тільки довільна, то звідси випливає, що, подібно до патологічних проявів, явища нормального життя виростають також зі спільної основи.
Творчість Шевченка може бути прикладом того, "як у геніальної одиниці стати може поважним творчим чинником те, що в іншої, психічно менш відпорної одиниці, стається зав'язком хвороби"1. Таким чином, Балей досить скрупульозно підійшов до вивчення психології творчості Шевченка, за допомогою психоаналітичних методів зумів показати надзвичайну вразливість мистецької душі, на основі якої ідеї, з якими вона зіткнулася, вглиблюються аж до її дна, та її здатність до внутрішньої реакції, яка спричиняє те, що ввібрані нею елементи стають творчим чинником, вихідною точкою психічного "ділання", з якого зароджується мистецький твір.
Інший дослідник творчості Шевченка - Гавриїл Костельник (1886-1948 pp.) у розвідці "Шевченко з релігійно-етичного становища" (1909 р.) поставив завдання розкрити психологічний розвій Шевченкового генія. На думку Костельника, Шевченко у своїх поезіях не робить узагальнень чи аналізу життєвих феноменів, а лише наводить те, що зворушує його серце. Тобто, він вважає, що душа поета реагує на події більш серцем, аніж розумом.
Так, аналізуючи вірш "Понад полем іде", в якому Шевченко мовить про смерть, Костельник стверджує, що поет змальовує лише те, що лежить на поверхні. Він не ставить перед собою запитання: "Звідки смерть?", "Що вона є?", "Куди вона веде?"
Повсюди в Шевченка віддзеркалюються почуття, а не розум. На думку дослідника, порухи серця у своїх прагненнях відмінні від поступувань розуму. Розум живе ніби вічністю, а серце ж, на думку Костельника, живе винятково теперішньою хвилиною і відповідає своїм
Loading...

 
 

Цікаве