WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Українське телебачення і криза національної ідентичності - Реферат

Українське телебачення і криза національної ідентичності - Реферат

думки: "Ми практично не маємо свого національного телепростору. Те, що у нас є, - це якесь хаотичне нагромадження ефірного second-hand" [5].
Водночас здогади, що все вирішують якісь "злі генії" українського телебачення, які керуються тільки власними тактичними політико-комерційними інтересами, не пояснюють домінування певних тенденцій у подачі інформаційних новин, що характерно для більшості телеканалів. І. Богословська, наприклад, вважає: "Якщо говорити про український формат, то все дуже просто: коли на п'яти каналах новини одні й ті самі, то в будь-якого нормального глядача складається враження, що його дурять. Тобто, десь все це "причісують". Із'являється недовіра" [6].
Так виникає протиріччя між міфологемою "свобода слова" та українським варіантом її тлумачення. Тут дуже цікавою є точка зору людини, що ніколи не належала до опозиції. І тим не менше: "Ми отримали низку культурних міфологем, міфологічний зміст яких сильніший за реальність. Це РИНОК, РЕФОРМИ, СВОБОДА СЛОВА. Всі ці слова несуть у собі сильний вказівник на західний тип життя" [7, с. 153]. Але, як зауважив автор цих слів, "рівень життя більшості людей залишився без змін. При якому капіталізмі місяцями можна не виплачувати зарплату чи пенсію?" [7, с. 153].
Не випадково аналогічні зауваження виникають у фахівців, які добре розуміються на ролі українського кінематографа як одного з ідеологоутворюючих факторів. Тобто, "на державному рівні не напрацьовано адекватної культурної політики, в якій би кіно посіло провідне місце. Отже, ні влада, ні суспільство не впевнені у своєму майбутньому... І, за великим рахунком, влада розгублена, як і люди, якими вона править" [8].
То ж якщо не телевізійникам, то кому ще вигідна ситуація концептуальної невизначеності інформаційного простору України? Найпростіший варіант - звинуватити в усьому представників "некорінної" національності, які захопили в свої руки українські електронні ЗМІ. Або ж, більш узагальнено, звинуватити "нових українців". Бо "нагнітання ситуацій, катастрофізм вигідний фінансово-паливно-інформаційним групам, оскільки непроведення чи формальне проведення реформ породжує слабку державу, а саме така країна необхідна тим, хто прагне швидкого збагачення: із слабкою владою легше домовитися, їй можна диктувати власні пріоритети" [9].
Та облишмо сакраментальне запитання "Хто винен?" і спробуймо відповісти на інше: "До чого це призведе?"
Разюче зниження культурного рівня нашого супільства, що відбулося за останні 10 - 12 років, викликає зовсім інші наслідки, ніж можна було очікувати. Знижується не тільки рівень знань, а й потреб: молодь не має перед собою (перш за все - в електронних ЗМІ) позитивних прикладів високого рівня освіти як гарантії забезпеченого майбутнього. В результаті, як стверджують соціологи, "понад половина опитаної молоді віком до 30 років не володіє комп'ютером [57 %], дві третини не відчуває потреби у використанні Інтернету [68 %], половина опитних [51 %] не володіє англійською мовою" [10, с. 30].
Отже, не відповідаючи на запитання "Чому?", спробуємо відповісти на запитання "Як?" За допомогою яких засобів та прийомів переконуючого впливу телебачення зможе, так би мовити, "перепрограмувати" ціннісні орієнтації глядача? В першу чергу того, що не має життєвого досвіду і ладний сприймати віртуальний світ TV всерйоз.
Одним із найяскравіших проявів цікавих тенденцій в мас-медіа є трансляція ліцензійних ігрових шоу на кшталт "Слабое звено", "Жадность", "За стеклом", "Последний герой", "Русская рулетка", "Естественный отбор", "Фактор риска". "Головна ідея - боротьба за існування, в якій слабкий знищується, а виживає найбільш пристосований під час своєрідного природного відбору" [11]. Учасників цих шоу принижують, примушують забувати про власну гідність (чого вартий хоча б конкурс на поїдання живих хробаків!). У результаті формується думка, насамперед серед молоді: "Можна отримати все і зразу". Не потрібно ані довго вчитись, ані важко працювати. Характерно, що в цих ігрових програмах знання та кмітливість учасників все більше відходять на другий план. Наголошується на можливості перемоги через підкуп, маніпуляцію, активізацію темних інстинктів. "Практично в усіх програмах простежується ідея, що для отримання матеріальної винагороди (грошей) моральними є будь-які засоби" [11, с. 27].
Що стосується того, як саме голлівудські блок-бастери впливають на формування світогляду української молоді, то, враховуючи досить однозначну оцінку їх в українському суспільстві, не вважаємо за потрібне переобтяжувати статтю зайвою соціологічною інформацією. Молода людина, орієнтуючись на суто віртуальні цінності, закладені в ідеологію цих фільмів, дійсно вважає: "Іншому не боляче", "Має рацію сильніший", "Переможець отримує все і зразу" тощо. Наскільки ці ідеологеми позитивно корелюють з нашим менталітетом, питання неоднозначне. Оскільки в Україні, при всьому постійно декларованому українському індивідуалізмові, завжди допомагали слабким. Коли діти дивляться західні мультсеріали з їх монстроподібними персонажами, то виникає запитання: "Які позитивні консолідуючі цінності засвоїть малеча завдяки цим "мультикам"? Якими громадянами вони стануть через 10 - 12 років?"
Як зразок маніпулятивного впливу електронних ЗМІ на націю можна пригадати американську стрічку "Шахрайство, або Коли хвіст крутить собакою" (1998 р.). У фільмі показується, як можна відвернути увагу виборця від "невинних розваг" президента із секретаркою. Для цього організується "віртуальна війна" з... Албанією. Не має жодного значення, що війни насправді немає. Немає жодного значення, що не існує як такого й сержанта на прізвисько "Старий Черевик" - головного героя цієї війни. Головне - глядача можна "наштовхнути" на потрібні висновки. "Якщо такої війни і немає, то її потрібно вигадати і переконати виборців у її реальності", - цинічно говорить головний герой, якого блискуче зіграв Р. де Ніро. "Він спокійний, доки приймає свої пігулки", - говорять про божевільного, якого піарники зробили героєм війни. Отже, все суспільство, завдяки електронним ЗМІ, може перетворитися на такого контрольованого божевільного.
Наскільки результативна подібна тактика "перепрограмування" ціннісних орієнтацій населення України? Очевидно, треба відійти від спроби розглядати такі дії телебачення, як випадкові. Виникає
Loading...

 
 

Цікаве