WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Українське телебачення і криза національної ідентичності - Реферат

Українське телебачення і криза національної ідентичності - Реферат

питання про діяльність певних "ляльководів", котрі визначають, що потрібно тиражувати електронним ЗМІ. А звідси - питання про справжніх хазяїв інформаційного простору України.
Щоб зрозуміти певні тенденції, що вже намітилися, треба, хоча б коротко, пригадати шлях, пройдений українським телебаченням. Згідно з Г. Почепцовим [7, с. 115], історію існування українського інформаційного простору можна поділити на три етапи. А) Етап розпаду централізації, коли всі почали створювати власні ЗМІ, не ставлячи перед собою запитання: чи є фінансові та інтелектуальні ресурси для насичення цього інформаційного джерела. Б) Етап розпродажу, коли ЗМІ стали предметом вторинної купівлі-продажу, але вже сильнішим структурам. Якщо йдеться про електронні ЗМІ, то "вони ховаються за іноземним капіталом" [7, с. 116]. Цей етап, за Г. Почепцовим, завершується програшем українських ЗМІ іноземному капіталові. В) Етап "залізної заслони - 2". Починає домінувати тенденція надання переваги "простим" програмам і закритості від програм "складних". Приклад: продовжується трансляція "легкого" продукту на зразок "Поля чудес", але рішуче припинено інтелектуальні та політичні програми "Час пик", "Пресс-клуб"... Ненормальний вигляд має і постійний "хіт-рок" на всіх без винятку каналах України [7, с. 117].
Відповідно, якщо політика телевізійнихканалів відзначається компромісом між тенденцією до "полегшених" програм та агресивної реклами, то можлива парадоксальна ситуація: реклама, незалежно від волі власників каналів, працює проти ідеї загальнонаціональної соціальної ідентичності. Не випадково деякі автори пояснюють соціально-економічну напругу в суспільстві саме негативним впливом реклами на громадян [15]. Реклама формує цінності й запити, які більшості вкрай збіднілого населення неможливо задовольнити законним шляхом. Маємо своєрідні "ножиці", які ще більше посилюють негативний вплив реклами на зростання деструктивних тенденцій. Коли молодий глядач бачить рекламу "іномарки" за 50 тисяч євро як такої, що її необхідно мати будь-якій успішній людині, то його роздратування проти батьків, неспроможних купити йому таку "круту тачку", зрештою повертається проти всіх гілок влади, проти держави.
Водночас телебачення пропонує молодому глядачеві способи отримання "всього й відразу" - бандитські серіали ("Бригада", "Некст", "Бандитський Петербург" тощо). Романтизовані бандити стали героями нашого часу. Як зазначив щодо цього на згаданому "круглому столі" професор В. Медведєв, "Ідеологічна порожнина, що виникла після розпаду СРСР, заповнюється ідеологією кримінальної субкультури". В нашій країні вплив телебачення поєднується з несприятливим психологічним фоном, певним психологічним напруженням, пов'язаним "із затяжною соціально-економічною та політичною кризою" [15]. В ролі індикативних показників, що характеризують сучасний телепростір України, можуть виступати певні феномени [7]:
· ефект песимізму, що проявляється в песимістичному самосприйнятті. Песиміст звинувачує владу, а оптиміст шукає виходу;
· повторюваність інтелектуального ресурсу аж до повного його вичерпання. Приклад: шаблони у висвітленні подій у владі, ставлення до закордонних експертних оцінок відносно стану зі "свободою слова" в Україні;
· відхід електорату від "приватизованих" каналів. Прагнення переорієнтуватися на супутникове та кабельне телебачення та Інтернет;
· "ефект бумеранга", коли звинувачення на адресу опонентів повертається до тих, хто їх посилає. Принцип: якщо провладні журналісти критикують опозицію та закордонних спостерігачів, то, мабуть, ті справді хочуть щось змінити;
· це ж стосується й інтелектуального прошарку України, переведеного на умови виживання, в тому числі й інтелектуального [7, с. 117].
Результат такої недалекоглядної політики - тенденція до самоізоляції певних соціальних груп від українських ЗМІ. Як стверджують соціологи, ізоляція від українських ЗМІ характерна для дуже бідних та для дуже багатих - "з тією лише різницею, що для перших це схоже на ізоляцію, для інших - навпаки, може свідчити про розширення кола медіа за рахунок Інтернету, супутникового телебачення" [10, c. 29] та заміщення ними традиційних українських електронних ЗМІ.
Населення переорієнтовується з офіціозних каналів на ті, де є певне розмаїття (інколи ілюзорне) поглядів на події. Так, за оцінками соціологів, канали "1+1" та "Інтер" дивиться до 80 % дорослого населення, УТ-1 - 50 %, "Новий канал", ІСТV та СТБ - 30 % [10, c. 29]. Отже, спостерігається цікава закономірність: зміна пріоритетів залежно від рівня достатку. Так, "середній клас більше орієнтується на канали СТБ, ІСТV та "Новий канал", споживання яких збільшується з мірою підвищення рівня доходу [10, c. 27]. Зрозуміло, середній клас та клас із високим рівнем доходів більше орієнтуються на альтернативні джерела інформації: "Серед респондентів з високим рівнем доходів 29 % користуються Інтернетом, тоді як в середньому по Україні - 4 %" [10, c. 29].
Отже, телеглядач намагається боротися із навалою "чорнухи" та катастрофізму. Але відбувається заміна впливу "провінційного" телебачення на глобалізовані мас-медіа. Саме "глобальні медіа все більше стають інструментом мобілізації, що здійснюється понад кордонами національних держав" [11, c. 28]. Глобалізація ЗМІ відзеркалює конфігурацію політичних та економічних сил сьогодення.
Наскільки ідеї глобалізованих ЗМІ співпадають з національними інтересами України? Особливо в тому випадку, коли глядача послідовно, цілеспрямовано підводять до висновку про необхідність відмовитися від усього його історичного, культурного та національного минулого і жити так, як "живе Європа"? Але Європа починалася саме із формування почуття самоповаги громадянина та поваги до держави, в якій він живе. Можливо, не випадково прозвучала точка зору Д. Кисельова, одного з найуспішніших ТV-менів: "Головне, на чому побудувала себе Європа, - це почуття гідності окремо взятої людини. Це почуття не залежить ні від чого - ні від її зарплати, ні від її місця проживання, ні від місця в суспільстві, ні від наближення до влади" [13]. Не випадково досить поширеною у нас стала думка, що Україна безповоротно "втрачає селянство - носія української ідентичності, культури й духовності нації" [19]. Справа не лише в образі Вєрки Сердючки. Можна навести й інші варіанти: придуркуватих
Loading...

 
 

Цікаве