WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типологічна модель індивідуально-психологічного образу держави - Реферат

Типологічна модель індивідуально-психологічного образу держави - Реферат

вже почала занепадати. Відтак ідентифікації з нею не виникає. Особистість, яка має таке бачення держави, радше за все прагне позбутися її громадянства. Тому така позиція притаманна потенційному емігрантові. Оскільки в цьому випадку особистість зберігає свою суб'єктність, а держава для неї максимально знецінена, відносини з нею відповідають суб'єкт-об'єктному типу (при цьому особистість бачить суб'єктом себе і об'єктом - державу).
Цікавим є оцінювання означених типів образу держави за такою характеристикою, як раціональність - ірраціональність.
На ірраціональність тих чи тих психічних утворень (мотивів, уявлень, суджень) вказує зазвичай їх суперечливість. Вона може бути внутрішньою - на рівні окремих когніцій, або зовнішньою - між даним судженням (мотивом) і всією наявною в особистості системою суджень (уявлень, мотивів тощо).
Щодо типів образу держави, то найраціональнішими серед них постають перший ("правова держава") і восьмий ("держава, що занепадає"). Тут не існує будь-якої внутрішньої суперечливості: у баченні держави переважає цілісність, однозначність. До раціональних типів образу держави можна також зарахувати третій ("корумпована держава") і шостий ("відчужена держава"). Їх можна вважати раціональними, бо третій тип передбачає поєднання конструктних полюсів "Я" і "Сенс", а шостий - "Анти-Я" і "Абсурд". Оскільки конструкти "Я - Анти-Я" та "Сенс - Абсурд" більше взаємопов'язані з конструктом "Лад - Безлад", то саме суперечність між актуалізованими полюсами цих конструктів свідчитиме про ірраціональність (так, поєднання полюсів "Я" та "Абсурд" суперечливіші й дисгармонійніші, ніж полюси "Я" та "Безлад").
Менш раціональними видаються другий і четвертий типи образу держави ("апарат насилля" і "спаплюжена ідея"). Річ у тому, що в цих випадках полюс "Анти-Я" поєднується з полюсом "Сенс". Тим не менше, визнання сенсу існування навіть за організацією, що пригнічує, уніфікує, нівелює "Я" особистості, є можливим для усвідомлення і не викликає неминучого внутрішнього конфлікту, що завершується витісненням у несвідоме найбільш неприйнятних змістів.
На відміну від них, явно ірраціональними є п'ятий ("бюрократична держава") та сьомий ("держава злочинна, але моя") типи образу держави. Їх характерна ознака: актуалізований конструктний полюс "Я" поєднується з полюсом "Абсурд". Переживання абсурдності взагалі є одним з найбільш травмуючих. Воно неминуче викликає несприйняття, протест, екзистенційний бунт [4]. У випадку, коли переживання абсурдності поєднується з власним "Я", інтенсивність негативних почуттів збільшується. Така ситуація небезпечна для стійкості та визначеності Я-концепції і загрожує її поступовим руйнуванням. Внутрішній конфлікт породжує високу напругу, яка спричиняє витіснення у несвідоме найбільш травмуючих змістів. Зазвичай такими змістами є саме ті, які спричиняють переживання абсурдності.
Аналізуючи детальніше обидва типи, можна сказати, що п'ятий тип, порівняно із сьомим, на перший погляд дещо благополучніший стосовно психічного здоров'я. Переживання, викликані поєднанням конструктних полюсів "Я" та "Абсурд", тут дещо пом'якшує актуалізація полюсу "Лад" третього конструкта, що сприяє витісненню у несвідоме переживання абсурдності. Однак внутрішній конфлікт у такий спосіб не знімається, а, навпаки, вимагає мобілізації додаткових психічних ресурсів для утримання у несвідомому когніцій, що суперечать домінуючому у свідомості баченню держави.
Щодо сьомого типу образу держави, то він найбільш ірраціональний та внутрішньо конфліктний: суперечність між полюсами "Я" та "Абсурд" нічим не пом'якшується. Відповідно, захисні психічні механізми найпотужніше функціонують саме у цього типу. Це проявляється не тільки у традиційних особистісних проекціях та інтроекціях, об'єктом яких виступає держава, але також і в особливостях структури образу держави - а саме в значному розходженні (аж до протиставлення) рівнів приватних та публічних суджень. Унаслідок цього психічний ресурс використовується насамперед для "утримання" такої складної та взаємосуперечливої системи відображення і захисту, що зазвичай не сприяє саморозвитку особистості.
Отже, наявність конструктів, значущих для сприймання організації, зумовлює існування восьми типів образу держави. Кожен з них побутує в суспільстві. Одні досить поширені, інші - мало репрезентовані, а ще інші при емпіричній перевірці можуть не виявитися взагалі. Підвищена репрезентованість одних типів і невиявленість інших означатиме, що таке сприйняття держави залежить від її об'єктивних характеристик, з одного боку, і характеристиками громадянської ментальності, найбільш поширеного типу особистості - з іншого. Неможливість емпіричного виявлення того чи іншого типу образу держави може свідчити про його латентне існування: він може проявитися за інших обставин.
Типологічна модель образу держави при її емпіричному застосуванні дає змогу встановити, яку парадигму відносин використовує особистість у стосунках з державою і чим це зумовлено.
Як можна побачити з попереднього аналізу, передумови бачення держави у суб'єкт-суб'єктній парадигмі наявні насамперед у типів образу держави, пов'язаних з актуалізацією конструктного полюсу "Сенс". Саме цей полюс дає змогу побачити в організації, навіть протиставленій особистості, і її глобальне призначення, і власну логіку розвитку, яка існує внаслідок закономірностей, притаманних будь-яким системам, а також потенціал самовідтворення. У такому випадку можлива побудова відносин особистості з державою у суб'єкт-суб'єктній парадигмі. І навпаки - при актуалізації конструктного полюсу "Абсурд" особистість не вбачає у державі ні екзистенційного призначення, ні глобальної мети, що визначає її функціонування. Це зумовлює об'єктне сприймання держави особистістю і схильність будувати стосунки з нею у суб'єкт-об'єктній або об'єкт-об'єктній парадигмі.
Емпіричне підтвердження домінування у вибірці досліджуваних того чи іншого типу образу держави постає тим необхідним свідченням, яке чітко виявляє тенденцію переважання суб'єкт-суб'єктної, суб'єкт-об'єктної або об'єкт-об'єктної парадигми відносин особистості з державою. Зокрема, актуалізація конструктного полюсу "Сенс" при сприйманні держави свідчитиме про потенційну тенденцію переходу до суб'єкт-суб'єктних відносин; актуалізація конструктного полюсу "Абсурд" - про протилежну тенденцію.
Література:
1. Маслоу А. Мотивация и личность // Психология личности в трудах зарубежных психологов. - СПб: Питер, 2000. - С. 183 - 198.
2. Журавлев И. В., Тхостов А. Ш. Феномен отчуждения: стратегии концептуализации и исследования // Психологический журнал. - 2002. - Т. 23, №5. - С. 42 - 48.
3. Оруэлл Дж. "1984" и эссе разных лет. - М.: Прогресс, 1989. - 384 с.
4. Камю А. Бунтующий человек: Пер. с фр.- М.: Политиздат, 1990.- 415 с.
5. Хазратова Н. Типологічна модельіндивідуально-психологічного образу держави // Соціальна психологія. - 2004. - № 4 (6). - C.3-13
6. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве