WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типологія особистості: міжкультурні,психологічні та мовленнєві аспекти - Реферат

Типологія особистості: міжкультурні,психологічні та мовленнєві аспекти - Реферат

мовленнєвий знак має головні семіотичні аспекти, відношення, в які він вступає з об'єктами мовленнєвої/не мовленнєвої дійсності: сигматичні, семантичні, прагматичні, синтаксичні. Перші відображають зв'язок між мовленнєвим знаком та тим/тими об'єктом/об'єктами оточуючого світу, що він його/їх відображає; другі - зв'язок зі своїм значенням; треті - створення та використання мовленнєвого знаку людьми; четверті - зв'язок мовленнєвого знаку з іншими подібними собі. Стосовно розробленої нами лінгвістичної моделі мовленнєвої діяльності, ці аспекти можуть розглядатися в комунікативно-семіотичному плані як координати комунікативного розгортання дискурсу.
Сигматична координата - це координата комунікативного розгортання адресантом особистісних смислів з урахуванням їх співвіднесення з оточуючою дійсністю на основі власного досвіду пізнавальної діяльності. Такі смисли мають характер думки (рос. "мнения").
Семантична координата змальовує сферу змістової інтерпретації знаку, що відбиває відношення знаку та його мисленнєвого еквіваленту та несе в собі сукупність знань про світ за допомогою встановленої у соціумі системи понять, категорій тощо про нього.
Прагматична координата пов'язує створення і використання у мовленнєвому потоці одиниці мовленнєвої діяльності (в тому числі дискурсу) з прогнозованою дією відповідного тексту на адресата та його мовленнєвою/немовленнєвою активністю у відповідь.
Синтаксична координата змальовує сукупний акумулюючий мовленнєвий вплив на адресата одиниці/послідовності одиниць мовленнєвої діяльності у межах єдиного дискурсу.
За лініями семіотичних координат діють відповідні сили мовленнєвого впливу. Для сигматичної координати - це мотивуюча, для семантичної - аргументуюча, для прагматичного - регулююча, для синтаксичної - акумулююча сили. Відповідно, елементарними назвемо ті дискурси, в яких явно домінує одна з сил мовленнєвого впливу.
Сила аргументації формує дискурс знання. Цей дискурс орієнтує адресата на відповідні мовленнєві/немовленнєві дії великою кількістю семантичної і малою кількістю регулятивної (прагматичної) інформації, аж до повної її відсутності. Інформаційний вплив за допомогою аргументуючої сили дискурсу спрямований на зміну цілого ряду окремих складових загальної концептуальної картини світу адресата і розрахований адресантом, окрім реалізації конкретних короткострокових цілей спілкування, на модифікацію певних особливостей подальшої мисленнєвої та матеріальної діяльності адресата в цілому. Дискурс такого типу будується на основі використання дедуктивного/індуктивного семантичного способу розгортання інформації та/або їх поєднань і ґрунтується на принципі опосередкованого такою інформацією "непрямого" переконання адресата у правильності вибору, як правило, прямо не вказаних напрямків відповідних мовленнєвих/немовленнєвих дій. Отже, після впливу дискурсом знання досягається найбільша свобода вибору адресатом подальших рішень і самостійність їх прийняття. Це - розмова мовою фактів, а не вказівок.
Заперечення сили мовленнєвого впливу дискурсу знання вимагає незгоди адресата з істинністю викладених у ньому фактів (явищ, подій) оточуючого світу. Піддати запереченню комунікативні наміри автора дискурсу в цьому випадку неможливо, оскільки вони не є вираженими у мовленні. Істина - це шлях пізнання інформації, і дискурс знання спрямований на те, щоб адресат пройшов його за координатами, прокладеними автором дискурсу.
Сила мотивації лежить в основі дискурсу бажання. З цією метою у дискурсі бажання щиро/нещиро викладаються факти (події, явища) оточуючого світу, тісно пов'язані з особистістю адресата.
Велика кількість гіпотетично/реально пов'язаної з особистістю адресата сигматичної інформації та мала кількість (аж до її відсутності) відкрито переданої регулятивної (прагматичної) інформації ставить перед адресатом завдання вибору своєї подальшої мовленнєвої/немовленнєвої поведінки, виходячи з повторення/неповторення минулого життєвого досвіду. Це - спілкування з опорою на мотиви, а в кінцевому підсумку - на сформовані за допомогою дискурсу і прогнозовані його автором бажання адресата. Запереченню підлягають у цьому випадку лише щирість адресанта та істинність приведених у дискурсі фактів (явищ, подій), а не прямі комунікативні наміри автора.
В цілому дискурси знання та бажання за допомогою аргументуючої та мотивуючої сил задають майже весь спектр таких явищ мовленнєвої діяльності, які в прагмалінгвістиці називають "непрямими мовленнєвими актами", тобто, простіше кажучи, різні види спонукань, виражені найчастіше розповідною формою речення.
Найбільш прагматично орієнтованим є дискурс повинності (рос. "долженствования"). Його смислова сторона збіднена, немає (чи майже немає) аргументації та мотивації відкрито висловлюваних автором мовленнєвих/немовленнєвих дій, що вимагаються від адресата. За браком сигматичного та семантичного компонентів простір дискурсу повинності спрямований на безпосереднє отримання адресантом певної ментальної/матеріальної активності адресата. Такий дискурс не вимагає від автора зусиль на розвиток його аргументаційної та/чи мотиваційної частин. В цьому полягає смислова елементарність та домінуюча регулююча (прагматична) орієнтованість цього типу дискурсу, про що можуть свідчити висловлювання типу: "Командувати легше за все".
Прагматичною вузькою спрямованістю досягається високий ступінь економії мовленнєво-мисленнєвих зусиль адресанта, одновимірність орієнтації комунікативного простору дискурсу на адресата, і, в кінцевому підсумку, мала свобода вибору відповідних мовленнєвих/немовленнєвих дій у адресата. Вона полягає лише у згоді/незгоді виконати дію, вказану у дискурсі.
Дискурс можливості спирається на дію акумулюючої сили, спрямованої на отримання від адресата інформації будь-якого виду: сигматичної, семантичної або прагматичної. Всі запитання орієнтовані на таку мовленнєву, а у випадку присутності смислів за іншими координатами, відповідну немовленнєву активність адресата. Акумулююча сила не допускає зустрічно спрямованої однойменної сили в дискурсі відповіді (наприклад, неможливість за етикетом відповідати запитанням на запитання). Ми називаємо дискурс, що створюється акумулюючою силою, саме так, бо він спрямований на встановлення можливості адресата виконати мовленнєві/немовленнєві дії, що вимагаються адресантом.
За ступенем складності комунікативного простору дискурси можуть бути класифіковані на елементарні і комбіновані, в яких використовуються дві, три або чотири сили мовленнєвого впливу, що функціонують у чотирьохвимірному просторі мовленнєвої діяльності.
Таким чином, до комбінованих дискурсів належать: (1) аргументативно-мотиваційний, (2) аргументаційно-акумулюючий, (3) аргументативно-прагматичний, (4) мотиваційно-акумулюючий, (5) мотиваційно-прагматичний та (6)прагматико-акумулюючий дискурси, що використовують набори двох сил мовленнєвого впливу, (7) аргументативно-мотиваційно-прагматичний, (8) аргументативно-прагматико-акумулюючий, (9) мотиваційно-прагматико-акумулюючий, в
Loading...

 
 

Цікаве