WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Українець під тиском свободи - Реферат

Українець під тиском свободи - Реферат

ринкових реформ назавжди потоне у бруді "позаконституційного, позаправового і позацерковного" поля міжлюдських стосунків. Й так занадто довго нова державність, нова економіка і нові принципи суспільних відносин існували без нової конституції, без ключових кодексів, тобто фактично або у правовому "двовір'ї", або ж взагалі у кричущому правовому нігілізмі. Цілком логічно це призвело до формування лише демократичної і ринкової "протоплазми", мінливої, часом небезпечної, але все ж дуже зручної для тих, хто вчасно зрозумів оригінальні принципи її життєдіяльності. Законослухняний громадянин у такому соціальному просторі автоматично і за будь-яких обставин отримує "прискорення вільного падіння", провалюючись у прірву правової невизначеності.
У дискурсі щодо пострадянської трансформації нове тлумачення отримує спостереження Е. Фромма щодо того, що європейське Відродження було культурою не дрібних торговців, а багатих аристократів і бюргерів. В епоху народження європейського капіталізму смертельна боротьба за збереження привілеїв і багатства проникла практично в усі сфери міжособистістних відносин. Цинічне обособлення прийшло на зміну солідарності і співробітництву з побратимами, або, принаймні, з представниками свого класу. Інші люди розглядалися не інакше, як "об'єкти" використання і маніпуляцій або безжально знищувалися, якщо це хоч трохи сприяло досягненню особистих цілей. Чи не правда, й ці соціально-психологічні характеристики багато в чому досить органічно проектуються на актуальний морально-психологічний контекст української історії? Адже, як і в Європі періоду народження капіталістичної свободи, ми спостерігаємо, що вчинки багатьох наших співвітчизників багато в чому визначаються егоцентризмом, невситимою жадобою багатства і нестримним прагнення до влади [9].
Варто зазначити, що в аналогічній ситуації молоді європейські нації, мабуть лише завдяки жорсткій самооцінці, все ж спромоглися уникнути цілковитої руйнації індивідуальної відповідальності перед суспільством і закласти в основу нової моделі демократичного співжиття відомий категоричний імператив.
Досвід всіх конкурентоспроможних суспільних моделей переконливо засвідчує, що розмитість і, тим більше, "іграшковий лібералізм" у справі захисту власності швидко перетворює будь-яку доктрину на ніщо. Вона миттєво розповзається по всіх політичниих швах під час морально і законодавчо невизначеної тяганини навколо майна. У такому морально неструктурованому середовищі розмови про суспільну справедливість і суспільну солідарність подібні до музичного супроводу траурної процесії. У цьому немає абсолютно нічого дивного, оскільки маршовим колонам Свободи, Рівності і Братерства революційної Франції майже на п'яти наступав кодекс Наполеона. Саме завдяки цьому, а не гільотині, душа європейської Свободи нарешті здобула справжнє громадянське тіло.
Засудивши попередній суспільний і державний стан України за соціальними і моральними критеріями, ми в своїй Конституції проголосили пріоритетом не лише всезагальне народне щастя і добробут, а й щастя та добробут окремої особистості. Однак на рівні індивідуальної психології всі масові уявлення про соціальний оптимум, як і раніше, крутяться навколо співвідношення багатства і бідності. Дивуватися цьому не слід, оскільки це є досить усталеною європейською традицією.
Після політичного скасування соціалізму "радянський середняк" раптово опинився у класичному соціально-психологічному просторі посткальвінізму і почав мучитися абсолютно новим для нього питанням: що йому тепер робити зі своєю свободою? Виявилось, що він не має більше соціального попиту, оскільки вже зробив свою історичну справу і тепер має піклуватися про себе сам. Нове суспільство ще досить тривалий час може жити вже не за половинчатою, а повноцінною позитивістською моделлю, коли для існування національної спільноти цілком вистачає "великих капіталістів та пролетарів" - у відповідності з рецептами О. Конта.
Та хоч як би ми не були закохані у різні соціальні механізми, все одно якісний стан суспільства визначається реальним статусом особистості. Коли свобода існує без людини - це не свобода, а її муляж.
Далеко не безпідставно К. - Г. Юнг однією з характерних ознак тоталітаризму вважав нівелювання суспільної ролі індивідуального морального вибору. В наших реаліях подолання історично обумовленої психологічної схильності до садомазохізму є визначальною передумовою впровадження повноцінного громадянського спілкування, становлення громадянського суспільства, визнання свого ближнього рівнозначним котрагентом соціального спілкування.
Гасло вільного ринку "кожний сам є ковалем свого щастя" не може дати позитивних суспільних наслідків в умовах "гри без правил". Це змушений був визнати навіть такий завзятий прихильник "спонтанності" і прагматичний винищувач "міражів соціальної справедливості", як Ф. Хайєк, котрий залишив лібералам неперевершену інтелектуальну лоцію у вигляді своєї "Конституції свободи".
А. Адлер, один з корифеїв індивідуальної психології, звертав увагу на те,що картина світу та спрямовуючі ідеали виникають у душі дитини дуже рано, ще не набуваючи чітких форм і не знаходячи виразу, але поступово закріплюючись у тих сферах, які вже згодом підлягають усвідомленню і осмисленню [10]. Україна за час болісного і психологічно проблемного самоусвідомлення пройшла значний шлях, тож буде шкода, коли вона витворить покоління громадян із розмитою психоструктурою, у вразливій соціальній свідомості яких так і не відбудеться психологічного перелому у ставленні до праці, а історичне місце Майстра посяде авантюрно спокусливий "містер Джек Пот".
Отже, покликанням нової, змістовної політики є формування вибагливого політичного смаку, який не задовольниться муляжами з нашвидкуруч зібраних до купи політичними лідерами-фантомами схоластичних принципів і прилаштованих до них золотими шурупами групових економічних інтересів. Час імітації вичерпано. Свідченням цього є хоча б те, що Україна швидко втрачає "живу вагу", тобто своїх громадян. Виявилось, що "втеча від свободи" можлива не лише у вигляді деструктивного націоналізму, релігійного фанатизму, різнобарвного політичного екстремізму та, звичайно, всіх форм авторитаризму, а й у формі звичайнісінької еміграції або ж взагалі "ненародження". У цьому сенсі європейська чи будь-яка інша інтеграція також не повинні перетворюватися на своєрідну форму вже загальнонаціональної "втечі від свободи". Адже давно відомо, що від самого себе нікуди не втечеш. Потрібно наполегливо вчитись "володіти собою", володіти своєю свободою на основі відповідальності, довіри і якісного політичного менеджменту.
Література
1. Юркевич П. Історія філософії права. Філософія права. Філософський щоденник. Видання друге. - К., 2000. - С. 12.
2. Фромм Э. Бегство от свободы. Человек для себя. Пер. с англ. Д. Дудинский. - М., 1998. - С. 12.
3. Бакштановский В., Согомонов Ю. Введение в политическую этику.- Москва-Тюмень. 1990. - С. 29 - 67.
4. Краус В. Нігілізм сьогодні, або Терплячість світової історії. Пер. з нім. - Київ.,1994. - С. 61 - 96. W. Kraus. Kultur und Macht. Die Verwandlung der W?nsche. - Wien, 1975; Die verratene Anbetung. Verlust und Wiederkehr der Ideale. - M?nchen, 1978.
5. Скидельски Р. Дорога от рабства. Об экономических и политических последствиях краха коммунизма. Пер. с англ. - М., 1998.-С. 195 - 201.
6. Макеєв С. Про перспективи формування класового суспільства в Україні. - Україна-2002. Моніторинг соціальних змін. - К., Інститут соціології НАН України, 2002. - С. 343.
7. Кучма Л. Про найголовніше. - К., 1999. - С. 9.
8. Экман П. Психология лжи: руководство по выявлению обмана в деловых отношениях, политике и семейной жизни. Пер. с англ. - К., 1999. - С. 10.
9. Фромм Е. Згадана праця. - С. 69 - 70, 91.
10. Adler А. Menschenkenntnis. - Frankfurt a. M., 1966. - С.51.
11. ttp://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве