WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування та реалізація духовно-творчого потенціалу студентства - Реферат

Формування та реалізація духовно-творчого потенціалу студентства - Реферат


Реферат на тему:
Формування та реалізація духовно-творчого потенціалу студентства
Демократичні перетворення в українському суспільстві пов'язані, насамперед, з розгортанням економічних, політичних, соціокультурних процесів та формуванням принципово нових соціальних відносин. В цих умовах особливого значення набуває проблема зміни пріоритетів: на перший план виходить не держава чи певна соціальна спільнота, а людина. Трансформація традиційних структур соціального, психологічного і культурологічного характеру викликає серйозні зміни в орієнтаціях та установках молоді, зокрема - студентської. В її середовищі відбуваються пошуки нового сенсу життя, формуються нові потреби, інтереси, змінюються мотиви інтелектуальної та соціально-професійної діяльності. Це складні процеси, до яких суспільство має проявляти щонайбільше уваги. Адже від рівня інтелектуального, духовно-творчого потенціалу студентської молоді - майбутньої національної еліти - багато в чому залежать зміст і динаміка суспільного прогресу.
Повторимо: процеси, що відбуваються нині в студенстському середовищі, дуже не прості. Адже коли "лейтмотивом сучасної соціальної свідомості стає криза, а не прогрес" [1], то генеруються такі небезпечні явища, як руйнація культурних традицій та моральних цінностей, втрачається віра у справедливість і гуманність. Відтак набуває актуальності вивчення різнопланових проблем молоді шляхом аналізу особливостей її соціалізації.
Духовно-творчий потенціал студентської молоді - один із найцінніших ресурсів країни. Як і інші життєво важливі ресурси, його потрібно формувати, плекати й раціонально використовувати. У зв'язку з цим постає проблема діагностики (на науковій основі) збагачення та реалізації знань, умінь, навичок і творчих здібностей студентства. Зрозуміло, що розв'язати таке непросте завдання можна тільки за умови концентрації зусиль фахівців різних галузей науки, професорсько-викладацького складу вузів, педагогів загальноосвітніх шкіл, активістів громадських організацій та об'єднань. Передусім постає проблема створення нової системи народної освіти, яка б базувалася на національно-культурних традиціях і враховувала досягнення вітчизняної і світової науки. Усвідомлюється також необхідність формування нової педагогічної парадигми, яка передбачала б зміну методологічних орієнтирів, визначала нову стратегію і тактику педагогічного процесу. Усе це вимагає радикальної переорієнтації методик навчання, спілкування та духовно-творчої діяльності студентської молоді у нових вимірах соціального часу й простору демократичної держави.
Розпад цілісної картини соціального розвитку індивіда, групи та спільноти на окремі елементи підсистеми - емпіричну й теоретичну, описову та пояснювальну - створює ситуацію, в якій уже досить складно визначити сам предмет наукового аналізу. Відбувається його редукція, яка декларується необхідністю розвивати міждисциплінарні дослідження з використанням відповідних методик, технологій та інструментарію суміжних дисциплін.
З іншого боку, брак обгрунтованих концепцій розвитку потенціалу учнівської та студентської молоді, необхідність їх поновлення і трансформації в нових, досить складних та наповнених суперечностями умовах посттоталітарного періоду ускладнюють проникнення методології у піраміди нагромаджених емпіричних фактів, статистичних розробок і моделей процесів пізнання та спілкування.
Безперечно, вирішення таких складних питань повинно відбуватися у відповідності до сформованих дослідницьких традицій, які вирізняються незаангажованістю політичних, ідеологічних і владно-корпоративних компонентів у вивченні молодіжних проблем, а також конфігурацією обґрунтованих й адекватних предметові дослідження методологічних засад соціально-педагогічної діагностики - кутів зору, методів, принципів та категорій.
Проблема вивчення духовно-творчого потенціалу особи, його формування та реалізації - винятково актуальна і розв'язання її є одним із фундаментальних напрямків психології, соціальної педагогіки та соціології. Ця проблема має багато парадигм, найвідомішими з яких є психоаналітична, біхевіористська, соціально-діяльнісна, гуманістична, когнітивна, структурно-функціональна та системна, які відображають різні концептуальні підходи до обґрунтування теорії особистості [2].
Поняття "потенціал" має багато значень (зокрема - "потенціал особистості", "трудовий потенціал особистості", "соціальний потенціал"), що репрезентує різнорівневі характеристики диспозиції особистості в соціальному часі й просторі. Так, О. Стаканова розглядає "трудовий потенціал" у ширшому аспекті - як психофізіологічний: здібності та нахили людини, стан її здоров'я, працездатність, тип нервової системи; виробничо-кваліфікаційний: обсяг загальних та спеціальних знань, трудових навичок та вмінь, які обумовлюють схильність до праці певної якості; особистісний потенціал - рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси тощо [3].
В. Тарасенко вважає, що такі окремі "галузеві" визначення входять до об'ємніших понять, як, наприклад, "соціальний потенціал", що характеризує сукупну енергію населення, яка проявляється під дією певних мотивів і стимулів [4]. Реалізація енергетичного потенціалу конкретної соціальної когорти також залежить від рівня сформованих потреб, домінуючих інтересів та нормативно-етичних норм, стандартів.
На думку О. Вишняка, трудовий потенціал особистості репрезентує сукупність її здібностей, знань, умінь і навичок, які дозволяють їй виконувати роботу певної складності, кваліфікованості та з певною ефективністю й інтенсивністю [5]. Дослідник стверджує, що головними елементами структури потенціалу є психофізіологічний та професійно-кваліфікаційний компоненти.
В. Тарасенко пропонує розглядати трудовий потенціал у контексті масового споживання як специфічного соціального інституту в досить конкретній площині сукупних можливостей та здібностей індивіда до споживання певного якісного рівня, який створює відповідний споживацький ефект [6]. Автор вважає, що, насамперед, це внутрішні можливості, опосередковані сукупністю рис споживача, що впливають на його здібності споживати. Водночас спрямованість споживання репрезентується завдяки прояву потреб, бажань, орієнтацій та інших якостей індивіда. Споживча сила, на думку автора концепції, є основою споживацького потенціалу, в якому функціонують усі вихідні потенції споживача. Вчений пропонує розглядати компонент споживчого потенціалу в ракурсі загальної культури людини, від рівня якої залежить уміння користуватися речами та цінностями, інформацією та знаннями, які сприяють успішнішому прилученню до матеріального та духовного багатства суспільства й цивілізації [7]. Слід зазначити, що чим вищий рівень споживання ресурсів спостерігається в суспільстві, тим ширші можливості має споживач і тим потужніший потенціал його можливостей, здібностей, потреб і цілей.
Потужність потенціалу повною мірою
Loading...

 
 

Цікаве