WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типологія особистості: міжкультурні,психологічні та мовленнєві аспекти - Реферат

Типологія особистості: міжкультурні,психологічні та мовленнєві аспекти - Реферат

котрих задіяні по три сили мовленнєвого впливу, і, нарешті, (10) аргументативно-мотиваційно-прагматико-акумулюючий дискурс, що в тій чи іншій мірі використовує всі координати чотирьохвимірного простору мовленнєвої діяльності. Комунікативна сила останнього є просторово-часовою інтеграцією всіх перерахованих сил мовленнєвого впливу.
При розгляді типології комбінованих типів дискурсів треба враховувати й те, що вони можуть мати в якості домінуючих не всі, а частину сил мовленнєвого впливу, що використовуються. Такі розсуди доводять кількість типів комбінованих дискурсів до п'ятдесяти чотирьох.
Об'єктивна класифікація комунікативно-функціональних типів дискурсу дозволяє науково обгрунтовано підійти до з'ясування типологічних особливостей мовленнєвої особистості. Така особистість має, відповідно до преференційного використання комунікативно-функціонального типу/типів дискурсу/дискурсів, певний сигматикон, семантикон, прагматикон та синтактикон мовленнєвої особистості [4, с. 20]. Сукупність цих особливостей дозволяє дати достовірний дискурс-портрет кожної мовленнєвої особистості, який, в силу розробленості понятійного апарату цієї теорії, буде достатньо детальним та індивідуальним. Пов'язаність лінгвістичного типу особистості з психологічними та антропологічними характеристиками індивіда дозволяє стверджувати, що за сукупністю цих параметрів вірогідно розрізняти людей майже так чітко, як і за відбитками пальців.
Особистість, як свідчать наукові дослідження, треба розглядати як дуже складний, надскладний феномен з багаторівневою організацією. Антропологічні, психологічні і лінгвістичні характеристики особистості взаємодіють і взаємно залежать одна від одної.
Психологічні мотиваційні типи особистості "той, що командує" та "той, що атакує" відрізняються належністю до переважного використання регулюючого (прагматичного) дискурсу повинності; мотиваційні типи "той, що виконує" та "той, що догоджає" використовують аргументаційні різновиди дискурсу, а мотиваційні типи "той, що уникає" та "той, що досягає" користуються здебільш аргументативним дискурсом.
Співвіднесеність базового типу лінгвістичної особистості з відповідними двома психологічними мотиваційними її типами існує тому, що один з них позитивно-, а другий негативно-орієнтований до адресата. Наприклад, у прагматичному дискурсі негативно-орієнтованим є "той, що атакує", а позитивним - "той, що командує". У мотиваційному - негативно-орієнтованим є "той, що виконує", а позитивним - "той, що догоджає". В аргументаційному дискурсі негативно-орієнтованим є "той, що уникає", а позитивно-орієнтованим - "той, що досягає". Психологічні мотиваційні типи особистості тісно пов'язані зі стратегіями, тактиками та прийомами побудови політичного дискурсу та завдавання PR-маніпуляційного впливу [пор. 6; 7].
Цікавим підтвердженням певної універсальності дискурсивної класифікації мовленнєвої особистості є її спорідненість з неофрейдистською теорією особистості. Помітним є паралелізм у виділенні базових розповідних типів дискурсу - аргументуючого, мотивуючого та регулюючого (прагматичного) з трьома сутностями, з яких складається особистість, зокрема, за Е. Берном, - "дорослого", "дитини" та "батька" [8]. Е. Берн, зокрема, наполягає на тому, що "дорослий" реально оцінює ситуацію та в об'єктивній манері викладає хід своїх розмов, що споріднено з дискурсом знання, який базується на аргументації.
Мовленнєві та, звичайно, розумові дії "дитини" в особистості, які лежать у основі мовленнєвих дій, розгортаються на основі минулих переживань, досвіду, пов'язаного з конкретними ситуаціями в минулому, що є основою дискурсу думки, референтно орієнтованого на ситуації спільного досвіду комунікантів. Розумові та мовленнєві дії, якими керує в особистості "батько", базуються на автоматизмі реакцій для прийняття тривіальних рішень на зразок "так має бути", що тісно пов'язує цю сутність особистості з регулятивним (прагматичним) дискурсом. Можна говорити, що домінування "дорослого", "дитини" чи "батька" у особистості є онтогенетичною основою належності мовленнєвої особистості до певного типу.
У найзагальнішому сенсі правильність нашої теорії дискурсу та кваліфікації мовленнєвих типів особистості, побудованої на ній, підтверджується досвідом знань про мовлення. Від типу мовленнєвої особистості залежить шлях розвитку змісту в дискурсі. Як відзначають християнські гомілети, котрі спираються не тільки на християнську традицію, але й продовжують традиції класичної риторики, відомо лише три способи розвинути висловлювання в дискурсі: дати визначення, довести та застосувати [9]. Характерно, що всі ці способи співпадають з трьома розповідними типами дискурсу, які ми виділяємо.
Прагматичний/регулятивний дискурс дає визначення того, що треба робити адресатові, аргументаційний дискурс, за природою, постійно щось доводить, а мотиваційний дискурс, що спирається на інформацію про адресатів у оточуючому світі, є реалізацією застосування, що має аналогічне визначення у християнській практиці. Повне узгодження положень розробленої нами комунікативно-функціональної моделі дискурсу, що спирається на семіотичну теорію, та загальних можливих принципів розгортання змісту в дискурсі свідчить про інтегративну систему мовленнєвої діяльності як реалізації семіотичної системи мови.
В цілому, типологія особистості має стати предметом ґрунтовних комплексних досліджень наук про людину, найперше - антропології, психології та лінгвістики. Такі дослідження можуть слугувати заплідненню ідей у кожній окремо взятій з цих наук даними наук споріднених. Зусилля міждисциплінарних студій можуть відкрити нову сторінку знань щодо природи людини.
Література:
1. Lingenfelter S. G., Mayers M. K. Ministering cross-culturally: An incarnational model for personal relationships. - Grand Rapids, 1990.
2. Bell G. D. The achievers: Six styles of personality and leadership. - Chapel Hill, 1973.
3. Friesen L. Your cognitive style. - Victoria, 1986.
4. Зернецкий П. В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса//Личностные аспекты языкового общения. - Калинин, 1989.
5. Зернецкий П. В. Речевое общение на английском языке: Коммуникативно-функциональный анализ дискурса. - Киев, 1992.
6. Зернецкий П. В. Коммуникационные стратегии: класификационный аспект//Методология исследования политического дискурса: Актуальные проблемы содержательного анализа общественно-политических текстов. - Минск, 2000.
7. Зернецька О. В., Зернецький П. В. PR-маніпуляційний вплив: Комунікативна теорія і практика // Політичний менеджмент. - № 3. - 2003.
8. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений. - М. - 1988.
9. Robinson H. Tapescript of the speech at the Conference onBiblical Education at Biola University. - La Mirada, 1986.
10. Зернецький П. Типологія особистості: міжкультурні, психологічні та мовленнєві // Соціальна психологія. - 2004. - № 3 (5). - C.119-131
11. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве