WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феномен особистісної зрілості - Реферат

Феномен особистісної зрілості - Реферат

потенціалом негативним, який К. Юнг називає Тінню [4, с. 74]. Хоча, за О. Хухлаєвою [12, с. 109], екзистенційна криза є нормою для періоду зрілості і часто ускладнюється кризою ідентичності.
Кризу ідентичності визначають як особливу ситуацію, коли більшість соціальних категорій, за допомогою яких людина визначає себе і своє місце у суспільстві, здаються такими, що втратили свої межі і цілісність [1, с. 280]. Розвиток ідентичності, за Е. Еріксоном [9, с. 40], має вісім стадій, кожна з яких потенційно містить можливості для формування дихотомії новоутворень. Гармонійне формування особистості визначається інтеріоризацією позитивних цінностей і конструктивних уявлень людини про себе. У період з 12 до 20 років, за Е. Еріксоном, остаточно формується его-ідентичність, тобто зростаюча впевненість індивіда в тому, що його здатність зберігати внутрішню тотожність іцілісність узгоджується з його тотожністю і цілісністю, наданими іншими.
У нашому розумінні, его-ідентичність вибудовується на основі зіставлення соціальної ідентичності та особистісної ідентичності. Соціальна ідентичність, як спосіб співвіднесення людиною себе з оточуючим світом, виявляється у прагненні причетності. Особистісна ідентичність як спосіб, у який людина включається у світ загальнолюдських цінностей (К. Островка), виявляється через Я-концепцію. Людину, здатну пережити его-інтеграцію, Е. Еріксон [4, с. 258] описав як таку, що навчилася думати про інших, адаптуватися до поразок і перемог, неминучих на життєвому шляху. Деякі науковці [12, с. 109] вважають, що саме під час кризи ідентичності у людини з'являється можливість осягнення сенсу, а саме того, що "сенсом є вона сама" [11]. Водночас, на думку Goffman, зустріч "образу-Я" і образу тієї ж людини, створеного іншими (public image), - це завжди драма, причому з важко передбачуваним наслідком [3, с. 35]. На думку автора епігенетичної теорії, дихотомією базових новоутворень для підліткового та юнацького періоду (12 - 20 років) є "его-ідентичність" - дифузність ролей. На думку Archer (1982 р.), криза ідентичності відбувається у пізній юності, а більше 30 % досліджуваних продовжують пошуки ідентичності до 24 років. Інші дані свідчать, що підлітки, які після закінчення школи починають самостійне трудове життя, раніше, ніж їхні ровесники-студенти, віднаходять ідентичність его, а навчання у коледжі може на деякий час сповільнити процес формування ідентичності его. Продовжуючи логіку вибудови его-ідентичності на основі співставлення соціальної та особистісної ідентичності, в межах цієї статті ми схильні конкретизувати базову дихотомію означеного вікового періоду як "зрілість - інфантильність". Отже, феномен особистісної зрілості закриває континуум его-ідентичності ("особистісна зрілість - інфантильність"). Сформованість его-ідентичності виявляється у можливості усвідомлення людиною існування онтологічного ядра особистості, незалежного від зовнішнього світу. Тобто людина стає здатною не тільки до самовизначення через ототожнення себе з чимось (норми суспільства або те, як вона сприймається суспільством), а стає автентичною через співвіднесення себе з собою. На нашу думку, онтологічним ядром особистості або сформованою особистістю структурою, що забезпечує людині можливість прийняття власної сенсовності, самоцінності, є особистісна зрілість.
За твердженням А. Асмолова, чим зрілішою стає особистість, тим частіше вона зустрічається з проблемою вибору. При цьому їй стає підвладним перестати бути продуктом власного досвіду. А. Леонтьєв [1, с. 345] підкреслював, що на межі зрілості докорінно змінюється "механізм" формування особистості. Вчений [6; 7] описав цей механізм як самодетермінацію - центральний механізм становлення особистісної зрілості, її головний ефект, що виявляється у володінні особою інструментами власного світогляду, у взаємоактивації свободи і відповідальності. А. Анг'ял вважав самодетермінацію протилежністю гомономії - "самодетермінація проти відмови від себе". Самодетермінація, на нашу думку, активізує процес особистісної трансформації, який, за В. Козловим, є однією з тенденцій особистості поряд з консервативною і експансивною тенденціями. В ході трансформації особистість набуває завершеності й цілісності. Це піднімає людину ще на один щабель у саморозвитку і водночас збагачує її особистісний потенціал, що ставить зрілу особистість перед наступним вибором на користь самовдосконалення. Особистісна зрілість стає особистісною структурою, на якій грунтується особистісний потенціал у критичних життєвих ситуаціях.
У схемі, що подає особистісну зрілість як динамічну особистісну структуру, важливими є такі аспекти: 1) особистісна зрілість є критерієм особистісного зростання і тому не характеризує його безпосередньо. Наприклад, особа з низьким рівнем особистісної зрілості зростатиме як особистість лише за організованих ззовні сприятливих обставин і, вірогідно, зовнішньої мотивації. Особа з високим рівнем особистісної зрілості сама організовує ситуації саморозвитку; 2) особистісна зрілість є виявом особистісного потенціалу. Тобто життєстійкість людини забезпечується сформованістю особистісної зрілості як певної особистісної структури, важливої для его-ідентичності і тому стійкої під тиском екзистенційної тривоги; 3) самодетермінація є феноменом особистісної зрілості. Вона характеризує особистість як систему, що самоорганізується і виявляється у володінні людиною інструментами власного світогляду - свободою і відповідальністю. Іншими словами - здатністю до самостворення.
На цьому етапі теоретичного дослідження було здобуто критичну масу інформації щодо проблеми особистісної зрілості. Це спонукало уточнити визначення поняття. На грунті проаналізованих джерел скомпільовано таке визначення особистісної зрілості: особистісна зрілість - це психологічне новоутворення зрілого періоду життя людини у вигляді онтологічного ядра особистості, важливого для его-ідентичності. Вона є одночасно критерієм особистісного зростання та виявом особистісного потенціалу людини, тобто її життєстійкості у здійсненні своєї життєвої стратегії. Особистісна зрілість характеризується феноменом самодетермінації і у кризових ситуаціях забезпечує людині можливість вибору.
Теоретичним обґрунтуванням емпіричного дослідження феномена особистісної зрілості були дані наукової літератури про те, що: 1) особистісна зрілість - це сформована особистісна структура, яка є виявом особистісного потенціалу і критерієм особистісного зростання людини (Д. Леонтьєв); 2) головним феноменом особистісної зрілості є феномен самодетермінації (Д.
Loading...

 
 

Цікаве