WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Управлінець ХХІ століття: організатор чи термінатор? - Реферат

Управлінець ХХІ століття: організатор чи термінатор? - Реферат

у життєдіяльності системи управління, в процесі аналізу проблемних ситуацій і прийняття рішень свідчить про його культуру мислення і професіоналізм. В іншому випадку виникає небезпека проявів суб'єктивізму, а відтак і негативних наслідків для людей конкретної організації чи суспільства в цілому [2, с. 30].
З цього випливає, що інноваційність має стати притаманною, передусім, персоналові управління, його керівній ланці. Зрозуміло, що це передбачає не лише глибинні, якісні перетворення у свідомості управлінців, а й вироблення, за словами Г. Атаманчука [3, с.94], інноваційної філософії та методології управління. Це, у свою чергу, формує нову шкалу координатних вимог як до рівня професійної підготовки, фізичних, психологічних та інших особистісних рис керівників, так і до їх загальнокультурного й морального розвитку. Якщо в цьому нічого не зміниться і підходи залишаться традиційними (за будь-яку ціну оволодіти політичною чи економічною владою; кожен може управляти, лиш би його призначили на високу посаду; головне - бути "крутим", лукавим і безжальним тощо), то про жодний інноваційний розвиток управлінських кадрів, а, отже, й про ефективне УЛР у сфері державного управління не може бути й мови.
Основними (окрім особливостей застосування знань, енергії і праці) ознаками людей, що належать до людських ресурсів сфери державного управління, науковці [4, с. 204] вважають такі:
а) вони виконують роботу з обґрунтування цілей та напрямів суспільного розвитку, конкретної організації та регулювання суспільної життєдіяльності (публічних відносин);
б) їхня праця - інтелектуальна, психологічно напружена, відповідальна. Вона полягає, в основному, в осмисленні й продукуванні надзвичайно складної управлінської інформації;
в) в усіх їхніх зусиллях імпліцитно проявляється державна влада, яка надає їм авторитету і належних гарантій;
г) наукові знання, мистецтво і досвід таких людей не створюють безпосередньо споживацькі цінності і не задовольняють індивідуально-особистісні потреби, а формують особливий духовно-матеріальний "продукт", який забезпечує раціональність, гармонійність і ефективність суспільних відносин, явищ і процесів;
д) робота, виконувана персоналом державного управління, є високопрофесійною і висуває до кожного з її суб'єктів (виконавців) жорсткі вимоги щодо підготовки, особистісних талантів, поведінки і уміння спілкуватися з людьми.
Нині ж спостерігається не лише недооцінювання, а й абсолютне нехтування управлінцем психологічної компоненти суспільного життя підлеглого державного службовця. Таке небажання керівника бачити і розуміти в особі державного службовця особистість, індивідуальність призводить до негативних наслідків: потенціал управління (як фактор формування певного соціально-психологічного клімату - настрою, стану - в колективі державних службовців) використовується вкрай незадовільно або й зовсім не використовується, хоча нині необхідність активізації людини в державному управлінні "висуває на перший план завдання глибокого дослідження її статусу у цій сфері, а також шляхів і способів, які спонукають працівника до більш ініціативної, відповідальної та ефективної праці. Людина в управлінні завжди відіграє головну, визначальну роль. Через неї здійснюється персоніфікація державно-управлінських відносин. Адже справжню історію творять люди, підпорядковуючись при цьому об'єктивним законам суспільного розвитку і поступово розширюючи "простір" для самодіяльності і самореалізації особистості. І поки людина відчуватиме себе тільки об'єктом впливу, а не учасником формування життя, не буде ефективних державно-управлінських відносин" [5, с. 98].
Отже, на нашу думку, актуальною для сучасної сфери державного управління стає проблема "знищення" компетентних державних службовців за допомогою психологічних прийомів впливу бездарного керівника на особистість співробітників. Такі прийоми призводять до ігнорування людини у сфері державного управління, а це - ґрунт для виникнення у держслужбовців відчуття і почуття внутрішньої резиґнації, внутрішньої втоми, внутрішньої мотиваційної кризи [6].
Цей феномен має наукову назву "термінаторного менеджменту", або "руйнівного управління". Науковці зазначають: "В нинішніх термінаторних соціально-економічних умовах певна частина організацій стала неблагополучною передусім тому, що дуже добре "пригріли" малокомпетентних і некомпетентних працівників та "заморозили" компетентних. Це конкуренція між більш компетентними і менш компетентними людьми" [7, с. 79].
Хоча феномен термінаторства з'явився давно, однак парадоксальним, на нашу думку, є входження термінаторів-керівників в управління організаціями сфери державного управління у ХХІ столітті. Для поведінки керівника-термінатора характерні такі тенденції: він гальмує чітку постановку управлінських цілей; не проявляє управлінських здібностей; мислить стереотипно, інерційно; не виявляє позитивної індивідуальної мотивації до праці; незадовільно інформує співробітників; не створює нормального психологічного клімату в організації; не вміє завоювати справжній авторитет серед підлеглих; не може створити імідж креативного управлінця серед співробітників; використовує переважно санкції для "заохочування" співробітників; намагається позбутися компетентних працівників.
Особливості поведінки та дивна неповторність самої особистості керівника - "вбивці ідей" все більше цікавлять дослідників, оскільки начальники такого типу становлять особливу небезпеку для суспільства, знищуючи найцінніше в ньому - компетентність і творчість. Керівники-термінатори - це особистості із слаборозвинутою творчою уявою, які, проте, володіють потужним аналітичним і критичним інтелектом.
Як зазначає В. Кноррінг, "складність цього явища полягає у складності діагностики і малопомітності симптомів; життєвий досвід і неабиякі розумові здібності дають можливість "вбивці ідей" уміло приховати свою підлу сутність за зовнішньою доброзичливістю, лояльністю, професійністю. Начальник-руйнівник діє на основі власного розуміння посадових інструкцій та законів і створює навколо себе своєрідний інтелектуальний вакуум - постійно витискує здібні, творчі особистості; їх місце посідає догідлива посередність, і на цьому тлі керівник набуває репутації незамінного.
Психологів інтригує складність і суперечливість духовного обличчя, потайливість дій і безсумнівно високий інтелектуальний потенціал такої особистості; а
Loading...

 
 

Цікаве