WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Чутки як соціально-психологічне явище - Реферат

Чутки як соціально-психологічне явище - Реферат

інформації, взаємодії і сприймання учасників комунікативної дії. Чутка як джерело інформації у плануванні, організації діяльності чи прийнятті рішення може превалювати там, де панує конформізм мислення (окремі особи групи піддаються впливу інших), тенденційний підбір фактів (стійкі установки, стереотипи мислення), зумовленість управлінської діяльності емоціями, імпульсивністю, надання переваги бажанням, припущенням.
Є визначення, згідно з яким чутки - це циркулююча форма комунікації, за допомогою якої люди, що перебувають у ситуації невизначеності, об'єднуються, створюють вірогідну інтерпретацію цієї ситуації, використовуючи для цього свій інтелектуальний потенціал.
Г. Почепцов зазначає, що чутки належать до категорії повідомлень, які самотранслюються. Вони циркулюють завдяки дії таких чинників: по-перше, цілком ймовірно, що чутки відображають певні колективні уявлення, установки і стереотипи; по-друге, чуткам властивий виключно усний механізм функціонування (потрапляючи до ЗМІ, вони дають привід дляспростувань або підтверджень, але при цьому перестають бути самостійним джерелом інформації); по-третє, чуткам притаманна змістова яскравість (за їх допомогою часто транслюється очікувана тією чи іншою аудиторією інформація. Це не заперечує того, що такі повідомлення можуть містити як позитивні, так і негативні новини. Головне тут інше: ці новини сприймаються як вірогідні) [8].
Ефективним інструментом аналізу чуток може слугувати характеристика компонентів комунікативного простору ділових міжособистісних відносин. Авторська модель взаємозв'язку компонентів комунікативного простору передбачає реалізацію формуючо-розвивальної, змістово-смислової, уточнюючо-результативної функцій комунікації, що можливе за рахунок урахування в загальній психологічній парадигмі відповідних парадигм інформування (впливу), взаємоінформування (налагодження механізму зворотного зв'язку, створення загального інформаційного поля), діалогу (взаєморозуміння). Ця концепція має послідовно втілювати розуміння комунікатора і реципієнта як реальних учасників комунікативного процесу, унікальних індивідуальностей, суб'єктів інформації з відповідним комунікативним потенціалом [5, с. 130 - 132].
Комунікативний простір міжособистісних відносин має власні соціально-психологічні властивості: наявність відносин між суб'єктами інформації, системи певних оцінок, уявлень та образів партнерів; в координатах комунікативного простору реалізуються основні якісні переходи, такі як повідомлення інформації, кодування комунікатором значень у символи, декодування реципієнтом значень, трансляція смислу повідомлення, усвідомлення (чи неусвідомлення) інформації реципієнтом; формування загального інформаційного поля та створення загального смислу; на підставі зворотного зв'язку вироблення спільної комунікативної дії; формування комунікативних позицій і диспозицій партнерів, що вступають у діалог тощо. Водночас в комунікативному просторі величина, форма і вид інформації завжди суб'єктивно сприймаються і мають різний ступінь суб'єктивної актуальності, тобто кожен учасник комунікативного процесу на основі власних комунікативних знань та умінь, розуміння ситуації спілкування, інтерпретує повідомлення комунікатора, вступає в діалог (схема 1). За відповідних обставин (лібералізм, бажання позбутися невизначеності, розмитість цілей тощо) можливе сприймання недостовірної інформації, перекручення чи доповнення справжньої інформації, що неминуче може перетворити її на чутку. Певні комунікативна компетентність та комунікативний досвід суб'єктів інформації також створюють умови для зародження чуток.
У схемі комунікатор - повідомлення - реципієнт смисл інформації для комунікатора випереджає процес кодування у символи (виголошування), оскільки той, хто говорить, спочатку має певний задум і лише потім втілює його в систему знаків. Тобто для комунікатора послідовність виголошування інформації буде такою: інтенція, смисл, кодування, текст. Для реципієнта смисл одержаного повідомлення розкривається майже одночасно з декодуванням, а далі настає процес інтерпретації інформації.
Коли інформація проходить від одного суб'єкта до іншого і повертається назад, то вона пов'язує партнерів у загальне інформаційне поле.
Інформація, яка зародилася в результаті обміну (уточнення, доповнення тощо), набагато глибша від первинної. Вона може відрізнятися від попередньої за смислом. Більше того, загальне інформаційне поле містить загальний настрій, дещо про особистісні риси кожного суб'єкта, певне, ледь помітне, ставлення один до одного.
Загалом, щоб повідомлення могло виконувати свої функції, необхідні: суб'єкти комунікативного процесу; певний контекст, тобто відносно завершений за змістом уривок тексту чи промови, в межах якого найбільш точно і конкретно виявляється сенс та значення окремого слова, речення чи взятого з цього уривка вислову; код - система символів цілком чи хоча б частково спільна (зрозуміла) для комунікатора і реципієнта, тобто для того, хто кодує, і того, хто декодує; фізичний канал і психологічний зв'язок між учасниками взаємодії; загальний комунікативний простір; зовнішні і внутрішні чинники регуляції інформації (норми, цінності, традиції, особистісні смисли, мотиви тощо).
Остання складова - внутрішні і зовнішні чинники регуляції інформації (норми, цінності, ритуали, звичаї тощо) - свідчить, що проблему зародження та поширення чуток важливо розглядати у соціокультурному та етнопсихологічному контексті, адже комунікативна культура є важливою сферою впливу на свідомість людини, її вчинки, помисли і бажання. Знання її є одним з вирішальних чинників успішного інформаційного обміну у діловій сфері. Йдеться, отже, про третю групу причин, які сприяють поширенню чуток в управлінні та бізнесі, - соціокультурну. На суб'єктів ділового спілкування соціокультурне середовище впливає не тільки безпосередньо, загальною інформацією, яка утворилася в процесі її обміну, але й через засоби комунікації (вербальні чи невербальні), усталені в конкретному комунікативному просторі правила спілкування, моральні норми взаємодії, звичаї, традиції, мовленнєві ритуали тощо.
Акцент на соціально-культурні аспекти комунікації дуже важливий. Ю. Лотман підкреслює, що код має багатомірну ієрархію. І навіть твердження, що обидва учасники комунікації послуговуються тією ж природною мовою (англійською, французькою, українською, арабською, китайською тощо), ще не забезпечує тотожності коду. Для цього

 
 

Цікаве

Загрузка...