WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Чи є „вибрана верства” України символом української політичної нації? - Реферат

Чи є „вибрана верства” України символом української політичної нації? - Реферат

духовно-культурне відродження нації: цілковито відмовитися від бездуховно-культурних "надбань" минулого (радянського), так само, як і віднинішніх "духовних" "надбань" цинічної, корумпованої, бездуховної української буржуазії.
Ведучи мову про національну державу, мусимо зауважити, що вона, держава, має забезпечувати життєві інтереси усіх верств і станів, тобто всієї нації. Слід мати на увазі, що в Європі, та й у решті світу, характерною ознакою більшості незалежних країн є наявність кількісно переважаючого одного етносу в їх межах [2, c. 33]. Бачимо, що сучасна Польща заселена переважно поляками, Німеччина - німцями, Франція - французами, Україна - українцями і т. д. Причому цікаво, що етнічні меншини можуть злитися з основною нацією у справі державотворення, не втрачаючи своєї етнічної самобутності. Хоча історія знає випадки, коли окремі державні утворення силою утримували в собі певну кількість країн, населених окремими етносами, яким не дозволялоося будувати власну державність. Це були здебільш імперії, історично приречені на розпад (Велика Британія, СРСР та ін.).
Важливо, щоб ми спромоглися виробили власну, українську економічну мудрість, враховуючи складні соціальні, політичні, економічні, демографічні, екологічні, історичні та психологічні чинники, для піднесення України до рівня сучасних розвинених націй. Без вибудовування національної держави Україна ніколи не зможе стати поважною європейською країною. В новій Європі (ЄС) немає місця для народу, що не пройнявся почуттям єдності, згуртованості на основі мови, традицій, культури, а лишається роз'єднаною "етнічною масою". Зайвого клопоту - "міжетнічних конфліктів" ніхто в Європі не бажає.
Більшість економістів зі світовим ім'ям (серед них Дж. Робінзон, Г. Мюрдаль) обґрунтовують політику тісного зв'язку економіки з національною ідеєю, культурою, нацією, нацією-державою. Б. Рассел свого часу писав, що людство живе у складнощах ідей, але найскладнішою є породжена людством ідея національна. Історичний досвід етнонаціонального розвитку вчить, що коли великі імперії розпадаються, то утворюються нації-держави (Англія, Франція, Іспанія і т. д.), а в процесі їх розвитку народжується ідея "політики національного розвою". Ця ідея базується і формується в такому інституті, як нація-держава. Безпрецедентним в історії людства є фантастичний економічний успіх країн Південно-Східної Азії, які спираються на національну ідею, сформовану в нації-державі.
Мусимо пам'ятати й таку істину: жоден іноземний спеціаліст не має того досвіду, що його мають у своїй країні її корінні жителі. Тому якщо хочемо бути успішними у своїх реформах, то потрібно готувати власних спеціалістів, які б знали практику вітчизняного господарювання й уміли інноваційно запроваджувати його та гуманно, високодуховно, толерантно утверджувати етнополітику.
Зрозуміло, що іноземна технічна допомога в розумних межах необхідна, вивчення і творче засвоєння зарубіжного досвіду безумовно корисне. Але до певної межі! Економічні успіхи тієї чи іншої країни залежать від того, чи вдається національну ідею, патріотизм, національне економічне мислення поставити в центр політики державної управлінської еліти. В Україні поки що цього не сталося.
З огляду на необхідність налагоджувати плідний діалог між традиційними для українського суспільства цінностями і культурними загальнолюдськими інноваціями, зумовленими, зокрема, глобалізаційними процесами, українська національна ідея має набути творчого розвитку. Саме через діалог між традиціями та інноваціями, що сприятиме конструктивному синтезу ідей, стратегій, теоретичних розробок альтернативних, а іноді й протилежних ідеологічних напрямків, стає можливою консолідація українського суспільства та утвердження політичної нації, а відтак і подальший демократичний розвиток, внаслідок чого створюються умови для вільного розвитку всіх етносів України.
Знання про роль національної ідеї в економічній теорії і практиці в Україні мусить спиратися на новітні політичні й економічні знання. Нове в науці - це правильне осмислення нацією людського капіталу. Так, на Заході окремі прогнозисти-економісти осмислюють для себе проблему, що людський капітал у вигляді знань, середньої (фахової) та вищої освіти, науково-дослідний потенціал, про який піклується нація-держава, стає основним джерелом багатства. Ось чому прикро, що ми, готуючи цей капітал, віддаємо його іншим. За дванадцять років Україну залишило близько 7 мільйонів чоловік.
Головними дійовими особами на кону розвитку соціального і людського капіталу є вчителі, науковці, висококваліфіковані державні службовці, інженери, зайняті на сучасному виробництві. Саме вони і нація-держава можуть забезпечити Україні успішну мобілізацію того, що є найважливішим, - динамічне економічне, політичне, духовне й культурне піднесення та відродження.
Політичні інститути, сфера культури формують людський капітал. Водночас вони тісно пов'язані з національним фактором, бо саме національний чинник об'єднує культуру кожного народу. А культура, як і освіта, потребує загальнодержавної підтримки. І тут ми маємо великі проблеми. Особливо непокоїть низький рівень політичної культури молоді.
Дуже важливо, щоб держава користувалась пієтетом у суспільстві. Небезпека в тому, що державу, її управлінські структури опанувують клани з їх вузькими, егоїстичними інтересами. Справи у нас підуть добре, коли державою управлятимуть творчі, винахідливі, високодуховні люди - фахівці і патріоти, а не шахраї та підлабузники, яких нині безмір.
Варто подумати і над тим, щоби при доборі кадрів в урядові структури враховувалися етнонаціональні аспекти - наша політико-управлінська еліта має бути поліетнічною. І вона, безперечно, має бути не тільки високопрофесійною, але й патріотично налаштованою, без "квартирантської психології". Адже чого чекати від високого посадовця, який надбані в Україні капітали тримає в банках іншої держави?
За існуючими прогнозами, надходження прямих іноземних інвестицій в Україну до 2015 року має зрости (порівняно з 2003 роком) в 4 - 5 разів і скласти 1,5 - 2,0 мільярда доларів США за рік. Минулого року приріст іноземних інвестицій склав майже 1,2 мільярда доларів. Так що йдеться про цілком реальну перспективу. "Ми накопичили, - стверджує Президент Л. Кучма, - вагомий досвід макроекономічної стабілізації - основи інвестиційної привабливості української економіки" [7, с. 24]. Це все добре! Але пора і нашим багатим людям вкладати свої капітали в українську економіку. Як на сьогодні, це ще гостра проблема, над якою мають замислитися високі урядовці.
Українські інтелектуали аналізують нинішнє становище, відтак народжується непростий діалог щодо стану нашого суспільства. Аксіома: з авансцени суспільно-політичного життя за останні п'ять - сім років фактично було усунуто українську інтелігенцію (маю на увазі
Loading...

 
 

Цікаве