WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феномен особистісної зрілості - Реферат

Феномен особистісної зрілості - Реферат

наступних рис можна говорити саме про особистісно зрілу людину. Все це дозволяє зробити висновок, що особистості, які самоактуалізуються, не обов'язково є особистісно зрілими. Водночас сама по собі самоактуалізація є одночасно і ознакою, і процесом кристалізації рис особистісної зрілості.
На основі аналізу літературних джерел з проблематики особистісної зрілості було представлено феномен особистісної зрілості у співвідношенні зособистісним потенціалом і особистісним зростанням людини. Доцільність цього зумовлювалася необхідністю відкоригувати уявлення про чітку "прив'язаність" особистісної зрілості до особистісного зростання людини та доповнити характеристику особистісної зрілості як вияву особистісного потенціалу (схема 1).
Особистісне зростання і особистісний потенціал - поняття, за допомогою яких можна описати прагнення зрілої людини до сенсу. Воно, як правило, є процесом, близьким до самоактуалізації особистості або тотожним їй. Д. Леонтьєв критично ставиться до терміна "особистісне зростання", коли підкреслює, що це скоріш метафора, аніж наукове поняття [6]. Враховуючи таке тлумачення, ми зупинилися на окресленні особистісного зростання як розгортання особистісного в особистості та актуалізації процесу саморозвитку за певних умов. Необхідність сприятливих умов для особистісного зростання свідчить про вплив соціального середовища на розвиток особистості. За цим критерієм примату соціального розвитку людини якісно іншим є поняття особистісного потенціалу, яке науковці пов'язують з поняттями самоатрибуції (І. Кон), самозміни (О. Шаповалова) і самодетермінації (Д. Леонтьєв). Отже, особистісний потенціал відображає міру долання особистістю заданих обставин, зрештою - долання нею самої себе [7].
Проте поняття особистісного зростання і особистісного потенціалу не протистоять одне одному. На нашу думку, наявність особистісного потенціалу забезпечує природність особистісного зростання. Людина розвивається та самоактуалізується за рахунок внутрішніх ресурсів, а не штучно, через переконування чи заохочення, тобто завдяки зовнішній мотивації.
За Д. Леонтьєвим, формою вияву особистісного потенціалу є феномен самодетермінації особистості - опосередкування одних цінностей, мотивів, життєвих відношень іншими [7]. Якщо самодетермінація є механізмом функціонування, формою вияву особистісного потенціалу, то мають бути властивості, які є його змістом. Такими складовими особистісного потенціалу бачимо обов'язок, сенс і віру. Особистісно зрілу людину можна назвати ресурсною людиною, яка сама у собі віднаходить сили для долання життєвих обставин і самої себе. Carknuff & Berenson називали таку людину "справжньою". Тріада внутрішніх ресурсів забезпечує особистісно зрілій людині компетентність у часі, тобто здатність бачити і відчувати своє життя цілісним. На нашу думку, обов'язок - це ставлення зрілої особистості до минулого, оскільки обов'язком вважається продовження чи завершення попередніх вчинків. Моральні обов'язки, взяті на себе, можуть утримати людину "на плаву" у той час, коли вона переживає кризу сенсу або віри. Віра розуміється як переконаність у власній правоті, нераціональне пізнання [5, с. 60], надія і сподівання - як місток у майбутнє. Людина, яка переживає тиск обов'язку, який їй важко прийняти, або брак сенсу у своїх діях, звертається до віри, щоб утвердитись у діяльності свого життєвого шляху. Сенс представляє момент теперішнього у житті людини, адже цей час з'являється і йде в минуле, у досвід. Головний сенс - сенс життя - через автобіографічну пам'ять об'єднує дискретний ряд особистісних смислів, що відображають цінності, переживання, індивідуальний досвід людини у значущі періоди життя. Особистісно зріла людина кожної миті свого життя прагне сенсу. Коли вона переживає екзистенційну тривогу, екзистенційну кризу чи екзистанційний вакуум [11], тобто безсенсовість своєї життєдіяльності, то може знайти тимчасове опертя в обов'язку (логічному продовженні початих справ) та у вірі як сподіваннях ірраціонально зрозуміти своє призначення.
Отже, обов'язок і віра можуть створити відчуття завершеності чи досягнення цілі, що так близько межують з поняттям сенсу. Внутрішні ресурси особистісно зрілої людини - обов'язок, сенс і віра - забезпечують їй продуктивне і автономне переживання кризових життєвих ситуацій. А. Маслоу писав, що люди, які самоактуалізуються, вільні від неврозів. Можна відзначити, що саме наявність внутрішніх ресурсів, що забезпечують компетентність у часі, утримують особистісно зрілу людину в рамках психічного здоров'я і, таким чином, дають їй підстави бути "синтезом можливого і необхідного" (Т. Титаренко).
Кожна криза обов'язку, сенсу, віри, на нашу думку, має своїм наслідком трансценденцію. Критичні життєві події є своєрідними "умовами потрясіння", під час яких формується новий погляд на дійсність (В. Ананьєв). Людина відчуває потребу у нових сенсах, у новому розумінні існуючих сенсів, норм, правил, настанов, у тому, що називають переосмисленням досвіду, рефлексією. Прагнучи зрозуміти саму себе, вона "сама задає собі норми і зв'язує себе ними" (Г. Марсель), "здійснює трансценденцію від себе як емпіричної індивідуальності до себе як самобутньої самості" (К. Ясперс). На думку С. Франка, таємниця особистості полягає саме у цій здатності підноситися над собою, бути по той бік самої себе. Відтак здатність до трансценденції дає можливість особистісно зрілій людині не потрапляти в ситуацію, а створювати самі ситуації для самовдосконалення, тобто бути власним "проектом" (А. Сартр).
Вихід за межі звичних життєвих правил, способів переживання особистісного сенсу відображається у екзистенційній кризі. Вона виявляється в тузі від неадекватної життєвої стратегії (Н. Хамітов). Саме в екзистенційній ситуації, за Д. Леонтьєвим [6], особистісний потенціал втілюється у вибір за можливості спертися на сформовану особистісну структуру. Вибір - одне з ключових понять екзистенційної психології, що являє собою "сформована особистісна структура", яка має високий рівень значущості для самовизначення людини у критичній життєвій ситуації.
На цьому етапі ми припустили, що йдеться про особистісну зрілість. Екзистенційну кризу Б. Херсонський [11] описав як кризу людського життя, яка сприймається людиною не як інтелектуальне відкриття, а скоріш як втрату того, що у неї було. На нашу думку, "те, що було" - це недієві у нових обставинах раніше прийняті норми і правила, що потребують корекції, а окрім того - Тінь людини, ті якості, які вона у собі заперечувала. Адже позитивний потенціал людини співіснує з
Loading...

 
 

Цікаве