WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування ціннісно-мотиваційної сфери особистості студента - Реферат

Формування ціннісно-мотиваційної сфери особистості студента - Реферат

проявляється в політичній психології та інформації як певні політичні емоції. На думку російського психолога О. Лазурського, "індивідуальність людини визначається не лише своєрідністю її внутрішніх психічних функцій,наприклад, особливостей її пам'яті, уяви і т. д., але в не меншій мірі і її ставленням до оточуючих її явищ - тим, як кожна людина реагує на ті або інші об'єкти, що вона любить чи ненавидить, чим цікавиться і до чого байдужа" [6, с. 57];
· діяльнісний, який реалізується у різних формах соціальної активності і пов'язаний із самореалізацією особистості. Адже особистість не лише асимілює соціальну програму, але й певним чином робить в неї свій власний вклад. Саме цей і визначає цінність особистості для суспільства [7].
Змістова частина політичної освіти зумовлює вибір оптимальних технологій засвоєння її студентами. Необхідно врахувати специфіку освітнього процесу: взаємодоповнюваність та взаємодію двох явищ: розвиток студента передбачає і постійний саморозвиток викладача. В процесі навчально-виховної взаємодії потрібно врахувати, що соціальна взаємодія суб'єктів має опосередкований характер. У цьому процесі відбувається обмін інформацією, типами діяльності і спілкування, ціннісними орієнтаціями, соціальними установками. Сам процес взаємодії являє собою діалог педагогів і студентів. Його ефективність визначається тим, які особистості в ньому беруть участь, наскільки вони усвідомлюють себе особистостями і готові сприйняти та побачити особистість в партнерові по діалогу. Процес саморозвитку багато в чому визначається різноманітною діяльністю та середовищем, яке є обов'язковою умовою зростання і розвитку студента [8, с. 131].
Розглядаючи навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі крізь призму його впливу на політичну соціалізацію студентів, необхідно врахувати цілу низку феноменів психологічного порядку:
· інтелектуальна та особистісна готовність до сприйняття нових знань, в тому числі й політичних понять;
· можливість створення умов для формування навичок і принципів орієнтування особистості в соціально-політичному просторі;
· індивідуальні можливості і особливості інтеграції особистості в сферу багатокомпонентних відносин "особистість - освітнє середовище - соціально-політичне середовище".
Результатом реалізації політичного виховання на засадах особистісно-орієнтованих гуманістичних освітніх технологій повинна бути особистість студента, якій притаманні певні позитивні якості:
· розуміння власної сутності як потенціалу постійної самоактуалізації та самореалізації;
· критичність, неконформність, самостійність політичного мислення;
· здатність до саморозвитку, самовиховання і політичної освіти;
· висока культура політичного спілкування;
· здатність протистояти політичним маніпуляціям;
· здатність до оволодіння культурними, моральними та політичними цінностями;
· відчуття внутрішньої свободи та здатність нести відповідальність за власні дії.
У зв'язку з цим нагальною необхідністю є перехід від авторитарної та традиційної (соціоцентричної) концепцій навчально-виховного процесу до концепції гуманістичного, особистісно-орієнтованого виховання, яка найбільше відповідає вимогам сьогодення.
Авторитарний підхід розглядає людину як пасивного учасника, на якого спрямовані зовнішні впливи навчального та виховного характеру. Традиційна система навчання, як відзначав ще В. Сухомлинський [8], заснована на соціоцентричному підході. Головною метою розвитку особистості визначається її формування з позицій максимальної суспільної корисності.
Сучасна парадигма гуманістичного, особистісно-орієнтованого підходу базується на ідеї самоцінності особистості, її духовності та здатності до самореалізації. Головним завданням навчально-виховного процесу у вузі є створення умов для оптимального розвитку особистості студента. Забезпечення досягнення цієї мети повинна взяти на себе організація навчально-виховного процесу, яка передбачає створення таких форм, методів і засобів навчання і виховання, які сприятимуть ефективному розвитку та саморозвитку особистості, в тому числі її пізнавальних процесів, особистісних і духовно-моральних якостей, зацікавлення і бажання брати участь у такому навчально- виховному процесі [6, с. 128 - 129].
Таким чином, в умовах постіндустріального суспільства, якому притаманні динамізм відносин, інтенсифікація інформаційних та комунікаційних процесів, істотна соціальна, економічна рухливість та складність політичних відносин, пріоритетною галуззю суспільства і держави стає соціальний інститут навчання і виховання.
Оволодіння політичними знаннями, вміння та готовність застосовувати їх на практиці є необхідною умовою успішної взаємодії кожної особистості з іншими людьми та державою, є основою розуміння причинно-наслідкових зв'язків політичних процесів та їх суті. Без засвоєння політичних знань і політичної культури особистість ризикує стати розмінною монетою в політичній грі, перетворитися на об'єкт маніпулювання і поневолення з боку більш активних суб'єктів політичних відносин.
Внутрішній потенціал демократичного суспільства є відображенням того потенціалу, який несе в собі молоде покоління і який реалізовуватиметься в недалекому майбутньому. Вищі навчальні заклади традиційно є носіями передової суспільної думки, саме тому навчально-виховному процесу в них відводиться особлива роль у формуванні розвиненої, соціальноактивної творчої особистості, яка визначатиме економічний, соціальний і політичний прогрес українського суспільства.
Література:
1. Аза Л. В. Воспитание как философско-социологическая проблема. - К.: Наукова думка, 1993. - 131 с.
2. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - К.: Телепрескорпорація "Республіка", 1998. - 152 с.
3. Іванов М. Що таке "громадянська" і що таке "політична" освіта? // Політичний менеджмент. - 2003. - № 2.
4. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования игры и дискуссии (анализ зарубежного опыта). - Рига: НЛЦ "Эксперимент", 1995. - 176 с.
5. Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера. - Київ: Тандем, 2002. - 584 с.
6. Лазурський А. Ф. Очерк науки о характерах. - М., 1995.
7. Ломов Б. Ф. О роли практики в общей теории психологии // Вопросы психологии. - 1971. - №1. - С. 12-21.
8. Лопова О. В., Титаренко Ю. И. Социализация и профессиональное образование личности. - Барнаул: Академия экономики и права, 2001. - 335с.
9. Рябов С. Г. Структура і функції знань про політику // Політичні питання. - 1994. - №1. - С. 167-169.
10. Сухомлинский В. А. Рождение гражданина. - М.: Молодая гвардия, 1979. - 335 с.
11. Тоффлер А. Футурошок. С.-Пб., 1997. - 455 с.
12. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве