WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Аналіз національного характеру українського народу (І. Мірчук, Я. Ярема) - Реферат

Аналіз національного характеру українського народу (І. Мірчук, Я. Ярема) - Реферат

ст.), але найбільшого значення їй надали пізніше Гоголь і Сковорода.
"Я не хочу тим казати, що українці недооцінюють значення розумового чинника, навпаки - деякі визначні представники українського письменства в XIX ст., як Драгоманів і його школа, або Леся Українка радо признаються до раціоналізму, а Іван Франко висуває навіть горде гасло "ratio vincit""1. Однак, продовжує Мірчук, якщо ми розглянемо докладніше психічний склад цих людей, то переконаємося, що їхні інтелектуальні настанови є лише обов'язковою жертвою, принесеною духові часу; але поза цією призначеною для зовнішнього світу маскою криється глибоке почуття.
Аналізуючи український народний характер, Мірчук веде мову про поодинокі душевні риси, яким часто надається чуттєво тепле забарвлення - "непогамований індивідуалізм, що відкидає всякий авторитет", "перевага чуттєвості над розсудком", "популярне прив'язання до землі". Дослідник вважає ці духовні риси українців національними вадами, які "необхідно усувати шляхом, наставленим на далекі цілі - вихованням".
Якщо І. Мірчук розглядаєетнопсихологічні питання як філософ, то Я. Ярема - перший професійний психолог у Західній Україні, який досліджує цю проблематику.
Яким Ярема (1884-1964 pp.) народився в селі Агламівська Воля (поблизу Мостиськ) на Львівщині. У 1920-х роках перебував в еміграції (Чехословаччина), завідувач кафедри педагогічної психології, професор Українського Високого педагогічного інституту в Празі (1923-1930 pp.). Після повернення в Галичину працював учителем у гімназії "Рідна школа" в Тернополі. З 1945 року - завідувач кафедри іноземних мов Львівського ветеринарного інституту. Написав низку праць, які були одними з перших (у Галичині) в даних галузях науки: "Вступ до філософії" (1924 p.), "Психографія в школі" (1925 p.), "Педагогічна психологія" (1925 p.), "Проблема несвідомих психологічних процесів уваги" (1928 p.), "Українська духовність у ЇЇ культурно-історичних виявах" (1938 p.).
Досліджуючи український національний характер, Ярема звертається до праць попередників (М. Костомарова, Д. Чижевського, В. Липинського). Критично переосмислюючи їхні надбання в царині етнопсихології, Ярема констатує, що вдача людини чи народу - це не просто сума поодиноких властивостей, а суцільна структура. Підкреслюючи велику вартість фольклорного матеріалу, Я. Ярема під час аналізу культурних виявів українського народу в основному спирається на чотири типові для української духовності особистості: І. Вишенський (1550-1620 pp.), Г. Сковорода (1722-1794 pp.), М. Гоголь (1809-1852 pp.) і Т. Шевченко (1814-1861 pp.).
Ці мислителі репрезентують три важливі в історичному розвиткові пласти: територію, час, соціальні верстви. Якщо між ними є щось спільне, то воно, на думку Яреми, дійсно, мусить бути для національної психіки істотним. Причому Ярема не є прихильником абсолютної закостенілості національної вдачі, - навпаки, він підкреслює "пластичність психіки".
Щоб досягти повної об'єктивності, Я. Ярема звертається до класифікації типів К. Г. Юнга. Якщо інтроверти, вважає Ярема, більшої уваги надають захопленню релігією і створенню нових світоглядів, то екстраверти переважно - емпірики, матеріалісти, позитивісти.
Порівнюючи між собою дві постаті - Сковороду і Ганді - Ярема ставить між ними знак рівності. Для українського народного духу характерне негативне ставлення до зовнішнього світу, яке може проявитися в ізоляціонізмі, у критицизмі й насміханні над дійсністю.
Потрібно зауважити, що неприйняття зовнішності - це одночасно, для Я.Яреми, піднесення внутрішності, культ духовності, моральної краси, вартості.
Водночас Ярема вказує на певну суперечність: українці при великім егоцентризмі ("моя хата скраю"), отже, при своїм "соціальнім незацікавленні", мають іншу цінну соціальну здатність "спочувати з другими", тобто, коли людина відчуває і ототожнює себе саму в інших. Поряд із "проповіддю любові ближнього" Ярема вирізняє ще одну соціальну прикмету, яка є визначальною для українського духу: "здібність розуміти іншу природу, іншу людину, інший народ, - розуміти, що в кожного може бути свій шлях, для нього природніший, ніж нам"1.
Українська інтровертованість, на думку дослідника, міцно пов'язана з географічними умовами. Одностайність краєвиду (степ, рівнина), позбавлена різноманітності, скеровувала увагу із зовнішнього світу у світ внутрішній; безмежний простір полегшував незалежність особи від оточення, зумовлював вільність, яка привчала до непідпорядкованості, а географічний чинник - урожайна земля - не вимагав від людей підприємницької діяльності.
До географічних чинників Я. Ярема додає ще історію, яка, випливаючи з психологічного тла, водночас поглиблювала його. "Будучи сама наслідком інтроверсії (історія. - І. Д.), в своїх психологічних наслідках цю інтроверсію ще більш поглиблювала. Безнастанні історичні лихоліття, які були вислідом передусім пасивного відношення до дійсності, спричиняли кожний раз нову втечу від світу, а вслід за тим спадали на край і народ нові зовнішні лиха. На грунті такої психології виростала духовна культура, яка зі свого боку знову впливаючи, в дусі тої психології народ далі виховувала"1.
За допомогою структурного підходу, Я. Ярема виводить з однієї центральної властивості - інтровертизму всі інші, упорядковує основні ідеї українських дослідників у сфері етнопсихології.
Список використаної літератури
1. Мірчук І. Етика і політика. Прага, 1923.
2. Мірчук І. Загальна естетика. Прага, 1926.
3. Мірчук І. Г. С. Сковорода: Замітки до історії української культури. Прага, 1925.
4. Мірчук І. Світогляд українського народу: Спроба характеристики. Прага, 1942.
5. Ярема Я. Вступ до філософії. Прага, 1924.
6. Ярема Я. Педагогічна психологія. Прага, 1928.
7. Ярема Я. Українська духовність в її історично-культурних виявах // Перший український педагогічний конгрес 1935 р. Львів, 1938.
Loading...

 
 

Цікаве