WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феноменологія суб’єктної активності - Реферат

Феноменологія суб’єктної активності - Реферат

результативності, а також корекцію.
У психологічній літературі до основних механізмів, що сприяють розвитку суб'єкта, виділяються: зворотний зв'язок або конфронтація особистості зі своїм "Я"; інформація про себе у сприйнятті інших; розуміння і прийняття інших; відкрите висловлення своїх почуттів, усвідомлення потреби в комунікації і ступінь задоволеності нею. Зміст дії цих механізмів полягає у використанні внутрішніх психологічних ресурсів суб'єкта. А умовою запуску їх дії виступають механізми емоційної самопідтримки та спрямований самовплив на нейтралізацію негативного "Я". Низький рівень самооцінки, емоційно негативне ставлення до себе перешкоджають сприйняттю нової інформації, оптимальній роботі з власним "Я", загострюючи дію захисних механізмів.
У складній системі психологічних механізмів, що визначають життєдіяльність людини, виокремлюються й інші. У соціальній психології, наприклад, це механізми ідентифікації, емпатії, децентралізації, локусу контролю, динамічної рівноваги, соціально-психологічної рефлексії, каузальної атрибуції [24]. Безперечно, психологічні механізми мають різне функціональне навантаження, різну сферу дії, однак головним є те, що всі вони лежать в основі різних видів і форм активності людини. При цьому важливо зазначити, що джерелом активності суб'єкта виступає його система активно-пошукових ставлень до речей, знаків, подій, явищ, людей і самого себе. В просторі активного пошукового ставлення-самоставлення розкривається й формується смислове поле індивіда, яке містить домінантну квінтесенцію для його мобілізації та самоорганізації.
Специфічність саморозвитку, самоорганізації суб'єкта в тому й полягає, що в процесі становлення і розвитку людини активність, яка виникає у відповідь на тиск навколишнього середовища, змінюється на власну активність, спрямовану на пошук сенсу її життєдіяльності.
На основі розробленої В. Хайкіним моделі активності [24], що складається з п'яти компонентів (когнітивного, емоційного, оціночно-вольового, мотиваційного, поведінкового), пропонуємо таку структуру суб'єктної активності:
· когнітивний компонент суб'єктної активності, спрямований на створення образу "Я-концепції";
· емоційний, що приводить до формування позитивного глобального самоставлення;
· оціночно-вольовий, що виявляється в прагненні підвищити свою самооцінку, завоювати авторитет;
· мотиваційний компонент, що передбачає свідомий вибір певної лінії поведінки, розуміння відповідальності за наслідки власного вибору;
· поведінковий компонент, що характеризує зовнішню сторону активності та її реалізацію.
Таким чином, структура суб'єктної активності одночасно визначає самовизначення, самопізнання, самосвідомість особи та характеризує її реальний просторово-часовий рух, становлення, динаміку та розвиток.
Висновки
1. Активність є міждисциплінарною категорією, що має специфічне наповнення у кожній із сфер наукового та філософського тлумачення.
2. Психічна активність людини є способом, формою і мірою взаємодії суб'єкта із середовищем, у ході якого відбувається їх взаємна зміна, розвиток.
3. Діяльність, поведінка, спілкування та рефлексія - форми прояву активності суб'єкта.
4. Сутнісною ознакою, за якою людина виокремлює і стверджує себе у просторі й часі індивідуального та історичного буття, є "суб'єктність" - зсередени детермінована спонтанійна активність творення власної психіки і себе як її суб'єкта.
5. Суб'єктна активність - це складне багатокомпонентне психічне утворення, що характеризує актуалізацію сутнісних сил людини з метою пізнання, розвитку і вдосконалення себе, іншого та навколишнього світу.
6. Джерелом активності суб'єкта виступає його система активно-пошукових ставлень до речей, знаків, подій, явищ, людей і самого себе.
7. Структура суб'єктної активності одночасно визначає самовизначення, самопізнання, самосвідомість особи та характеризує її реальний просторово-часовий рух, становлення, динаміку та розвиток.
Немає сумніву, що ці теоретичні положення вимагають подальшого експериментального дослідження феномена суб'єктної активності людини в конкретній сфері діяльності, визначення чинників, що обумовлюють її просування до більш високого рівня.
Література:
1. Абульханова-Славская К. А. Принцип субъекта в философско-психологической концепции С. Л. Рубинштейна // Сергей Леонидович Рубинштейн. Очерки. Воспоминания. Материалы. - М.: Наука, 1989. - С. 10-61.
2. Абульханова-Славская К. А. О субъекте психической деятельности. - М.: Наука, 1973. - 287 с.
3. Алексеева Л. Ф. Психология активности личности. - Новосибирск, 1996. - 224 с.
4. Бернштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. - М.: Медицина, 1966. - 349 с.
5. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение. - М.: Институт практической психологии; Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. - С. 13-27.
6. Волочков А. А. Учебная активность в интегральном исследовании индивидуальности.: Дис. … д-ра псих. наук, Пермь, 2002. - 416 с.
7. Выготский Л. С. Развитие высших психических функций. - М.: Изд-во Академии педагогических наук, 1960. - 500 с.
8. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. Т.1. - М.: Педагогика, 1982. - 488 с.
9. Джидарьян И. А. Категория активности и ее место в системе психологического знания // Категории материалистической диалектики в психологии. - М., 1986. - 322 с.
10. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности. - М.: Наука, 1980. - 256 с.
11. Краткийпсихологический словарь /Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - М., 1985. - С. 10.
12. Крупнов А. И. Психофизиологический анализ индивидуальных различий активности личности: Учеб. пособие. - Свердловск: Сверд. ГПИ, 1983. - 71 с.
13. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1977. - 304 с.
14. Ложкин Г. В., Сергеев О. М. Профессиональная переориентация как фактор активности личности в процессе ее саморегуляции // Психологія суб'єктної активності особистості. - К., 1993. - С. 160-161.
15. Ложкін Г. В., Глуханюк Н. С., Волянюк Н. Ю. Проблема суб'єкта як теоретична основа професіоналізації особистості // Психологія і суспільство. - 2003. - №2. -С. 97-103.
16. Лозова В. І. Пізнавальна активність школярів: (Спецкурс із дидактики): [Навч. посібник для пед. ін-тів]. - Х.: Основа, 1990. - 89 с.
17. Ломов Б. Ф. Категории общения и деятельности в психологии // Вопросы психологии. - 1979. - №8. - С. 37-41.
18. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. - 444 с.
19. Максименко С. Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник. - К.: НПЦ Перспектива, 1998. - 220 с.
20. Петровский В. А. Психология неадаптивной активности / Российский открытый университет. - М.: ТОО "Горбунок", 1992. - 224 с.
21. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. - М.: Издательство АН СССР, 1957. - 328 с.
22. Татенко В. О. Суб'єкт психічної активності в онтогенезі: Автореф. дис. …докт. псих.наук. - Київ, 1997. - 44 с.
23. Узнадзе Д. Н. Экспериментальные основы психологии установки. - Тбилиси, 1961. - 224 с.
24. Хайкин В. Л. Активность (характеристика и развитие). - М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: издательство НПО "МОДЭК", 2000. - 448 с.
25. Волянюк Н. Феноменологія суб'єктної активності // Соціальна психологія. - 2004. - № 3 (5). - C.97-109
26. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве