WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування ціннісно-мотиваційної сфери особистості студента - Реферат

Формування ціннісно-мотиваційної сфери особистості студента - Реферат


Реферат на тему:
Формування ціннісно-мотиваційної сфери особистості студента
Політична соціалізація особистості здійснюється через цілий спектр інститутів - загальноприйняті соціальні норми, традиції, звичаї, сім'ю, а також через державні і громадські заклади та організації. Завдання, які постають перед соціальними інститутами, не постійні. Вони обумовлюються соціально-політичним замовленням певної історичної доби. Особлива ніша в процесі політичної соціалізації належить системі освіти, основним призначенням якої є попередження та корекція негативних факторів розвитку майбутнього суспільства на основі сучасних прогнозів.
Початок нового тисячоліття - це не тільки хронологічний рубіж в історії, а й час переходу до нового розуміння соціально-політичного життя, визначення нових орієнтацій і стратегій поведінки в соціально-політичному просторі. Специфіка цього переходу логічно висуває особливі вимоги й до освітянської галузі, до об'єму, різноманітності, актуальності та якості політичних знань, що їх отримує молодь в навчальних закладах, та до ціннісно-мотиваційної сфери особистості, яка формується переважно під впливом навчально-виховного процесу.
Відомий філософ, лауреат Нобелівської премії А.Тоффлер, характеризуючи постіндустріальне інформаційне суспільство, зазначає, що такі риси сучасної освіти, як суворо регламентоване життя, авторитарна роль вчителя, нехтування індивідуальністю перетворили свого часу публічну освіту на досить досконалий інструмент. Але завтрашній день вимагає не мільйонів поверхово начитаних людей, не лише одержання інформації, а й уміння оперувати нею. Перш за все студенти повинні навчитися ревізувати старі ідеї, модернізувати їх, змінювати себе [11].
Нова парадигма гуманізації освіти переносить акценти навчання на особистість студента та забезпечення умов його саморозкриття, на активне засвоєння ним способів пізнавальної діяльності. Освітній процес повинен відповідати потребам і запитам особистості, навчити людину оцінювати інформацію, класифікувати її, розглядати з різних точок зору і застосовувати для максимального використання знань у практичному житті.
Нове суспільство потребує нових, динамічних, адаптованих до соціальних потреб технологій в галузі освіти. Ще наприкінці 70-х років минулого століття було сформульовано уявлення про два основні типи навчання:
· підтримуюче (maintenance learning) - яке забезпечує ретрансляцію та спадковість соціокультурного та соціополітичного досвіду. Воно традиційно притаманне як шкільному, так і вузівському освітянському процесові;
· інноваційне (innovative learning) - яке стимулює і вносить інноваційні зміни в існуючу культуру та соціальне середовище. Таке навчання активує творчий пошук на основі набутого раніше досвіду і в такий спосіб збагачує суспільство новими знаннями [3].
Особливої уваги в системі виховання особистості, яка б відповідала вимогам часу, заслуговує проблема політичного виховання, яка, на жаль, залишається однією з найменш досліджених вітчизняними науковцями. На особливій важливості цього аспекту наголошував ще видатний мислитель ХІХ століття А. Токвіль, чиї ідеї залишаються актуальними й сьогодні. На думку А. Токвіля, "оновлений світ" потребує "нової політичної науки", основи якої закладено у формуванні демократії. Оскільки суспільний лад є справою всіх, політичне виховання належить до основних людських потреб і стосується моральних проблем, оскільки змушує слугувати собі духовні сили людини, одночасно вимагаючи від неї звіту - саме від людини залежить, який політичний лад є бажаним чи можливим [5, с. 373].
Враховуючи проблеми, з якими зустрілась Україна в розбудові своєї молодої держави, необхідно наголосити, що така бажана нам демократизація суспільства можлива лише за умови активного розвитку процесів демократизації особистості. Реальні можливості досягнення цієї мети - у відповідній організації навчально-виховного процесу у вищій школі, яка завжди була осередком передової наукової та суспільно-політичної думки. "Коли справа стосується перебудови свідомості та психології людей, виховання може, а іноді навіть і повинне випереджати тенденції, що обумовлюються розвитком суспільства. Але для цього треба мати чітке уявлення про ті різноманітні зв'язки, що виникають між суспільством і особою. Лише за такої умови можна надати належної спрямованості виховному процесові, що здійснюється" [1, с. 16] .
Підкреслюючи суть виховання як однієї з базових складових соціалізації особистості, С. Гончаренко визначає його як "процес цілеспрямованого систематичного формування особистості, що зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох факторів. У широкому розумінні слова виховання - це вся сума впливів на психіку людини, спрямованих на її підготовку до активної участі у виробничому, суспільному та культурному житті суспільства" [2, с. 35].
Політичне виховання та політична освіта розглядаються нами як одна з неодмінних складових процесу виховання, метою якого є формування громадянської особистості - повноцінного члена суспільства. В умовах демократизації виникає необхідність в появі творчої, активної особистості, якій притаманні здатність до критичного мислення, прагнення до самоосвіти та безперервного особистісного зростання.
В основу політичного виховання повинні бути покладені такі основні принципи:
· принцип духовності (визнання провідного значення духовних, загальнолюдських цінностей);
· принцип індивідуально-особистісного підходу (визнання неповторності та унікальності кожної особистості, врахування і повага її неповторності);
· принцип єдності свободи і відповідальності (визнання людини суб'єктом власного особистісного розвитку, визнання свободи особистісного вибору і відповідальності за нього самою особистістю).
Як стверджують вчені, політичне виховання включає в себе три компоненти:
· раціональний, пов'язаний із засвоєнням політичної інформації. Він знаходить своє відображення в політичній освіті, яка забезпечує необхідний мінімум політичних знань. С. Рябов пропонує трактувати політичні знання як знання про історію вітчизни і суспільство взагалі, про державні та національні символи й атрибути, чинну політичну систему та головні принципи демократизму, процедури і способи їх здійснення, головні конституційні та законодавчі регламентації суспільно-політичного процесу, права і обов'язки громадян і держави, умови їх здійснення та захисту тощо. [9]. Вищий рівень оволодіння політичними знаннями передбачає ознайомлення з різними течіями сучасної світової філософсько-політичної думки, ознайомлення з політичними програмами і стратегіями дій партій, уміння аналізувати й критично оцінювати суспільно-політичні події, використовуючи отримані політичні знання;
· емоційний, який
Loading...

 
 

Цікаве