WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управлінець ХХІ століття: організатор чи термінатор? - Реферат

Управлінець ХХІ століття: організатор чи термінатор? - Реферат

управлінські навички припадає всього по 15 % .
Безперечно, управлінець, який володіє таким емоційним інтелектом, за жодних обставин не принижуватиме почуття власної гідності (ПВГ) жодного підлеглого. Це почуття можна зобразити як процес поєднання таких складових: ПВГ=У:П, де У - успіх, П - прагнення.
Як зазначає Г. Атаманчук, управління є суспільним інститутом, продуктом свідомості та волі людей. Саме тому його соціальна цінність і практична віддача цієї цінності повністю залежать від людей, їхніх знань, умінь, бажань, прагнень, інтелектуальних рішень та життєвих вчинків. Управління являє собою потенцію, можливість, ресурс [3, с. 103].
Людина є ключовим елементом соціальної системи на рівні організації. Водночас вона, як складна соціо-біо-психологічна істота, є живою, багатогранною, саморегульованою системою, яка стала основою наукової системної концепції людини. Як багаторівневій системі, людині властива низка характерних властивостей, зокрема [12, с. 24]: 1. Структурний рівень: людина як жива система. Вона відрізняється від усіх небіологічних систем ознаками життя та своєю "поведінкою". Це система, що розвивається безперервно, її зупинити неможливо, оскільки вона виникає, діє, розвивається, старіє та руйнується за своїми особливими законами. 2. Функціональний рівень: людина як саморегульована система. Їй притаманні механізми саморегуляції, що дають змогу реагувати відповідною поведінкою на різні зміни в навколишньому середовищі. 3. Психічний рівень: людина як соціально інтегрована система. Ця властивість виробилась у процесі еволюції під дедалі відчутнішим впливом соціальних факторів. Праця, свідомість, мова, думка та інші атрибути людини справили соціологізуючий вплив навсі рівні системи, надавши їй соціально-інтегруючого характеру. 4. Рівень свідомості: людина як відкрита система. Вона не може існувати окремо від навколишнього природного й соціального середовища, без постійної взаємодії з ним. Людина і середовище утворюють нову систему, між елементами якої в процесі еволюції склалася динамічна рівновага, а будь-яке відхилення від неї стає основним джерелом активності живої системи. 5. Поведінково-діяльнісний рівень: людина як багаторівнева система. Розвиток людини як системи відбувається на структурному, функціональному, психічному, свідомому, поведінково-діяльнісному рівнях.
Зазначені системні рівні, надбудовуючись один над одним та перебуваючи в певному ієрархічному зв'язку, утворюють своєрідну ієрархічну структуру особистості кожного державного службовця, складовими якої є: І: реакція суб'єкта на актуальну предметну ситуацію, специфічні умови зовнішнього середовища (поведінкові акти); ІІ: звичні дії чи вчинки як елементи поведінки, підпорядковані уявленню про досягнутий результат; ІІІ: цілеспрямована послідовність вчинків, соціальних дій людини, що сприяють досягненню нею поставлених цілей; IV: процес реалізації особистістю своєї життєво важливої мети.
Висновки
Веберову модель керівника можна вважати актуальною лише тоді, коли йдеться про технічні знання управлінця, оскільки:
1. УЛР в нинішніх умовах одночасно стає і етапом управлінської діяльності, і мистецтвом керувати соціальним об'єктом (людьми, організацією), і високим управлінським професіоналізмом.
2. Не підлягають сумніву такі очевидності: по-перше, УЛР - це складна галузь наукової і практичної діяльності, що поєднує десятки дисциплін та напрямів дослідження; по-друге, діяльність сучасного управлінця-менеджера у сфері державного управління має ґрунтуватися на глибоких знаннях наукових основ менеджменту в цілому та людинознавства зокрема.
3. Процес сучасного УЛР у сфері державного управління потребує саме управлінця-інноватора, основними тенденціями поведінки якого є: чітке усвідомлення та постановка перед співробітниками чітких і зрозумілих цілей; заохочування підлеглих до прояву творчості та ініціативи; своєчасне прийняття вмотивованих управлінських рішень; підтримання в колективі атмосфери довіри і співробітництва; правильне мотивування співробітників; позитивний вплив власного авторитету на підлеглих; розуміння необхідності змін.
4. Існування поганих керівників-термінаторів, на нашу думку, вичерпно пояснює всі промахи і помилки, котрі так "щедро" заполонили сферу державного управління. Звісно, управлінець ХХІ століття в жодному випадку не може бути термінатором, він - організатор талановитих співробітників та використання особистісного потенціалу кожного на досягнення цілей організації.
5. Якщо у Веберову епоху авторитет керівника ототожнювався з авторитетом посади, то нині стає очевидним, що поряд з авторитетом посади складовою авторитету керівника є авторитет його особистості.
Література:
1. Кредісов А. І. Історія менеджменту: Підручник для вищих навч. заклад. - К.: Знання України, 2001. - 300 с.
2. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т. 1 / Под ред. В. А. Козбатенко. Изд-е 2, с изм. и доп. - М.: "Статут", 2002. - 366 с.
3. Атаманчук Г. В. Управление - фактор развития (размышления об управленческой деятельности) / Г. В. Атаманчук. - М.: ЗАО "Изд-во "Экономика", 2002. - 567 с.
4. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособие. - М.: ОАО "НПО Экономика", 2000. - 302 с.
5. Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе: Монография. - К., 1995. - 206 с.
6. Пашко Л. Мотиваційна криза держслужбовців: причини і наслідки // Політичний менеджмент. - № 1 (10). - 2005. - С. 44 - 51.
7. Розанова В. А. Человеческий фактор в управлении. Учебное пособие. - М.: ООО "Журнал "Управление персоналом", 2004. - 208 с.
8. Кнорринг В. И. Основы искусства управления: Учеб. пособие. - М.: Дело, 2003. - 328 с.
9. Хансейкер Ф., Алессандра Э. Искусство управления людьми / Филипп Хансейкер, Энтони Алессандра. - Пер. с англ. В. Кашникова. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. - 352 с.
10. Пугачев В. П. Руководство персоналом организации: Учебн. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 279 с.
11. Дэвид А. Вэттен, Ким С. Камерон. Развитие навыков менеджмента. 5-е издание / Пер. с англ. под ред. В. А. Спивака. - СПб.: Издательский дом "Нева", 2004. - 672 с.
12. Скуратівський В. А., Шевченко М. Ф. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження: Навч. посібник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 188 с.
13. www.politik.org.ua

 
 

Цікаве

Загрузка...