WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феномен вибору в контексті соціальної поведінки - Реферат

Феномен вибору в контексті соціальної поведінки - Реферат

вона віддає перевагу (і тих, які відкидає), і, отже, для здійснення конкретного акту вибору потребує лише виявлення представленості цих цінностей у наявних альтернативах; б) варіант, коли треба передусім зробити вибір між самими цінностями. (Зрозуміло, що, як і скрізь у психологічній царині, існують і проміжні варіанти.)
Співідношення виокремлених варіантів у здійснюваних особою стратегічних і тактичних виборах виявляється різним залежно від ступеня сформованості й усталеності прийнятих нею ціннісних орієнтирів. Тією мірою, якою така усталеність ще не досягнута (або втрачена під тиском тих чи тих травмуючих обставин), для особи вже на тактичному рівні є актуальним, як писав А. Маслоу, "здійснення численних виборів: збрехати або бути чесним, вкрасти або не вкрасти в кожному конкретному випадку", причому, наголошував видатний психолог-гуманіст, "кожного разу треба зробити вибір, який веде до зростання" [9, c. 52]. Та коли йдеться про людину, "пронизану високою духовною цінністю" (цитую Ф. Василюка), то вона, "так би мовити, раз і назавжди обрала свій життєвий шлях, знайшла себе, свою головну спрямованість, джерело осмисленості буття і певну життєву істину і тим самим ніби зробила наперед (не в деталях, а в принципі, не з зовнішнього, а з внутрішнього ціннісно-смислового боку) всі можливі наступні вибори" [3, c. 125]. Тобто стратегічний особистісний вибір у принциповому плані визначає наступні тактичні вибори. За цих умов цінність, до якої прилучилася людина, наче освітлює все її життя, сповнюючи його "свободою від коливань і страху, свободою творчих можливостей" [там само]. Зокрема, в моральному акті така людина, кажучи словами В. Роменця, "не роздвоєна вибором, який часто беруть як незаперечну ознаку свободи" [15, с. 588].
Сказане потребує певних додаткових коментарів.
По-перше, розглядаючи варіант, коли, як уже сказано, "особа заздалегідь чітко визначилась щодо цінностей" і "для здійснення конкретного акту вибору потребує лише виявлення представленості цих цінностей у наявних альтернативах", слід мати на увазі, що таке виявлення може бути зовсім нелегкою справою. Критикуючи зведення вчинку до "акту вибору між добром і злом", В. Кудрявцев (мабуть, із дещо надмірною категоричністю, але у принципі слушно) наголошує, що "не існує жодного "готового" добра і зла, те й інше саме твориться, продукується, конструюється заново всередені конкретних - унікальних і неповторних життєвих ситуацій" [8, с. 20]. Щоб розібратись у такій ситуації та здійснити успішний вибір, суб'єкт (нехай із найчіткішою ціннісною визначеністю) потребує достатнього рівня інтелектуальної культури. Він, передусім, має добре усвідомлювати, яке завдання розв'язує, що є метою, а що засобом. Інакше ризикує, замість сприяння реалізації важливих для нього цінностей, загальмувати її.
Зазначу, що як інтелектуальну культуру особи, так і взяту в цілому психологічну готовність до вправної поведінки в ситуаціях вибору варто розглядати як складники психологічної культури особи. Сприяння становленню психологічної культури, насамперед у підростаючого покоління, слушно вважають однією з найважливіших функцій педагогів і психологів [7; 14; 17].
По-друге, реалії життя можуть ставити й високорозвинену особистість із сформованими ціннісними орієнтирами перед необхідністю вибору, часом трагічного, - але не так "між добром і злом", як між різними значущими для неї цінностями (наприклад, громадянськими, професійними, сімейними, цінностями дружби й кохання), одночасно реалізувати які не вдається. Проте не слід нехтувати можливістю творчого трансцендування ситуації вибору, виходу за межі начебто вичерпної сукупності альтернатив.
Ми впевнились вище у тому, що процес прийняття й реалізації особою рішень (зокрема, стратегічних життєвих рішень) не зводиться до актів вибору. Та це, як кажуть, один бік медалі. Зворотний полягає в тому, що ці акти посідають у структурі вказаного процесу істотне місце. І це великою мірою зумовлено тим, що соціальні норми, котрі регулюють людську поведінку, прив'язані, як правило, до "решіток" з дискретних альтернатив, між якими треба робити вибір. Такі "решітки", будучи необхідними для структурування і впорядкування соціальної поведінки особи, постають для неї і джерелом певних обмежень.
Найчіткіше це виявляється у випадку норм, що встановлюють її правовий статус (зокрема, перебування у громадянстві тої чи тої держави, у шлюбі чи поза ним, участь у певних трудових, цивільно-правових та інших відносинах тощо). Є очевидною суперечність між жорсткістю правової "решітки" і принциповою незводимістю людської свободи до виборів між фіксованими альтернативами. Цю суперечність люди долають або неправовим, у принципі шкідливим для суспільства шляхом (елементарний приклад - фіктивний шлюб), або вибудовуючи й реалізуючи у правовому полі оптимальний поведінковий "маршрут".
Утім, ситуація самовизначення особи у дискретизованому просторі правових норм є лише окремим випадком (і наочним прикладом); у загальному йдеться (див. вище) про соціальні норми - але й тут про їх дискретизований простір ("решітку").
Організуючи й регулюючи діяльність (зокрема, в освітянській сфері) на гуманістичних засадах, слід дбати і про нормативні "решітки" та самовизначення підопічних у їхньому просторі, і про надання останнім можливостей творчості. Прикладом реалізації такого підходу є розробки В. Носкова [11] в галузі гуманістично орієнтованої професійної підготовки студентів. Ці розробки передбачають: а) надання студентові низки можливостей вибору тих чи тих форм організації навчання (зокрема, або обов'язкового відвідування лекцій, або вільного - але з прийняттям на себе в цьому випадку більшої відповідальності за результати учіння); б) стимулювання студентської творчості.
Слід зважити ще й на таке. Роль і значущість актів вибору, відповідальність, яку має виявити суб'єкт при їх здійсненні, істотно залежать від типудіяльності.
Одна річ, коли предмет діяльності перебуває в ізольованому осередку світу - у просторі моделей (побудованих чи то в ідеальному плані, чи в рамках добре контрольованої ділянки матеріального буття, як-от у межах гри, наукового експерименту тощо). У цьому випадку суб'єкт діяльності відносно вільно почувається в часі; розв'язуючи ту чи ту задачу, він має можливість або "повернутися в разі невдачі до будь-якої з пройдених раніше позицій" [12, с. 12], або, принаймні, здійснити уточнений розрахунок, повторний експеримент тощо. Саме так буває у багатьох видах творчої діяльності, коли, будуючи її продукт (художній твір, технічний винахід, наукову теорію, соціальний проект тощо), автор (індивідуальний чи колективний) може (і часто прагне) необмежено вдосконалювати цей продукт. За таких обставин трансцендування вибору є закономірним; часткові вибори (без яких, звичайно, не обійтись) підпорядковуються творчому задумові. Якщо якийсь вибір виявився хибним, суб'єкт може повернутися до нього й замінити на кращий.
Цікаво, однак, що коли автор твору мусить - у рамках здійснюваної ним соціальної поведінки - прийняти рішення, публікувати вже цей твір чи ні (у нинішньому стані), то він не може уникнути вибору між "так" і "ні" - саме цей вибір становить суть рішення. У даному разі стикаємося з прикладом другого типу діяльності - такої, предмет якої занурений у простір реального життя, і яка здійснюється в реальному масштабі часу.
В такій діяльності, по-перше, питома вага актів вибору є вищою, оскільки: а) доводиться більше рахуватися з нормативною "решіткою", про яку вже йшлося; б)
Loading...

 
 

Цікаве