WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типологічна модель індивідуально-психологічного образу держави - Реферат

Типологічна модель індивідуально-психологічного образу держави - Реферат


Реферат на тему:
Типологічна модель індивідуально-психологічного образу держави
При аналізі образу держави у ракурсі соціальної перцепції необхідно розглянути зміст цього образу з огляду на якісні характеристики, що складають його, а також ті, які є результатом сприймання та причинної інтерпретації різних складових організаційного середовища держави, у якому перебуває особистість.
Перцептуальні характеристики (ті, що сприймаються, вбачаються, атрибуються) будь-якої соціальної організації можуть бути дуже різними. До них можуть належати, наприклад, престижність організації, динамізм її розвитку, стабільність функціонування, фінансові можливості, перспективність тощо. Характеристики держави бувають настільки строкатими, різноспрямованими, неоднозначними, що їх сприймання нерідко більше залежить від інтерпретації організаційної реальності, ніж від її відображення у вузькому розумінні цього слова. Тому і якісні зміни, і багато важливих якісних характеристик цієї організації проходять повз увагу людей, не можуть бути сприйнятими. Так само перцептуальні характеристики образу держави лише частково відображають об'єктивну реальність, а частково є наслідком певної міфологізації, що неодмінно супроводжує її існування. Не важко помітити, що деякі з цих характеристик - зокрема, престижність, перспективність - здебільш є саме результатом впливу символічної реальності функціонування організації. Водночас саме такі характеристики "відповідають" за сприймання майбутнього організації та його прогноз, і тому переважно визначають ставлення до організації і конкретну поведінку стосовно неї.
На нашу думку, психологічні чинники сприймання держави особистістю пов'язані з соціально-психологічними потребами, релевантними організаційній реальності. Наявність цих потреб, константність їх існування зумовлює постійну високу значущість тих чи тих рис організації. Тому насамперед сприймаються і несвідомо оцінюються риси, від яких залежить успішність задоволення цих потреб. До них можна віднести потребу в соціальній самореалізації особистості, в безпеці (захисті від експансії), а також в екзистенційній виправданості власного існування. Відповідно до цих потреб існують персональні конструкти - референтні осі, за допомогою яких особистість оцінює свій досвід - насамперед досвід організаційної взаємодії. Такими конструктами є:
· конструкт, що відповідає за оцінювання сприятливості - несприятливості організаційного середовища держави для соціальної самореалізації особистості (умовно назвемо його "Я - Анти-Я");
· конструкт, що відповідає за оцінювання впорядкованості організаційного середовища ("Лад - Безлад");
· конструкт, що відповідає за сприймання і оцінювання такої властивості організаційного середовища, як наявність сенсу - екзистенційної виправданості існування організації (держави) як такої та причетності особистості до неї (назвемо цей конструкт "Сенс - Абсурд").
Саме ці конструкти дають змогу "висвітлити" значущі для задоволення згаданих потреб особистості аспекти організаційної реальності.
Так, прагнення до соціальної самореалізації спонукає сприймати такі властивості організації, як міра її ефективності (прибутковості), престижність, тобто статус організації в даному соціумі, тощо. Ці характеристики забезпечують привабливість організації для особистості, прагнення до ідентифікації себе з нею. Крім того, для здійснення соціальної самореалізації особистості важливо, на яку роль вона може претендувати. Передбачувана висока цінність особистості для організації забезпечуватиме підтримку високої самооцінки і сприятиме успішній самореалізації. Низька цінність окремої особи як члена організації дає небагато шансів на успішну самореалізацію навіть за умов привабливості організації як такої. Нарешті, потреба в соціальній самореалізації безпосередньо спонукає до перцептивної фіксації такої властивості організації, як можливості кар'єрного і професійного зростання, які вона надає.
Потреба в безпеці, у свою чергу, спонукає сприймати такі властивості організації, як стабільність - нестабільність її функціонування. Ці якісні характеристики передбачають відображення того, наскільки організація є вкоріненою в соціальну інфраструктуру; наскільки піддаються змінам її матеріально-фінансові та статусні характеристики. До групи цих якостей входить також впорядкованість: здійснюється перцепція міри відлагодженості і надійності організаційної взаємодії (ділового та інформаційного обміну в самій установі). Стабільність і впорядкованість дають змогу особистості прогнозувати майбутнє, що забезпечує відчуття контролю над ситуацією. Завдяки цьому і задовольняється потреба у безпеці.
Нарешті, потреба в екзистенційній виправданості власного існування також породжує прагнення бути причетним до організації. Річ у тім, що причетність до спільної справи дозволяє особистості інтеріоризувати ту систему сенсів і цінностей, що лежить у її основі. Особливої значущості така можливість набуває для особистості за умов браку власної системи сенсів і цінностей, а також для так званого масового індивідуума. Тому це прагнення передбачає відображення насамперед глобальної мети діяльності організації, її призначення в широкому суспільному контексті, а також причин (соціальних, релігійних та інших) її діяльності.
Отже, перцептуальні характеристики організації фіксуються у ході її сприймання залежно від їх значущості в плані задоволення означених соціально-психологічних потреб. Від цього залежить і міра їх репрезентованості в образі держави.
Зважаючи на розмаїття емпіричних проявів з боку держави у процесі її взаємодії з особистістю, можна стверджувати: сприймання їх давало б такий широкий простір для трактування держави, що вона б не могла сприйматися як цілісне явище. Але образ держави характеризується такою властивістю, як системність: основні, визначальні риси держави сприймаються постійними, незмінними. Вони пов'язані з оцінкою даної організації за трьома основними конструктами, що відповідають базовим соціально-психологічним потребам, задоволення яких є неможливим поза соціальною організацією. Саме вони, вочевидь, і задають певний тип образу держави.
Типологічний підхід є традиційним для психологічної науки, насамперед при вивченні таких феноменів, як особистість, характер, темперамент тощо. Цей підхід застосовується у сферах, де, з одного боку, є досить великий масив об'єктів (емпіричних носіїв певних якостей), а з іншого - кожному з них, за всієї унікальності, притаманні типові риси. При цьому критерії типологізації застосовувалися зазвичай дуже різні - від фізіологічних та морфологічних до поведінкових.
Типологічний підхід у вивченні багатьох психологічних явищ дає можливість класифікувати феноменологічне розмаїття проявів людини.
При вивченні образу держави як результату її соціальної перцепції особистістю маємо справу з величезною кількістю феноменологічних проявів, а саме тих організаційних властивостей, які атрибуюються державівнаслідок психічного

 
 

Цікаве

Загрузка...