WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Аналіз психології творчості Шевченка західноукраїнськими вченими (С. Балей, Г. Костельник, І. Франко, М. Шлемкевич, Я. Ярема) - Реферат

Аналіз психології творчості Шевченка західноукраїнськими вченими (С. Балей, Г. Костельник, І. Франко, М. Шлемкевич, Я. Ярема) - Реферат

різних шкіл і стилів поетичних, про котрі досі наговорено так багато шумних і неясних фраз"1.
Франко, зокрема, визнав, що художня творчість підлягає загальним закономірностям розумової діяльності людини. Пізніше Павлов експериментальне довів, що вся розумова діяльність складається зі створення елементарних асоціацій і з ланцюгів цих елементарних асоціацій. Він розкрив фізіологічну основу асоціативності пізнавального процесу, довівши, що фізіологічна природа умовного рефлексу являє собою формування психологічної асоціації.
Услід за Франком до проблеми психології творчості Шевченка звернувся Степан Балей. У своїх працях "З психології творчості Шевченка" (1916 р.) та "Трійця в творчості Шевченка" (1925 р.) Балей детально розглянув творчість великого поета. Він наголосив, що всупереч поширеному поглядові, нібито творчість Шевченка за своєю суттю проста і про неї сказано вже "останнє слово", нам ще важко зрозуміти її сповна. Шевченко, на думку Балея, належав до особистостей, індивідуальність яких "...занадто сильно розвинена як на те, щоби вона могла затратити свою окремішність під напором зовнішніх впливів, і занадто багата, щоби її відношення до суспільності могло її в цілості поглотити"1.
Для того, щоб зрозуміти Шевченкове "Я", Балей використовує метод психоаналізу. Хоч якими можуть бути діаметральними відмінності між методом, за допомогою якого Зіммель досліджує творчість Ґете чи Рембрандта, і методом так званого психоаналізу, спільне в них є те, вважає Балей, що вони прагнуть бачити у творчості "плід індивідуальних питоменностей одиниці, а не дзеркало, що відбиває світ оточення". Розглядаючи головним чином жіночі постаті у творчості Шевченка, Балей переконаний, що культ жіноцтва у поета, а особливо його пошана до материнства, його ніжний погляд на "незаконних" матерів-покриток є не лише свідченням високого усуспільнення поета, виявом його любові до ближніх і співчуття до скривджених, а й має ще свою особисту сторону: цей культ є показником якогось душевного процесу, що лежить поза сферою суспільних інтересів поета.
Висувалися припущення про те, щоб вихідну точку згаданого процесу вбачати у кризі, якій ніби змушена була підлягати психіка Шевченка через передчасну втрату матері. Жіночі постаті Шевченка не є свідомо придуманою алегорією чи поетичним символом його душі. У власному своєму почутті поет був завжди реалістом у тому розумінні, що хотів відтворювати постаті дійсного життя.
Символами вони стають через те, що поет несвідомо підкладає їм зміст власної душі. Теорія мистецтва проголошувала, нібито естетична вартість твору мистецтва не залежить від психічного підкладу, з якого він виріс у душі творця. Однак це зовсім не означає, що питання психологічних джерел і мотивів, з яких народжуються твори мистецтва, не цікавило людей, котрі жили на початку нинішнього століття. Навпаки, стверджує С. Балей, ніколи не було таких сміливих і далекоглядних спроб заглянути через мистецький твір у глибину душі творця, як у сучасну добу. Слід констатувати, що межу, до якої звичайно доходив аналіз творчості, шукаючи її коренів у творчій душі, було зламано завдяки психоаналізові. В мистецькому творі можна знайти лінію, що розмежовує суб'єктивну сферу, де автор прямо показує своє "Я", особисті почуття й бажання, від об'єктивної, де він дає образ не самого себе - а навколишнього світу.
Психоаналіз ламає згадану лінію й цю другу, "об'єктивну" сферу втягує в першу. На думку Балея, завдання психоаналізу - показати, що й під прикриттям образів і постатей приховується, як правило, все власне "Я" поета, письменника, творця, і поглядом цього "Я" такі твори виконують завжди те саме завдання: вони дають заспокоєння нахилам і бажанням цього "Я", якщо дійсність не в змозі задовольнити. Так творець, зображаючи самого себе безперестанку в різних постатях і видах, не пізнає в них свого "Я". На те потрібен психоаналіз з його методом, щоб він, простеживши ці постаті, міг сказати авторські слова: de te fabula narratur (байка мовиться про тебе).
Балей вважає, що прагненням психоаналітиків у царині психології творчості є відкриття зв'язків між особистими бажаннями творця і продуктами його творчості. Застосування загального способу психоаналітичного дослідження до аналізу артистичної творчості, а саме прагнення іти якнайдалі в глибину душі творця від його творів і відтак знову шукати дорогу, що веде звідти до цих творів - може кинути в дечому нове світло на творця і творчість. Аналізуючи поетичну творчість Шевченка, Балей вирізняє такі основні аспекти: ендиміонський мотив, фемінізм, містицизм, трійця.
Суть ендиміонського мотиву полягає в тому, що з сином Зевса Ендиміоном діється чудо, адже Богиня Селена сама сходить з неба, навіявши на нього сон, щоб можна було без перешкод постійно його пестити. Улюблений колись мотив літературних зображень - любов "пажа" до "дами" ("Pagenliebe") - давав різним письменникам нагоду змальовувати любов, забарвлену "пасивізмом" та "інфантилізмом". Кохання, яке відчуває "паж" до "дами", не може викристалізуватися в прагнення, в якесь виразно сформульоване бажання через те, що вона за віком більш зріла жінка. Це дає початок мріям, що пишна пані сама схоче наділити його своєю ласкою. Такі форми любовного почування відпадають у міру того, як психічне життя переходить у зрілу форму, але все ж таки з дитини, з "пажа" щось залишається живим і в душі зрілої людини. Балей вважає, що сліди "інфантилізму" зберігаються в поетів-геніїв виразніше, ніж у пересічної людини.
Приступаючи до обговорення ендиміонського мотиву у творчості Шевченка, С. Балей не був переконаний у тому, що цей мотив як чинник творчості поета, має якесь винятково велике, передове значення. "Для нас вирішальний інший погляд - а саме, що розгляд цього мотиву дає нагоду впізнати деякі прикмети психіки Шевченка, що є вирішальними для відношення, в якім його особисті "приватні" почування і бажання пов'язані з його поетичними творами"1.
Ендиміонський мотив найвиразніше проявляється в таких творах Шевченка, як вірш "Мені тринадцятий минало" та в поемі "Гайдамаки". У поемі "Гайдамаки" поет говорить не про себе, а про Ярему, "сироту убогого", що ходить у "сірій свитині" й мусить зносити кепкування, адже він "хамів син", любить Оксану, титарівну. Він знає, що вона йому "не пара", бо як титарівна могла б погордувати його сірою свитиною, та він потішає себе мрією, що колись, здобувши "срібло, золото і славу" - посадить своюкохану, прилаштовану "як паву", "як гетьманшу", "на дзиґлику", й дивитиметься так на неї до смерті. Часом, одначе, коли свідомість повертається до дійсності, тоді налягає на його душу зневіра, сумнів, чи не відцуралася його кохана. Та, власне, у такий момент приходить вона - "злітає з неба" до нього як зоря ("Одпочинь, моя ти зоре! Ти з неба злетіла!"). Ендиміонський характер цієї любовної історії, на думку Балея, простежується відразу.
Балей зазначає, що "коли в "Гайдамаках" поет говорить про любов Яреми, з яким він себе не ідентифікує, то у вірші "Мені тринадцятий минало" Шевченко виразно розказує вже про свою власну особу"1. Відмінність лише в тому, що коли в поемі йдеться про зрілу любов дорослих людей, то у вірші бачимо напівдитячу пригоду, в якій крізь інші почуття проглядає ледь помітне ніжно-еротичне забарвлення. Малий хлопчик пасе ягнят, і не знати, чому якось радісно робиться йому на душі. І видалося йому, що все оточення поділяє його радість: і "господнє небо", і село, і ягня. Як швидко на душу прийшла радість, так і розвіялася вона враз і на душу ліг тяжкий сум. Та нараз,
Loading...

 
 

Цікаве