WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Філософія персоналізму і психологія діалогув - Реферат

Філософія персоналізму і психологія діалогув - Реферат

особистісне буття, і тому за допомогою поняття трансценденції вони прагнуть реалізувати свої завдання в осягненні особистісного буття.
Поняття трансценденції, йдучи за Е. Гуссерлем, персоналісти трактують у зв'язку з поняттям інтенціональності (тобто спрямованості назовні, "виходу за межі"). Така "трансценденція - інтенціональність" містить у собі поняття про "тотальний загальний обрій" як коло можливих, ще не розкритих визначень предметності; "тотальний обрій" у Е. Гуссерля не кінцевий пункт розгляду окремих обріїв, а вихідний пункт дослідження, який є неусвідомленою передумовою пізнання [7; 8].
На відміну від Е. Гуссерля, М. Хайдеггер порушує питання про інтенціональність як специфічний засіб буття; він переходить від теоретичного суб'єкта до суб'єкта "телеологічно-практичного", і йдеться вже про інтенціональність буття, екзистування, перебування зовні. Обрій, що обіймає собою все суще, стає "всеосяжним": його не можна пізнати предметно, а лише філософськи прояснити [7; 15].
Тут нам здається доречно звернути увагу на те, що поняття трансценденції у гуссерлівсько-хайдеггерівському розумінні висвітлює глибоку паралель з бахтінским поняттям "поза-перебувальності" ("зовніперебування"), яке також вказує на можливість-необхідність "виходу поза межі", тобто за межі наявно-даної ситуації, наявно-актуального буття, у простір потенційно-заданого буття, у простір "іншо-буття". Отже, "зовніперебування" виходить за рамки літературно-естетичного поняття й відкриває свій трансцендентно-онтологічний, буттєво-надбуттєвий зміст. Зауважимо також, що поняття "зовніперебування" може виступати й у феноменологічно-гносеологічному аспекті (як у Е. Гуссерля), і в екзистенційно-практичному змісті (як у М. Хайдеггера).
Персоналісти визначають трансценденцію як свободу, а її - як "безперервне клекотіння особистісного буття, постійне проектування" [21], і водночас підкреслюють, що трансценденція, тобто свобода, не є "прямування безцільного буття", яким (на їхню думку) воно виступає у феноменологічно-екзистенційномутлумаченні. Уявлення персоналістів про свободу, що, за суттю, розуміється як "плин вільного буття", дозволяють нам використовувати евристичний потенціал персоналістських понять і висунути поняття "діалогічного потоку" як вільного потоку буття, що породжується й здійснюється в діалогічному спів-бутті й самобутті. Можна припустити, що багато інших уявлень і понять філософії персоналізму (трансценденція, інтенційність, "тотальний обрій", суб'єктивність, надсвідомість тощо) мають глибокий діалогічний зміст і володіють значним методологічним потенціалом. Проте, очевидно, з'ясування можливостей діалогізації персоналістських уявлень і категорій є завданням іншої розвідки.
На фініші цього дослідження основних уявлень філософії французського персоналізму ми доходимо таких основних висновків.
Насамперед, стає зрозуміло, що ідеї та уявлення персоналістської філософії мають значний потенціал у позитивно-гуманістичному розумінні природи людської особистості та людської реальності й тому становлять значний науковий інтерес для розвитку гуманітарної та гуманістичної психології. Погляди персоналістів відкривають широку перспективу теоретико-практичного вивчення духовності людини та "вищих проявів" людської реальності, і тому вони видаються дуже близькими уявленням діалогічного підходу про "людино-людське" буття як реальність, що визначається передусім духовно-ціннісними орієнтаціями людини. Дуже важливо, що світогляд персоналізму виявляє значні теоретичні й евристичні потенціали у побудові нетрадиційних, посткласичних уявлень про психологію людини та її особистості, і багато чого з цих уявлень відповідає ідеям діалогічного підходу в теоретичній і практичній психології.
Література:
1. Адлер А. О нервическом характере. Под ред. Э. В. Соколова / Пер. с нем. СПб: Университетская книга, 1997. - 388 с.
2. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. - М.: Советская Россия, 1979. - 320 с.
3. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. - М.: Художественная литература, 1975. - 504 с.
4. Бергсон А. Творческая эволюция. Материя и память. Пер. с франц. - Минск: Харвест, 1999. - 1408 с.
5. Бердяев Н. А. Опыт парадоксальной этики. - М.: ООО "Издательство АСТ"; Харьков, "Фолио", 2003. - 701 с.
6. Бубер М. Два образа веры. Под ред. П. С. Гуревича и др. - М.: Республика, 1995. - 464 с.
7. Вдовина И. С. Французский персонализм (критический очерк философского учения). - М.: Наука, 1977. - 128 с.
8. Долгов К. М. От Киркегора до Камю: Очерки европейской философско-теоретической мысли ХХ века. - М.: Искусство, 1990. - 399 с.
9. Ковалев Г. А. Психология воздействия. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора психологических наук. - М.: Изд-во НИИ ОПП АПН СССР, 1991. - 56 с.
10. Марсель Г. Метафизический дневник. - Новочеркасск: "Сагуна", 1998. - 198 с.
11. Флоренская Т. А. Диалог в практической психологии. - М.: Институт психологии АН СССР, 1991. - 244 с.
12. Франк С. Л. Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии // Сочинения. - М.: Правда, 1990. - С. 183 - 559.
13. Франк С. Л. Реальность и человек. - М.: Республика, 1997. - 479 с.
14. Фромм Э. Иметь или быть. - М.: Прогресс, 1990. - 312 с.
15. Хайдеггер М. Время и Бытие: Статьи и выступления / Пер. с нем. - М.: Республика, 1993. - 447 с.
16. Шелер М. Положение человека в Космосе // Мир философии. - Т. 2. - М.: Политиздат, 1991.
17. Ярошевский Т. Личность и общество. - М.: Прогресс, 1973.
18. Delaporte J. Peguy dans son temps et dans le notre. - Paris. 1967.
19. Lucroix J. Le personnalisme comme anti-ideologie. - Paris. 1972.
20. Mounier E. Manifeste au service du personnalisme. - Paris. 1936.
21. Mounier E. Le personnalisme. - Esprit 1945. № 2.
22. Mounier E. Oeuvres, v. 1 - 1Y. Paris. 1961 - 1962.
23. Nedoncelle M. Introduction a l'esthetique. - Paris. 1963.
24. Peguy Ch. Marcel. Premier dialogue de la cite harmonieuse. - Paris. 1973.
25. Plessner H. Philosophische Antropologie. - Frankfurt a. M., 1970.
26. Ricoeur P. L'histoire et verite. - Paris. 1955.
27. Дьяконов Г. Філософія персоналізму і психологія діалогу // Соціальна психологія. - 2005. - № 2 (10). - C.18-27
28. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве