WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Специфіка соціокультурного впливу як особливої форми діяння - Реферат

Специфіка соціокультурного впливу як особливої форми діяння - Реферат

детермінує, необхідно розглянути проблему його особистісних детермінант. Така необхідність обумовлена основними положеннями психології суб'єктності, що походить з теорії детермінації, відповідно до якої у ролі загального детермінанта психіки в індивідуальному житті виступає, насамперед, сам носій психіки як активна особистість - четвертий клас детермінант психіки.
Першоосновою психології суб'єктности стала формула: "Зовнішнє через внутрішнє". В рубінштейнівській інтерпретації вона означає, що будь-яке діяння одного явища стосовно іншого, у тому числі зовнішніх об'єктів на психіку індивіда, завжди сприймається через внутрішні властивості об'єкта [14]. На базі цієї концепції було розвинуто тезу про активність "внутрішньої особистості" у всіх відносинах із зовнішнім світом, насамперед соціальних. Ці положення дозволяють обґрунтувати багатопланову особистісну детермінацію життєдіяльності індивіда [11]. З цього випливає особистісна обумовленість зв'язку джерела соціокультурного впливу з адресатом, що, своєю чергою, припускає існування особистісних детермінант соціокультурного впливу. У зв'язку з цим можна згадати особистісну природу розвиваючого діяння, яку виокремив Г. Ковальов.
Особистість, що посідає активну позицію у світі, вивчають у сучасній психології в рамках категорії "суб'єкт". Під "суб'єктом" розуміють індивідуальне "Я", що ініціює діяльність у сукупності своїх психічних характеристик. Основна особливість суб'єктного підходу полягає в тому, що індивіда розглядають як того, хто свідомо спрямовує свої дії і вчинки, тобто є "причиною себе самого". У дослідженні проблеми діяння, що детермінує, в аспекті концепції суб'єкта, С. Рубінштейн, К. Абульханова-Славська, О. Старовойтенко, В. Татенко [9 - 11; 15] виокремили існування таких корелятів суб'єктності, як самодостатність і самовизначення, рефлексивність, творчість, усвідомлене ставлення до свого життєвого шляху, вчинковий характер взаємодії з іншими.
Відповідно до положень психології суб'єкта, рівень розвитку згаданих властивостей безпосередньо визначає ступінь суб'єктності індивіда, яка дає можливість усвідомлено і цілеспрямовано керувати будь-якими формами своєї життєдіяльності та здійснювати їх максимально ефективно [14]. Це також стосується соціокультурного впливу. Щоб з'ясувати головні аспекти взаємозв'язку між суб'єктністю і здатністю здійснювати соціокультурний вплив, необхідно відзначити наступне:
1) Індивід, поза залежністю від ступеня суб'єктності, в кожний момент свого існування виступає суб'єктом та об'єктом щодо свого оточення. Він не тільки детермінує світ усім своїм життям, але й піддається його впливу, що детермінує, і в цьому аспекті суб'єктність індивіда знаходить вираз у сприйнятті одних і несприйнятті інших детермінант, що діють на нього, їхньому чіткому розрізненні та виокремленні. Це стає можливим, насамперед, завдяки вираженій рефлексивності суб'єкта.
2) Для суб'єкта соціокультурної детермінації завдяки цьому стає можливим сприйняття, вибір, асиміляція і реалізація "чистих", узагальнених культурних змістів, властивих цьому соціуму, оскільки виражена суб'єктність індивіда дозволяє йому "очистити" їх від індивідуальних та колективних "нашарувань", і поставитись до них об'єктивно.
3) Отже, у своїй творчості, адресованій іншому, такий індивід ефективно реалізує ці змісти і пропонує адресатові своєї творчості доступ до загальних змістів культури, незначною мірою "переломлених" індивідуальною свідомістю суб'єкта в процесі їхньої символізації. (Створення тексту, образу, символу тощо, що встановлюють зв'язки між індивідуальними свідомостями в процесі соціальної взаємодії).
З огляду на те, що адресат впливу теж реалізує вибіркове ставлення до світу, яке повністю реалізується завдяки суб'єкт-суб'єктній природі впливу, вважаємо, що тільки за умови суб'єктивно сприйнятої чи об'єктивно підтвердженої "чистоти", привабливості культурних змістів, переданих у процесі соціальної взаємодії, можна говорити про можливість впливу, який припускає максимальний ступінь волі й усвідомленості з боку адресата. Тому соціокультурне діяння у формі впливу, що призводить до тривалих і масштабних ефектів для адресата, виявляється найбільш "сенситивним" до особистісних особливостей джерела впливу, які визначають ступінь його суб'єктності, що виявляється, зокрема, у контрольованості та ефективності будь-якої діяльності.
Цей висновок суголосний з поглядами на вплив В. Татенка. У своїх дослідженнях він підкреслював, що тільки у взаємодії з автономним, самодостатнім суб'єктом, який вільно здійснює вчинки, розвивається за своїми законами, можна сподіватися на власний автентичний розвиток та набуття суб'єктності [3]. Інші форми діяння, пов'язані, наприклад, з примусом, переконанням, маніпуляцією, менше залежать від суб'єктності джерела діяння та не припускають ціннісно обумовлених, тривалих ефектів у адресата, не призводять до виникнення нового суб'єкта соціокультурного процесу.
Отже будь-яке психологічне дослідження впливу, зокрема -соціокультурного, повинне враховувати його особистісну специфіку, і, очевидно, детальне вивчення особистості суб'єктів впливу в контекстіпсихології суб'єкта дозволить розкрити справжню змістову специфіку впливу як форми соціокультурного діяння.
Визначення особистісних основ соціокультурного впливу видатного індивіда, одного з найефективніших шляхів здійснення соціокультурної детермінації, може стати важливим кроком на шляху до розробки методів прогнозування та розвитку потенціалу майбутніх суб'єктів культурного впливу як перспективної еліти суспільства. Вивчення особливостей впливу також може стати основою для створення комплексних високоефективних методів позитивного індивідуального розвиваючого діяння на соціальні групи різного масштабу, оскільки лише конкретний індивід з відповідними особистісними властивостями може стати його джерелом.
Література:
1. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2000. - 448 с.
2. Татенко В. О. Психологія впливу: суб'єктна парадигма // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. - К.: Видавництво "Сталь", 2000. - Вип. 3 (6). - С. 3 - 18.
3. Татенко В. О. До проблеми автентичності людського буття: вчинкова парадигма / Розвиток педагогічної і психол. наук в Україні 1992 - 2002. Зб. наук. праць до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України. - Ч. 1. - Харків: "ОВС", 2002.
4. Сидоренко Е. В. Тренинг влияния и противостояния влиянию: Авторская концепция. - СПб.: Речь, 2001. - 255 с.
5. Доценко Е. Л. Психология манипуляции: Феномены. Механизмы и защита. - М.: Изд. МГУ, 1996. - 342 с.
6. Трусов В. П. Психология межличностного влияния и оценивания. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. - 43 с.
7. Ковалев Г. А. Психология воздействия: теория, методология, практика: Автореф. дис…. д-ра психол. наук: 19.00.01 / НИИ общ. и пед. психол. - М., 1991. - 51 с.
8. Webster's New Collegiate Dictionary. - Springfield, Massachusetts: G&C Merrriam Company, 2003. - 1536 p.
9. Рубинштейн С. Л. Человек и мир. - М.: Наука, 1997. - 189 с.
10. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. - М.: Мысль, 1991. - 299 с.
11. Старовойтенко Е. Б. Жизненные отношения личности: модели психологического развития. - К.: Лыбидь, 1992. - 216 с.
12. Каган М. С. Философская теория ценности. - СПб.: Петрополис, 1997. - 204 с.
13. Старовойтенко Е. Б. Введение в гуманитарную психологию. - К.: МП Леся, 1996. - 80 с.
14. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. Человек и мир. - М. и др.: Питер, 2003. - 508 с.
15. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении. - К.: Издательский центр "Просвита", 1996. - 404 с.
16. Старовойтенко О. Специфіка соціокультурного впливу як особливої форми дiяння // Соціальна психологія. - 2004. - № 3 (5). - C.110-118
17. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве