WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типологія адаптаційного подолання кризи підліткового віку - Реферат

Типологія адаптаційного подолання кризи підліткового віку - Реферат

появі цієї особливості можна побачити окремий сенс: адже будь-яка здатність починає розвиватися тоді, коли в ній виникає необхідність. Отже, невміння аналізувати себе ще раз засвідчує, що в цих досліджуваних життєвий шлях складався досить позитивно (гармонійно), оскільки активатором для будь-яких роздумів завжди постає певна проблема, яку треба вирішити.
Дорослішання за типом зламу. Респонденти, життєписи яких склали цей тип, дуже відрізнялися від решти тим, що в їхньому житті сталися випадкові травматичні події (смерть близьких, хвороба тощо), вплив яких призвів до відмови від становлення смисложиттєвої визначеності або ж до прискорення цього процесу. Не відомо, як би відбувалося їхнє дорослішання в інших умовах, однак кардинальна зміна життя в один момент перекреслила їхнє попереднє життєставлення в цілому. Вони на власному досвіді пережили безпосередню зустріч із "кінцевими даностями існування" (зі смертю, самотністю, безглуздістю життя) [18], що примусило половину з них вдаватися до фантазій або спроб самогубства. Травматична подія ніби відрізала дитинство, залишивши їх з почуттям порожнечі (екзистенціальна безгрунтовність та екзистенціальна ізоляція). Швидкість "заповнення" цієї порожнечі, як показало інтерв'ю, на 100 % залежала від наявності "старшого друга" (зовнішньої системи оцінювання переживань): у респондентів, у яких така людина була вже під час травми, посттравматична адаптація завершилася за півроку; у протилежному випадку адаптації взагалі не відбувалося (деякі респонденти ще й досі живуть під впливом минулих подій), доки не з'являлася людина, яка допомагала вийти зі стану посттравматичного трансу. Тобто, в будь-якому випадку підлітки виявилися неспроможними конструктивно "пере-жити" [5] травмуючі події самостійно. Респонденти, у яких не було зовнішньої системи оцінювання на момент дорослішання, також охарактеризували свій підлітковий вік як внутрішньо бурхливий з постійною емоційною напругою. Загалом же в усіх представників цього типу дорослішання (через болісне усвідомлення ненадійності світу, в якому сьогодні щось ще існує, а назавтра - вже ні) закріпилося подолання перешкод як відмова та/або втеча.
Отже, маємо узагальнення ліній перебігу підліткової кризи, яке знайшло своє втілення у вищеописаних типах дорослішання.
Висновки:
1. Якщо представити типи дорослішання за ступенем поширення серед підлітків, то одержимо такий ранговий розподіл (за принципом зменшення): безкризове дорослішання (28,1 %), дорослішання з активним подоланням (21,9 %), дорослішання за типом зламу (18,8 %), пасивно-страждальницьке та активно-адаптаційне дорослішання йдуть на одному рівні (по 12,5 %). Завершує схему дорослішання за типом вибуху (6,3 %). Тобто, на один тип максимально соціально сприятливого зростання припадає п'ять таких, що так або інакше створюють труднощі усім оточуючим. І водночас тип максимально несприятливого для соціуму дорослішання виявися на останньому місці, хоча в нашому суспільстві поширений стереотип про існування серед підлітків значно більшого відсотка "вибухового" типу дорослішання.
2. В цілому виокремлені типи дорослішання дають можливість наочно простежити залежність появи та наростання підліткової кризовості (поєднання внутрішньої і зовнішньої конфліктності) від наявності несприятливих соціальних (життєвих) обставин. Маємо математичне підтвердження цього висновку: значущий кореляційний зв'язок між цими змінними - r=0.74 при p>0.001. Одержано також математичне підтвердження ще одного зв'язку: присутність у житті суб'єкта під час його підліткового періоду "старшого друга" (зовнішньої системи оцінювання) є однією з умов усвідомлення суб'єктом екзистенціальних переживань. Відтак, по-перше, суб'єкт стає здатним оцінювати (усвідомлювати) зміни, які з ним відбуваються у зв'язку із дорослішанням, одночасно з їх виникненням, тобто розуміти причини і наслідки цих змін стосовно перебігу всього життя. По-друге, при наявності зовнішньої системи оцінювання відбувається зниження внутрішньої напруги (внутрішньої конфліктності) суб'єкта від нерозуміння самого себе. Це сприяє прийняттю суб'єктом свого способу існування, свого життя, своєї екзистенції. Однак треба зауважити, що остаточно внутрішня напруга може зніматися лише задоволенням тієї потреби, якою вона була викликана (адже її задоволення залежить від соціальних та життєвих обставин).
3. Додатково з'ясовано, що між несприятливою сімейною ситуацією розвитку (конфлікти в родині) та зовнішньою системою оцінювання існує значущий негативний зв'язок (r=-0.39 при p>0.001), який свідчить, що в житті їх існування побудоване за принципом взаємного виключення.
4. Загалом тому, що лише п'ята частина респондентів мала можливість одержувати знання й підтримку від конкретної людини, яка відіграла в їхньому житті роль зовнішньої системи оцінювання (інтерпретації) їх внутрішніх переживань, маємо недостатньо вихідних змінних для математичного опрацювання (для цього необхідно набрати великий масив даних). Однак це ще раз підтверджує, що сучасні умови життя не сприяють виникненню гармонійної взаємодії підлітків з дорослими.
Зроблені нами висновки свідчать, що проблема потребує подальших досліджень (перспектива). Для цього необхідно, по-перше, розширити дослідницький віковий коридор, в основному - у бік дитинства, а не юності (це сприятиме новому, ширшому вивченню вже нагромаджених наукових даних), та, по-друге, розробити адекватну для кожної вікової когорти емпіричну програму дослідження екзистенціальних переживань.
Таким чином, крім безпосередньо практичного застосування наших напрацювань у майбутньому, маємо досить різноманітний спектр теоретико-емпіричної роботи, достовірність результатівякої, безумовно, буде перевірена тільки практикою.
Література:
1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. - Екатеринбург: Деловая книга, 1999. - 621с.
2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991.
3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - СПб.: Питер, 2001. - 288 с.
4. Бреусенко О. А. Динаміка ціннісно-смислової сфери особистості в умовах екзистенціальної кризи: Автореф. дис… канд. психол. наук. - К., 2000. - 20 с.
5. Василюк Ф. Е. Психология переживания. - М., МГУ, 1984. - 200 с.
6. Выготский Л. С. Педология подростка: Собр. соч-й в 6 т. - М.: Педагогика, 1984. - Т. 4. - С. 5 - 242.
7. Долгов К. М. От Кьеркегора до Камю: Очерки европейской философско-этической мысли ХХ в. - М.: Искусство, 1990.
8. Зиглер Д., Хьелл Л. Теории личности. - СПб.: Питер, 1998. - 608 с.
9. Маслоу А. Психология бытия. - М.-К.: Рефл-бук - Ваклер, 1997.
10. Наш проблемный подросток: понять и договориться / Под ред. Л. А. Регуш.- СПб.: Союз, 2001. - 191 с.
11. Психологія життєвих криз / Відп. ред. Т. М. Титаренко. - К.: Агропромвидав України, 1998. - 348 с.
12. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. - СПб.: Питер, 2000. - 624 с.
13. Роджерс К.-Р. Взгляд на психотерапию. Становления человека. - М.: Прогресс, Универс, 1994.
14. Титаренко Т. М. Жизненный мир личности: этапы становления // Философская и социологическая мысль, 1991. - №1.
15. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990.
16. Хамітов Н. В., Гармаш Л. Н., Крилова С. А. Історія філософії. Проблема людини та її меж. - К.: Наукова думка, 2000.
17. Эриксон Э. Детство и общество. - СПб.: Речь, 2000. - 416 с.
18. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия. - М.: Класс, 1999. - 576 с.
19. Лановенко Ю. Типологія адаптаційного подолання кризи підліткового віку // Соціальна психологія. - 2004. - № 6 (8). - C.137-145
20. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве