WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-психологічні функції явища довіри - Реферат

Соціально-психологічні функції явища довіри - Реферат

кого збільшиться рівень довіри до себе. Саме останнім буде складніше пережити процес адаптації - він може затягнутися й відбуватися з ускладненнями [6].
4. Комунікативна функція довіри, оскільки кожному актові людського спілкування завжди притаманна відповідна кількість (чи міра) довіри, без якої спілкування буде лише транслюванням якогось змісту; довіра є також ключовою умовою формування позитивних міжособистісних відносин. Якщо поглянути на адаптаційну й комунікативну функцію довіри, то можна сказати, що саме ці функції є ключовими в процесі виховання і навчання [2]. Без комунікації неможливе виховання і навчання; якщо не існуватиме комунікації - людство загине, залишаться лише людиноподібні створіння, які не зможуть спілкуватися і нагромаджувати соціально-історичний досвід. Адже процес комунікації вимагає активного пошуку осіб, яким можна довіритися. В ході комунікації людина починає звикати до кола осіб, з якими спілкується; в результаті цього звикання розпочинає працювати адаптаційна функція довіри, яка, у свою чергу, допомагає людині пристосуватися до оточення.
5. Розвиваюча функція довіри до себе проявляється в здатності людини "виходити за межі себе", не вступаючи з собою у протиріччя. Ця здатність гарантує, з одного боку, відносну стійкість, цілісність, а з іншого - є умовою розвитку особистості [8].
6. Функція пізнання та самовдосконалення особистості - одна з головних соціально-психологічних функцій довіри. Сутність її полягає у явищі довіри до себе як рефлексивному суб'єктивному утворенні, самопідтримці, самоповазі, самоприйнятті, самокерівництві, інтернальності у сфері досягнень, що, у свою чергу, впливає на самоспостереження і самовдосконалення слабких особистісних рис. Саме ця функція дозволяє поглянути на себе з іншого боку та повірити у власні сили, повірити, перш за все, в самого себе, а це є головним, бо тільки тоді, коли людина впевнена в собі, вона може добитися позитивного результату [15].
Висновки
Проведене дослідження не дає, звичайно, повного розкриття всіх аспектів явища довіри та його соціально-психологічних функцій. Результати теоретичного дослідження з цієї проблематики дозволяють відкрити досить широкі перспективи для подальшого вивчення різних аспектів цього явища. Конкретизація цих перспектив являє собою створення та постановку цілої низки завдань як в руслі соціальної психології, так і соціальної психології особистості.
На основі теоретичного дослідження соціально-психологічних функцій довіри можемо зробити такий висновок: саме довіра дає людині можливість пізнавати і змінювати світ. Довіра є умовою розвитку, зміни та перевтілення людини, саме вона дозволяє людині ризикувати і випробовувати себе та свої можливості [13].
Довіра виконує в житті людини такі фундаментальні соціально-психологічні функції: 1) вона є умовою цілісної взаємодії людини зі світом; 2) виконує функцію поєднання людини зі світом у єдину цілісну систему; 3) допомагає злиттю минулого, сьогодення і майбуття в цілісний акт людської життєдіяльності; 4) створює ефект комплексного, непорушного буття людини; 5) дає можливість для виникнення ефекту цілісності особистості; 6) встановлює міру співвідношення поведінки людини, прийняття рішень, висування завдань як світові, так і самому собі.
На основі цього доходимо висновку, що в цілому саме соціально-психологічні функції довіри є засобом гармонізації відносин людини одночасно зі світом і з самою собою. На нашу думку, саме пошук конкретних засобів і методів навчання і розвитку оптимального співвідношення довіри до себе і довіри до світу є важливим соціальним і практичним завданням.
Вище зазначене дозволяє стверджувати, що довіра є соціально-психологічним явищем, котре може бути представлене як одна з умов соціалізації особистості. Вона, як самостійне соціально-психологічне явище, виконує фундаментальні функції в житті людини, основні з яких зводяться до таких: довіра є умовою цілісної взаємодії людини зі світом; довіра виконує функцію поєднання людини зі світом в єдину систему; довіра допомагає злиттю у сприйнятті людиною минулого, сьогодення і майбуття в цілісний акт; довіра створює ефект цілісності буття людства; довіра допомагає виникненню ефекту цілісності особистості; крім цього, за участю довіри встановлюється міра співвідношення своєї поведінки, прийнятого рішення, поставлених завдань як світові, так і самому собі.
Як бачимо, довірче спілкування відіграє важливу роль фактора, який визначає відносини людей практично у всіх соціальних ситуаціях і соціальних інститутах: в сім'ї, школі, ВНЗ, на виробництві тощо. Воно має вагоме значення у формуванні взаємовідносин між батьками і дітьми, у шлюбно-сімейних відносинах, у взаєморозумінні вчителя і учня, лікаря і хворого, керівника і підлеглого…
Таким чином, високорозвинені соціально-психологічні функції довіри між членами групи завжди матимуть важливі наслідки для життєдіяльності і функціонування; в цих умовах виникає: 1) відкритий обмін поглядами і думками з суттєвих питань; 2) коректніша постановка цілей і завдань; 3) вища мотиваційна діяльність; 4) позитивно налаштована самооцінка і впевненість у собі; 5) високо розвинений рівень соціальної взаємодопомоги (матеріальної, психологічної, духовної).
Література:
1. Бодалев А. А. Восприятие человека человеком. - Л., 1965.
2. Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как личности. - Л., 1970.
3. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. - М., 1991.
4. Дорофеев В. А., Головина А. В. Доверительное пространство школы // Инновационная школа. - 1997. - № 3. - С. 7 - 9.
5. Куницына В. Н., Казарина Н. В. Межличностное общение. Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2001. - С. 544.
6. Налчаджян А. А. Социально-психологическая адаптация личности. - Ереван, 1988.
7. Наумова Н. Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. - М., 1985.
8. Немов Р. С. Психологические условия эффективности воспитания в коллективе // Вопросы психологии. - 1976. - № 6.
9. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. - Л., 1979.
10. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. - Киев, 1990.
11. Ратайчак З. Человек как субъект общественной жизни. Варшава -Краков, 1983, с. 85 - 102.
12. Сафонов В. С. Особенности доверительного общения: Автореф. дис. - М., 1978.
13. Скрипкина Т. П. Психологические особенности доверия к людям в старшем школьном возрасте: Автореф. дис. - М., 1984.
14. Скрипкина Т. П. Психология доверия. - М., 2000. - С. 264.
15. Столин В. В. Самосознание личности. - М., 1982.
16. Giffin K., Patton B. R. Personal communication of human Relations // Columbus Ohio. - 1974.
17. Goier P. Distrust as a practical problem // J. of social Philosophy. - 1992. - V. 23.
18. Smith D. Communication research and ides of process// Speech Monograh. - 1972. - V. 39.
19. Toch M., Meclean J. Perception and Communication. A Transactional View // Audio-Visual Communication Review. - 1967. - V. 10.
20. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве