WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Утвердження духовних цінностей громадянського суспільства і релігійна соціалізація особистості - Реферат

Утвердження духовних цінностей громадянського суспільства і релігійна соціалізація особистості - Реферат

[19].
В дослідження різних типів соціалізації особистості й, зокрема, релігійної зробили значний вклад українські вчені - Г. Костюк, С. Максименко, М. Савчин, О. Донченко, М. Боришевський, В. Москаленко, Т. Титаренко, Л. Орбан-Лембрик, Т. Яценко, А. Фурман та інші.
Б. Ломов звернув увагу на нерозривність і взаємопов'язаність процесів соціалізації та індивідуалізації особистості. Так, він пише, що особистість все повніше включається в систему суспільних відносин. Внаслідок цього її зв'язки з людьми та різними сферами суспільства розширюються й поглиблюються, і тільки завдяки цьому особистість оволодіває суспільним досвідом, присвоює його, робить своїм надбанням. Ця сторона розвитку особистості часто визначається як її соціалізація. З другого боку, долучаючись до інших сторін життя суспільства, особистість набуває все більшої самостійності, відносної автономності: її розвиток в суспільстві включає процес індивідуалізації [10, с. 303].
В процесі, наприклад, релігійної соціалізації (як і інших її типів) людина виступає як складова суспільного процесу. Вона є одночасно і об'єктом, і суб'єктом суспільних відносин.
Соціальна психологія розглядає соціалізацію з позицій суспільства, з точки зору того, які соціальні норми й цінності входять до індивідуальної свідомості людини. Зокрема, в цьому аспекті соціолог і психолог релігії має враховувати, які релігійні й соціальні норми і цінності входять до індивідуальної свідомості особистості. Тому важливо звернути увагу на аналіз і співвідношення понять "соціалізація" та "виховання". Для автора цікавим є тип християнського ідеалу виховання Г. Ващенка, який є зрозумілим і близьким по духу [11].
Психологія розвитку характеризує соціалізацію з боку особистості та її індивідуальної активності в оволодінні соціальними знаннями. Якщо взяти релігійну соціалізацію, то важливо мати солідні знання з релігієзнавства, Біблії, праць видатних духовних отців, психології, соціології, історії світових релігій, природничих наук, стану релігійного і політичного життя в суспільстві, зокрема, в Україні. Релігійна соціалізація особистості перебуває під політичним тиском: цю обставину кожна мисляча людина спостерігає і осмислює.
На нинішньому етапі державотворення в Україні процес соціалізації особистості взагалі, а релігійної зокрема, відбувається під одночасним тиском демократичних і тоталітарних сил, коли більша частина суспільства готова сприйняти демократичні цінності, але мало знає про шляхи й механізмами цього процесу. Майже всі суспільні ніші стали політизованими. Особливо маніпулізаційним впливом користуються ЗМІ, зокрема окремі телеканали [19].
Процес соціалізації індивіда складний. Він триває впродовж усього свідомого життя людини і залежить від обставин, пов'язаних з соціально-політичними і правовими засадами суспільства. Що ж до релігійної соціалізації особистості, то ці чинники теж на неї впливають, і чи не найбільше в період трансформаційних перетворень.
Всі правовідносини в Україні, пов'язані з реалізацією принципів свободи совісті, свободи церкви (свободи діяльності релігійних організацій), регулюються законом "Про свободу совісті і релігійні організації", ухваленим 1991 року із змінами й доповненнями, внесеними в 1992 - 1996 роках, а також іншими нормативними актами, виданими в подальший розвиток положень закону. Основи законодавчої бази свободи совісті в Україні закладені в Конституції країни. На цій основі мають грунтуватися правові засади релігійної соціалізації особистості.
У Статті 3 Конституції України зафіксовано важливе положення: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави". Доцільно зауважити тезу, що забезпечує релігійну соціалізацію особистості в поліконфесійному українському суспільстві: утвердження і забезпечення прав і свобод людини Основний Закон вважає "головним обов'язком держави" [16, Ст. 35].
Стаття 35 Конституції закріплює право кожної людини, яка проживає на території України, на "свободу світогляду і віросповідання" [16, Ст. 35]. Принциповим є положення, що Церква і релігійні організації відокремлені від держави. Наголошується, що жодна релігія не може бути визначена державною і обов'язковою. Так - за законом. Та іншою є практика в Україні, як і в більшості країн світу.
Доцільно з'ясувати сутність поняття "релігійна соціалізація". На наше переконання, релігійну соціалізацію в робочому варіанті треба трактувати як процес засвоєння індивідом знань, зразків поведінки, норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування в соціумі цього феномена.
Філософський словник трактує соціалізацію (лат. socialis - суспільний) як процес засвоєння й подальшого розвитку індивідом соціально-культурного досвіду, трудових навичок, знань, умінь, норм, цінностей, традицій, які нагромаджуються й передаються від покоління до покоління, процес включення індивіда в систему суспільних відносин і формування у нього соціальних якостей [17, с. 441].
У цьому контексті релігійну соціалізацію особистості було б бажано розглядати згідно з двома науковими підходами: соціологічним і психологічним. Соціологічна традиція релігійності визначає напрям наукового аналізу від особистості до суспільства, звертаючи увагу на міру включення особистості в суспільно-політичні відносини, міру усвідомлення людиною своєї соціально-релігійної сутності і соціальної ролі релігії в суспільстві. Психологічна ж традиція, навпаки, проводить вектор впливу від суспільства до особистості.
Отже, в руслі соціологічного підходу релігійна соціалізація особистості є акумулюванням індивідом норм і цінностей тієї релігії, до якої вона належить (Г. Тард), научіння (Т. Шибутіані), входження в релігійне середовище, пристосування до нього (Б. Паригін), всотування спільних релігійних цінностей у процесі спілкування зі значними іншими (Т. Парсонс).
На нашу думку, універсальне завдання релігійної соціалізації - сформувати у індивідів, що вступають у світ релігійного буття, почуття лояльності й відданості релігійним ідеалам. Соціалізація, вважає Т. Шибутіані, є безперервним процесом комунікації, коли особистість спроможна брати участь в узгоджених діях на основі загальноприйнятих норм і принципів [18, с. 397].
Що ж до релігійної соціалізації індивіда, то слід мати на увазі, що індивід здатен брати участь у релігійних дійствах (літургіях, визнавати Біблійні канони й підлягати їм, визнавати релігійний культ) відповідно до релігійної конфесії, до якої особистість належить.
І. Кон називає соціологічні теорії соціалізації "теоріями конформності", оскільки вони розглядають соціалізацію як процес соціальної адаптації. Що ж до релігійної соціалізації, то йдеться про пристосування особистості до релігійного середовища через засвоєння норм і правил, заданих певною релігією (конфесією).
Релігійна соціалізація - це процес взаємодіїміж людиною і соціальним інститутом - Церквою (конфесією), що базується не на пасивному прийнятті її вимог, а на засвоєнні індивідом релігійного досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему зв'язків і, з іншого боку, процес
Loading...

 
 

Цікаве