WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феномен особистісної зрілості - Реферат

Феномен особистісної зрілості - Реферат

будь-яку інформацію і створювати власне розуміння і картину світу. Разом з автономністю домінантами пропріуму є життєва філософія, креативність і відповідальність. Життєва філософія містить опис цінностей, мотивів і спрямованостей особистості.
Оригінальність зрілої особистості виявляється у тому, що для неї креативність і відповідальність можуть виступати єдиним конструктом. Важливо, що відповідальність для зрілої людини - це не "трафаретна слухняність, педантична виконавчість, монотонна впорядкованість" (М. Покрасс), а ініціатива самоздійснення, творчого способу життя. Це відповідальність за те, щоб бути: бути продуктивним, компетентним, унікальним. Тому креативність як оригінальність вирішення задач (в тім числі й життєвих) виявляється у зрілої людини в умінні бути самою собою, а не в демонстративному бажанні справляти враження чи у показній оригінальності.
Особистісна зрілість обґрунтовує природну унікальність. Можна сказати, що діада "креативність - відповідальність" є особливою цінністю, що відображає пропріативне прагнення, тобто постановку життєвих цілей і відчуття того, що життя має сенс. Відповідальність пов'язана з головним мотивом життєвої філософії - мотивом оцінки свого потенціалу, а креативність - з мотивом самоповаги. Такі факти можна описати крізь призму відповідальності зрілої людини зрозуміти сферу застосування своїх умінь. Причому сфера і засоби діяльності мають відповідати внутрішній системі цінностей. Відтак є можливість через діаду "креативність - відповідальність" описати пропріативне прагнення як відчуття того, що життя має сенс. Фоном для опису взаємозв'язків цієї діади є фактори самозвинувачення і безсенсності існування. Самозвинувачення як характеристика самоставлення виявилося однією знайяскравіших акцидентних рис особистісно зрілої людини, попри те, що було помічено тенденцію зростання самозвинувачення з віком людини. Самозвинувачення тісно пов'язане з відповідальністю та контактністю, а також з синергічністю.
Суттєво, що зрілим людям властиво уникати вияву контактності. Як зазначали А. Маслоу та К. Роджерс, зрілі люди воліють виявляти теплоту, емпатію, уміння любити з людьми близькими. Відчуття сенсу чи безсенсності для них тісно пов'язується з можливістю знайти відповідь на актуальне питання "Хто я?" та відчути, що вони зробили усе можливе в конкретній ситуації саморозвитку чи досягненні певної мети.
Безсенсність існування була важливим внутрішнім фактором: вона позитивно корелювала з відповідальністю і контактністю, а також значущістю результатів і характеризувалося негативним взаємозв'язком з ініціативністю. Проблему сенсовості, як її бачить особистісно зріла людина, можна пояснити так. Особистісно зрілим людям не властивий відчай від безсенсності існування. Для них важливо зрозуміти себе і межі власних можливостей. Ці питання стають задачами, а не проблемами життя, оскільки зрілі люди виявляють ініціативність у спробі зрозуміти себе і як професіонала. Вони досить високо ставлять планку своїх досягнень і орієнтуються на високий рівень значущості результатів власної діяльності. Відповідальність за формування актуальних питань та їх вираження зрілі люди покладають на себе. Окрім того, вони уникають підходити до вирішення однієї проблеми різними шляхами, набуваючи життєвого досвіду у виборі відповідних ефективних методів. Вони вчаться у життя і поважають себе за це. Вірогідно, тому у зрілих людей низький рівень самозвинувачення.
Водночас лише близькі люди можуть поділяти особливості системи цінностей зрілої людини. Тому зрілі люди не прагнуть чи, можливо, не поспішають (уникають) довірятися багатьом особам, що виявляється у їх можливій неконтактності. Проте це не свідчить про їх егоїстичність і відчуженість. Підтвердженням тому є взаємозв'язок контактності з пізнавальним мотивом.
Отже, питання сенсовості зріла особистість формулює з цією відповідальністю. Це основне питання, яке вона прагне пояснити своєю життєвою філософією. За В. Франклом, сенс перебуває поза людиною. Можливо, воля людини до сенсу і є виявом завершити гештальт "зрілість". Вірогідно, саме "процес пошуку сенсу" робить людину синергічною, цілісною, наближеною до розуміння себе як сенсу свого життя. Проте для того, щоб знайти шляхи осягнення сенсу, необхідна креативність. Прагнення поважати себе за добре виконану справу життя - осягнення його сенсу - спонукає людину до самостійних, автономних дій. Адже зрозуміти сенс свого життя може лише вона. Так відбувається реверсія між відповідальністю і креативністю: від спроби осягнути сенс, що неможливо апріорі, до миттєвого відчуття сенсовості і постановки нових задач самовдосконалення, що, у свою чергу, породжує необхідність усвідомлення своєї нової цілісності, яка бачить питання сенсу з іншого боку.
Окрім невисокого рівня контактності, зрілим людям, як з'ясувалося, притаманний помірний рівень толерантності. Вірогідно, контактність і толерантність можна більше віднести до рис соціальної зрілості, ніж особистісної. Цим припущенням можна пояснити і неяскравість вияву цих рис у пропріумі зрілої особистості, а також те, що фактор толерантності не пройшов до загального кластера.
Цікаво й те, що толерантність включається до пропріуму через мотив вольового зусилля, який, у свою чергу, пов'язаний із самоприйняттям і відповідальністю. Можна припустити, що зріла людина, розуміючи свою схильність до автономізації і, внаслідок цього, недостатню толерантність до інших, свідомо, вольовим зусиллям змушує себе бути більш терпимою і до оточуючих, виявляти до них більше зацікавлення.
Враховуючи факторну значущість, доцільно окреслити таку черговість і напрямки впливу: толерантність через вольове зусилля активує відповідальну позицію зрілої людини стосовно інших людей (наприклад, відповідальність за близьких або відповідальність посередника). У свою чергу, це відображається на рівні самоприйняття і цілісності зрілої особистості. Вона відчуває свою автентичність через порівняння з іншими, через прийняття власних субособистостей, які реалізуються у спілкуванні з оточуючими. Отже, толерантність можна назвати категоричним імперативом особистісно зрілої людини.
На користь цієї думки маємо ще один аргумент. Складові децентрації - емпатія і егоцентричність - розмістилися у структурі пропріуму обабіч його реверсивного центру. Егоцентричність з боку "екстернальних" факторів, що пов'язують зрілу людину із "зовнішнім" світом - відповідальність, глибинність переживань, контактність, життєва філософія. А емпатія - з боку "інтернальних" факторів - автономність,
Loading...

 
 

Цікаве