WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феномен вибору в контексті соціальної поведінки - Реферат

Феномен вибору в контексті соціальної поведінки - Реферат


Реферат на тему:
Феномен вибору в контексті соціальної поведінки
Термін "вибір" є одним із широко вживаних у людинознавчих текстах різних жанрів - публіцистичних, художніх, філософських, спеціально-наукових (зокрема - психологічних, соціологічних, політологічних). Актам вибору, здійснюваним людьми у тих чи тих обставинах, присвячено безліч публікацій; навколо цих актів, їх розуміння й оцінки точиться чимало наукових, етичних, політичних дискусій. Водночас ні значення терміна "вибір", ні психологічний зміст феномена вибору, як правило, чітко не окреслюються, що негативно позначається на плідності дискусій і ускладнює розв'язання численних дослідницьких і практичних проблем, пов'язаних із актами вибору.
На подолання вказаних труднощів спрямовується ця стаття.
Зазначу одразу, що труднощі мають не тільки логіко-термінологічні, а й, мабуть, первинні щодо них методологічні джерела (див. також [2]). На заваді плідному дослідженню вибору стало, як це нерідко буває, надмірне захоплення цим поняттям. За словами В. Кудрявцева, "ідея вибору, вкорінена у європейській культурі, з часом набула рис загальногуманітарного догмату, до того ж захищеного авторитетними оцінками багатьох знаних мислителів" [8, с. 18]. Такий підхід до поняття вибору (найбільш характерний для екзистенціалістського напряму у філософії та психології) знайшов вияв: по-перше, у надмірній універсалізації (занадто широкому трактуванні) вказаного поняття; по-друге, у дещо гіпертрофованому оцінюванні місця виборів у людському житті (яке прихильники такого підходу схильні зводити до послідовності здійснюваних людиною виборів); по-третє, у невиправданій абсолютизації (за рахунок інших тлумачень людської свободи) її тлумачення як свободи вибору (при цьому мають на увазі й зовнішню свободу, інтерпретуючи її як надання людині можливості вибору, і внутрішню, особистісну свободу, що постає здатністю людини здійснювати цей вибір).
Це тлумачення є, поза будь-яким сумнівом, важливим, але частковим, а не всезагальним. Утім, плутанина зумовлюється тут вищезгаданою надмірною універсалізацією поняття "вибір"; конкретніше - поширеним вживанням словосполучення "особистісний вибір" у неспецифічному сенсі, зокрема для опису визначення людиною спрямованості власного життя. Тим часом, рішення людини з цієї нагоди, яке має відкрити перед нею (а іноді, завдяки цьому, й перед суспільством) принципово нові перспективи, або дати їй порятунок у важкій, мало не безнадійній ситуації, або узгодити ціннісно значимі для неї вимоги, що спочатку видаються несумісними, - принципово не зводиться до вибору у строгому сенсі (тобто між визначеними альтернативами), а потребує творчості. Тож, мабуть, у таких контекстах більш слушно говорити не про "особистісний вибір", а про особистісне самовизначення та про вузлові моменти у цьому процесі - акти прийняття стратегічних життєвих рішень. "Що являє собою, - резонно запитує В. Кудрявцев, - той тип вибору, до якого звичайно прикладаються епітети "відповідальний", "свідомий", "рефлексивний"? А, може, вибір - це всього лише доступний спостереженню результуючий акт напруженої духовної роботи, і тільки щодо неї в цілому правомірно використовувати названі епітети?" [8, с. 19].
Слід рахуватися з результатами філософського та психологічного аналізу, згідно з якими є хибним "ототожнення свободи з можливістю вибору" [13, с. 144]; свобода особи є свободою не лише вибору, а й творчості [21], і внутрішньо вільна людина прагне до творчості як до "конструктивної альтернативи самому виборові" [8, c. 28]. До речі, ці ідеї починає освоювати сьогоденна політична публіцистика. Читаємо в газеті: "Адже свобода, якщо вже про неї говорити, полягає не в присутності вибору, а в можливості цей вибір ігнорувати…" [6]. Звичайно, це сказано неточно: у можливості вибору безумовно міститься свобода, але "можливість цей вибір ігнорувати" додає більше свободи.
Розглядаючи проблему в культурологічному плані, слід визнати важливість вибору як однієї з культурних парадигм людської діяльності й водночас вказати на небезпеки, пов'язані з її абсолютизацією. Тенденція до цього, сягнувши у новітній історії максимуму під час розквіту тоталітаризму у другій чверті ХХ століття, залишається впливовою й сьогодні. Та водночас набирають сили інші тенденції - спрямовані на подолання цієї абсолютизації. Як писав В. Біблер, ціннісні й духовні спектри різних форм культури, стягуючись в одному культурному просторі, "вимагають від людини не однозначного вибору, але постійного духовного сполучування (рос. "сопряжения"), взаємопереходу, глибинного спору в осередді деяких неминущих точок подиву й "вічних питань буття" [22, с. 7]. О. Ахієзер наголошує, що можливість вибору сама по собі "залишає людину в рамках раніше здобутих досягнень культури"; натомість варто "шукати вихід за рамками змісту культури, який склався історично, формулювати нові смисли", й лише тоді є підстави констатувати "розвиток свободи" [1, с. 129 - 130].
Проте справедлива критика надмірної універсалізації поняття вибору ніяк не виключає необхідності посилення уваги до конкретно-психологічного дослідження (теоретичного і емпіричного) ситуацій і актів вибору як хоч і не універсальних, але дуже важливих специфічних складників людського життя й діяльності. Люди досить часто потерпають від неготовності до вправного здійснення актів вибору. У час соціальних змін на пострадянському просторі "проблема вибору для багатьох людей виявилась такою важкою й незвичною, що провокувала психічні захворювання" [10, с. 75]. Натомість конструктивний особистісний вибір "виступає ефективним засобом попередження неврозів і особистісних дисгармоній, стає значимою умовою особистісного зростання" [5, c. 324].
Очевидними є зумовлені окресленими обставинами запити до психологічної практики (а відтак - і до психологічної науки). Постає потреба у наданні кваліфікованої психологічної допомоги людям, які опинилися в ситуації вибору, більше того - у розвитку, за допомогою спеціальних тренінгів, "здібностей, які людина повинна мати, щоб здійснювати повноцінні життєві вибори" [4, с. 299].
Аби успішніше відповідати на ці запити, бажано досягти в обговорюваних питаннях більшої ясності, а для цього треба (з огляду на відзначені логіко-термінологічні труднощі) якось домовитися щодо змісту поняття "вибір". Щоб окреслити його досить широко й чітко, доводиться вийти за межі психології й навіть людинознавства - у царину системології. Тут можна погодитися з Ф. Василюком, коли він пише, що "завдання полягає не в теоретичному описі якоїсь емпіричної реальності, а у створенні певної "математичної" реальності, яка сама згодом може слугувати мовою опису" [4, с. 286]. Ф. Василюк визначає вибір як "дію суб'єкта, якою він віддає перевагу одній альтернативі перед іншою (іншими) на певній підставі" [4, с. 287]. За всіх достоїнств праці Ф. Василюка, це визначення видається занадто абстрактним; не зовсім ясно, що означає "віддає перевагу".
Аби подолати цю ваду, уведу такі позначення йпоняття:
S - активна система. Щоб не ускладнювати виклад, не визначатиму це поняття. Зазначу лише, що активною системою може бути людський індивід, колективний соціальний суб'єкт, робот тощо (нижче в якості активної системи розглядатиметься майже виключно людський індивід, точніше - особа);
T (S) - ситуація. Визначу її як той, так чи інакше окреслений у своїх просторових, часових і змістових властивостях, фрагмент світу, з яким взаємодіє система S. Ситуація характеризується не лише наявним станом, а й можливостями його
Loading...

 
 

Цікаве