WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Утвердження духовних цінностей громадянського суспільства і релігійна соціалізація особистості - Реферат

Утвердження духовних цінностей громадянського суспільства і релігійна соціалізація особистості - Реферат


Реферат на тему:
Утвердження духовних цінностей громадянського суспільства і релігійна соціалізація особистості
У суспільній свідомості нині відбувається процес, який з цілковитою на те підставою можна назвати світоглядним переворотом: формується нове світобачення, смисловим центром якого є особистість. Основним же рушієм цього процесу є інформація, що поширює уявлення про принципи свободи, гуманізму, демократії.
Новий світогляд генетично пов'язаний (нехай це і здасться комусь парадоксом) з релігією.
ХХ століття негативно позначилося на менталітеті багатьох народів, комплексі суспільних відносин, на всьому морально-психологічному стані суспільства. Адже фашизм, тоталітаризм, войовничий атеїзм спричинили жахливі духовні спустошення. Саме цим можна пояснити те, що в суспільному житті нині в ієрархії цінностей перевага віддається нестримній наживі, неробству, обману й лицемірству. Втрачається вартість такого соціального інституту, як сім'я, втрачається повага до батьків, старших людей. Активізується криміналітет, поширюються алкоголізм, наркоманія, корупція. Зрада, сімейна і політична, стала звичним явищем. Все продається й купується. Не може не тривожити, що змінилися критерії моральних оцінок у громадській думці. Низький рівень духовності структур влади, державних лідерів, суспільно-політичних організацій сприймається як щось звичне, цілком природне.
Принципи і норми громадянського суспільства в Україні самі собою утвердитися не зможуть. Тому, на нашу думку, важливо розпочати утвердження громадянськості з віднайдення шляхів формування релігійної свідомості особистості, яка допомогла б осмислити феномен "совісності" в системі суспільно-політичної і професійної реалізації особи.
Проблема релігійної соціалізації на основі християнської етики недостатньо осмислена у вітчизняній науці. Та життя вимагає здійснення цих кроків на етапі цивілізаційних змін у світі, а тим більше - в українському суспільстві. Особливо актуальним це стало після "помаранчевої революції", коли такі поняття, як "честь", "чесна влада", "совість", "мораль", "духовність" виявились суспільною потребою. Гасло "Ми хочемо чесної влади!" було воланням упослідженого люду.
Західні суспільства завжди спрямовували свої мрії в напрямі духовності, громадянськості. Хоч і не завжди вдало, адже й там під орифламами патріотизму й громадянськості часто приховувалися зовсім інші наміри та розрахунки. Однак потреба громадянської соціалізації завжди була затребувана.
Вже у працях Е. Дюркгейма соціалізація трактується як результат духовного, вербального спілкування людини з її оточенням, як результат засвоєння нею суспільних "концептів", "колективних уявлень" [1, с. 99]. Е. Дюркгейм вважав, що в процесі соціалізації провідним фактором є суспільство, тому з проблем релігійної соціалізації, як одного з типів суспільної соціалізації, дослідник соціології та психології релігії завжди повинен звертатися до дослідження суспільства [2, с. 244 - 246].
В контексті предмету нашої уваги - осмислення релігійної соціалізації, релігійна соціалізація нині повинна, як мінімум, сформувати в особистості лояльність, почуття власної відповідальності за існуючу систему суспільних відносин, міжконфесійних стосунків, за систему, яка б сприяла толерантності, духовності і консолідації поліетнічного українського суспільства.
Релігійна соціалізація - це процес, за допомогою якого суспільство передає від покоління до покоління систему релігійної орієнтації, знань, настановлень, набутих за період життєтворчості індивіда, нації, людства. Релігійна соціалізація тісно пов'язана з виробленням такого поняття, як "релігієзнавча культура", оскільки саме вона орієнтує особистість на ознайомлення і засвоєння загальновизнаних релігійних засад, принципів і норм, набутих людством, і тих принципів, які є канонічними в системі функціонування того чи іншого типу релігії.
Релігійна соціалізація - не односторонній акт. Тому її результати не завжди дають очікувані результати. Наслідки залежать від багатьох чинників, які мають врахувати духовний отець, релігієзнавець, соціолог, культуролог, психолог, котрі культивують і вивчають релігійні процеси в суспільстві з метою одуховнення усіх сфер життєдіяльності людини в суспільних нішах.
У людини стільки "соціальних Я", скільки існує осіб і груп, думка яких для неї важлива - так вважають дослідники.
Значний внесок у вирішення проблем ідеї соціалізації взагалі та релігійної соціалізації, зокрема, вніс З. Фрейд своїм вченням про несвідоме [4]. Вчений наголошував на особливій важливості дитячого і юнацького віку, коли визначається становлення світоглядних засад особистості (зокрема й сприйняття релігійних канонів) та подальша релігійна соціалізація. За З. Фрейдом, в процесі соціалізації базовими є психосексуальні стадії розвитку, в яких "розгортаються" вроджені властивості індивіда (дані Господом кожній людині).
З. Фрейд одним з перших виокремив механізми соціалізації дитини: підтвердження, заборона, заміщення, імітація та ідентифікація. Згідно з З. Фрейдом, людська свідомість (за типологією), різна діяльність людей є лише результатом трансформованої дії неусвідомлених інстинктів життя (libido) та смерті (tanatos), опосередкованих різними механізмами.
Завданням соціалізації особистості є здійснення контролю над інстинктами і над соціально-політичною ситуацією в суспільстві, де особистість реалізує себе [4].
Пізніше психоаналітичні теорії лягли в основу багатьох концепцій соціалізації різних напрямів, у яких наголошується на важливості ранніх етапів становлення особистості, де найважливішу роль відіграє родина. Сім'ї довго (протягом майже всього ХХ століття) надавалося другорядного значення, а разом з нею - і релігії й таким важливим суспільним феноменам, як моральність і духовність, що повинні функціонувати в соціумі. Без них суспільство стає бездуховним. Західні та вітчизняні вчені, осмислюючи цей феномен, з тривогою пишуть про "загублену українську людину" [5] та про "людину в пошуках суті" [6].
Ж. Піаже, аналізуючи різні стадії розвитку особистості, робить акцент на когнітивних структурах індивіда. Він, зокрема, підкреслює, що дитина засвоює новий досвід шляхом виконання активних ролей в ключових процесах життя [9]. Що ж вона візьме в бездуховному суспільстві? Наприклад, нині в Україні налічується близько мільйона дітей-бродяг. Боротьба за врятування їх мізерна, а ось за перерозподіл власності - шалена. У нормальної людини з її поняттями "совісті" і "духовності" це не може не викликати глибокої тривоги
Процес релігійної соціалізації, як і будь-якої іншої (політичної, етнічної), носить активний характер. Свідомість особистості відіграє тут вирішальну роль, відображаючи форму і зміст маніпулятивних впливів соціального середовища. Тому необхідно визнати, що в період зростання інтересу громадян до релігії процес релігійної соціалізації особистості не може розглядатися ізольовано, без одночасного аналізу як особливостісамого індивіда, так і тієї конкретної релігійної, соціально-політичної і економічної реальності, до якої він включений
Loading...

 
 

Цікаве